Постанова № 57785550, 16.05.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р.Справа № 916/3545/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській областіОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, довіреність № б/н, дата видачі : 23.02.16розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області м. Одесана окрему ухвалу господарського суду Одеської областівід 03.03.2016р.у справі№ 916/3545/15за заявою кредитора до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси Публічного акціонерного товариства «РЕОМ», м.Одесапробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про визнання публічного акціонерного товариства «Реом» банкрутом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Реом», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7, визнані грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

Протягом терміну, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Реом» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет №22399 від 09.09.2015р. до господарського суду та розпорядника майна з заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулись: ОСОБА_8 з грошовими вимогами до боржника у сумі 67600 грн., Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси з грошовими вимогами до боржника у сумі 74253,08 грн.

Ухвалою попереднього засідання від 20.10.2015р. затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. визнано публічне акціонерне товариство «Реом» банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7, скасовано арешт, накладений на майно публічного акціонерного товариства «Реом», визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Ліквідатор публічного акціонерного товариства «Реом» звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням від 02.03.2016р. про скасування арешту з майна боржника, накладеного Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Одеській області про арешт майна боржника за реєстраційним номером ВП №24407148 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, ВП №24407148.

03.03.2016р. господарським судом Одеської області винесено окрему ухвалу з приводу невиконання органом ДВС постанови від 10.11.2015р. господарського суду у справі про банкрутство, якою окрім іншого було скасовано арешт, накладений на майно публічного акціонерного товариства «Реом», визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Не погоджуючись з ухвалою від 03.03.2016р. ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області м. Одеса звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої скаржник просить окрему ухвалу господарського суду Одеської області від 03.03.2016р. по справі № 916/3545/15 скасувати.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи, а саме:

- суд, в оскаржуваній ухвалі, не зазначив який саме закон чи інший нормативно правовий акт було порушено ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області м. Одеса;

- в постанові господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. по справі №916/3545/15 (на невиконання якої посилається суд в окремій ухвалі) не зазначено, що підлягає скасуванню саме арешт майна боржника, накладений в рамках ВП № 24407148;

- в постанові господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. по справі №916/3545/15 не зазначено ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у переліку учасників, яким надсилається примірник такої постанови;

- протиправність дій ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо не зняття арешту з майна боржника у встановленому законом порядку (ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження») не оскаржена;

- питання про зобовязання скасувати арешт майна боржника, винесеного в рамках ВП №24407148, повинно вирішуватись у судовому порядку;

- стаття 90 ГПК України не передбачає права виклику в судове засідання, зазначена норма дає судді права лише повідомити керівника про порушення для вжиття відповідних заходів. Тому, зобовязання начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області зявитись у судове засідання для надання відповідних пояснень є безпідставним та прийнято не у процесуальний спосіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Ліквідатор публічного акціонерного товариства «Реом» звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням № б/н від 02.03.2016р. про скасування арешту з майна боржника, накладеного Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Одеській області про арешт майна боржника за реєстраційним номером ВП №24407148 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, ВП №24407148.

В обґрунтуванні свого клопотання, ліквідатор посилається на те, що в запиті арбітражного керуючого про скасування арешту з майна боржника ОСОБА_1 примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України відмовлено.

03.03.2016р. господарським судом Одеської області винесено окрему ухвалу, в якій зазначено:

1.Окрему ухвалу надіслати Міністерству юстиції України для прийняття відповідних заходів щодо виконання вимог Постанови господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. по справі № 916/3545/15.

2.Про результати розгляду окремої ухвали повідомити господарський суд Одеської області в установлений Законом строк.

3.Зобовязати начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України зявитись у судове засідання для надання відповідних пояснень на « 19» квітня 2016р. о 10:00. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29, зал №15. Тел. (0482) 307-965).

4. Визнати явку у судове засідання обовязковою.

Окрема ухвала господарського суду Одеської області від 03.03.2016р. обґрунтована тим, що:

- постановою господарського суду Одеської області від 10.11.2015р., крім іншого, скасовано арешт, накладений на майно публічного акціонерного товариства «Реом», визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одним з наслідків визнання боржника банкрутом є скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Колегією суддів встановлено, що в постанові господарського суду Одеської області від 10.11.2015р., а саме в пункті 4 зазначено:

« 4.Скасувати арешт, накладений на майно публічного акціонерного товариства "Реом", визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.»

В резолютивній частині постанови господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. вказано, що примірник постанови потрібно надіслати: Другій ДВС в Суворовському районі м. Одеси, ОСОБА_1 державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

При цьому, в означеному переліку осіб, яким було надіслано постанову від 10.11.2015р. не зазначено ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Окрім того, в матеріалах оскарження ухвали відсутні докази направлення судом до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанови господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. по справі № 916/3545/15 для виконання.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно неотримання від господарського суду вищевказаної постанови для її виконання, приймаються апеляційним судом, оскільки докази, що копія постанови господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. по справі № 916/3545/15 направлялась для виконання саме ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в матеріалах оскарження ухвали відсутні.

Також, в постанові від 10.11.2015р. зазначено про скасування арештів, накладених на майно боржника без конкретизації майна, тобто п. 4 постанови має загальний характер.

В ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Вказаною нормою Закону встановлено правові наслідки, які повинні настати для боржника у звязку із визнанням його банкрутом.

Із вищевикладеного слідує, що п. 4 постанови господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. по справі № 916/3545/15 дублює норму Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В постанові господарського суду Одеської області від 10.11.2015р. не зазначено органу, який повинен скасовувати арешт, не вказано майно боржника (назва майна, адреса, площа та інші відомості, які ідентифікують обєкт), з якого підлягає зняття арешту.

Також слід зазначити, що окрема ухвала від 03.03.2016р. господарським судом Одеської області була винесена відразу після отримання клопотання від ліквідатора б/н від 02.03.2016р. про скасування арешту з майна боржника.

Згідно ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

П. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Відповідно до загальних норм Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заяви та клопотання, які надходять в межах розгляду справи, у тому числі клопотання про скасування арешту з майна боржника, повинні бути прийняті господарським судом, призначені до розгляду та розглянуті по суті з винесенням відповідного процесуального документу.

В матеріалах оскарження ухвали відсутні докази винесення ухвали про прийняття та призначення до розгляду клопотання ліквідатора про скасування арештів з майна боржника, з викликом сторін для надання відповідних пояснень, тобто суд першої інстанції навіть не надав можливості апелянту надати пояснення по клопотанню ліквідатора щодо причини відмови у знятті арешту з майна боржника. Також в матеріалах оскарження ухвали відсутній документ, прийнятий судом за результатами розгляду означеного клопотання ліквідатора. Колегією суддів апеляційного суду за допомогою компютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» перевірено наявність вищевказаних процесуальних документів (а саме ухвали про прийняття та розгляд господарським судом по даній справі клопотання ліквідатора про зняття арешту), та виявлена їх відсутність у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» станом на день розгляду апеляційної скарги.

Тобто, на момент винесення окремої ухвали, докази прийняття до розгляду, розгляду у судовому засіданні (з викликом заінтересованих осіб) та вирішення по суті клопотання ліквідатора були відсутні.

Таким чином, окрема ухвала від 03.03.2016р. була винесена господарським судом відразу після отримання клопотання ліквідатора б/н від 02.03.2016р. без призначення та розгляду по суті клопотання ліквідатора.

Пункт 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що при винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тобто господарський суд не вправі давати вказівки щодо виробничих процесів або оперативно-господарської діяльності та визначати, яке стягнення слід накласти на службову особу.

В пунктах 3 та 4 окремої ухвали господарського суду від 03.03.2016р. зазначено:

« 3. Зобов'язати начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України з'явитись у судове засідання для надання відповідних пояснень на « 19» квітня 2016р. о 10:00. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29, зал №15. Тел. (0482) 307-965).

4. Визнати явку у судове засідання обовязковою.»

Вказані пункти ухвали (3 та 4) не мають відношення до змісту окремої ухвали, оскільки нормами ст. 90 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду зобовязувати явку начальника (керівника) підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу для надання пояснень.

Дані дії, а саме виклик особи у судове засідання, суд здійснює шляхом винесення ухвал, передбачених статтями 30, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, в пункті 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон України «Про виконавче провадження» є основоположним законом, яким користується державна виконавча служба при проведенні виконавчих дій. Процедура проведення виконавчих дій органом примусового виконання рішень, в тому числі з питань зняття арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, передбачена конкретними процесуальними нормами, а саме ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено спеціальний порядок та підстави зняття арешту з майна боржника під час здійснення виконавчого провадження.

В окремій ухвалі від 03.03.2016р. господарський суд Одеської області не зазначив жодну норму Закону України «Про виконавче провадження», яку було порушено ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області м. Одеса підлягає задоволенню, а окрема ухвала господарського суду Одеської області від 03.03.2016р. по даній справі скасуванню як передчасна та безпідставна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області м. Одеса задовольнити.

Окрему ухвалу господарського суду Одеської області від 03.03.2016р. у справі №916/3545/15 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.В. Ліпчанська

ОСОБА_4