Рішення № 5778432, 24.09.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" вересня 2009 р. Справа № 15/1146

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача Брига О.Г. - представник за довіреністю№ 191 від 31.08.2009р.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (с. Бережани Пустомитівського району)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 46760,20 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 46760,20грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових заперечень не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2712413 про вручення 05.09.2009р. гр. ОСОБА_2 рекомендованого листа.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір дистрибуції №498/08 (а.с.7-8). Відповідно до п. 2.1 договору, продавець (позивач) на умовах, передбачених даним договором, передає товар дистриб'ютору (відповідачу), а дистриб'ютор зобов'язується прийняти товар і здійснити своєчасну оплату отриманого від продавця товару.

Згідно з п. 4.1 договору дистрибуції № 498/08 від 12.12.2008р., асортимент і кількість товару, який передається дистриб'ютору, відображається в накладних на передачу товару, які являються невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору, відповідно до видаткових накладних №6491 від 16.12.2008р. на суму 23719,98грн. (а.с.12), №6599 від 25.12.2008р. на суму 19269,12грн. (а.с.11), №658 від 05.03.2009р. на суму 26491,08грн. (а.с.10) відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 69480,18грн.

Із зазначених видаткових накладних вбачається, що підставою для передачі товару є договір № 598/08 від 12.12.2008р., в той час, коли позивач обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на договір № 498/08 від 12.12.2008р.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 01.09.2009р.(а.с.29), посилання у видаткових накладних на договір №598/08 від 12.12.2008р. є помилкою, яка виникла в результаті введення бухгалтером інформації до електронної системи бухгалтерського обліку С1. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що будь-яких інших договорів крім договору дистрибуції № 498/08 від 12.12.2008р. між сторонами не укладалось.

Пунктом 8.2 договору, сторони погодили строки здійснення оплати шляхом відтермінування по оплаті за товар в період з травня до серпня включно на 21 календарний день від дати отримання товару, а у період з вересня до квітня - 30 календарних днів.

Таким чином, строк оплати по видатковій накладній № 6491 від 16.12.2008р. настав 15.01.2009р., строк оплати по видатковій накладній № 6599 від 25.12.2008р. настав 24.01.2009р., строк оплати по видатковій накладній №658 від 05.03.2009р. настав 04.04.2009р.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки не виконав. Здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар по видатковим накладним №6491 від 16.12.2008р., №6599 від 25.12.2008р., №658 від 05.03.2009р. на загальну суму 22719,98грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с.22-28). Зокрема:

- 16.01.2009р. на суму 3719,98грн.

- 11.02.2009р. на суму 2000,00грн.;

- 16.02.2009р. на суму 2000,00грн.;

- 24.02.2009р. на суму 4000,00грн.;

- 27.02.2009р. на суму 4000,00грн.;

- 04.03.2009р. на суму 3500,00грн.;

- 11.03.2009р. на суму 3500,00грн.

Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 46760,20грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.04.2009р.(а.с.13).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

На підставі ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст.193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (10004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Бережани, вул. Долинівка, 23, ідентифікаційний код 30790761):

- 46760,20грн. заборгованості;

- 467,60грн. витрат по сплаті державного мита;

- 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути позивачу суму зайво сплачених, згідно з платіжним дорученням № 877 від 16.07.2009р. судових витрат в розмірі 197,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3- сторонам.