Ухвала суду № 57781610, 11.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24889/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови від 19.10.2015 ВП №42622390,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 ВП №42622390.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 ВП №42622390.

В іншій частині позову відмовлено.

Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2010 року у справі №2а-3443/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 03 березня 2009 року та виплачувати у подальшому ОСОБА_2 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням терміну їх виплати.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13 лютого 2014 року, зокрема, вирішено: об'єднати заяви, наведені у додатку 1; оголошено прийнятними скарги заявників, наведених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їх користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятими; постановлено про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції; постановлено про порушення статті 13 Конвенції; постановлено: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; (б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсотки.

У додатку 1 до вказаного рішення серед прийнятих заяв зазначено заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Васильків (дані щодо остаточного національного рішення - Васильківський міськрайонний суд Київської області від 31 грудня 2010 року).

На виконання вказаного рішення в частині, яка стосується ОСОБА_2, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2014 року ВП №42622390, якою відкрито виконавче провадження з виконання рішення №29266/08, виданого 13 лютого 2014 року Європейським судом з прав людини про: протягом трьох місяців держава-відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; (б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсотки.

Стягувачем у виконавчому упровадженні ВП №42622390 є позивач, боржником - Держава Україна.

У відповідності до копії платіжного доручення від 24 вересня 2014 року №6032, Міністерством юстиції України було перераховано на розрахунковий рахунок Державної виконавчої служби України грошові кошти у розмірі 34748,63 грн. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року «Васильєв та інші проти України» в частині ВП №42622390.

19 жовтня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42622390, якою у вказаному виконавчому провадженні на тій підставі, що стягувачем більше року не були витребувані належні йому кошти, державним виконавцем зазначені кошти перераховано до Державного бюджету України на підставі платіжного доручення від 06 жовтня 2015 року №2707, а також вказано про фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13 лютого 2014 року та постановлено закінчити виконавче провадження №42622390.

Вважаючи вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП №42622390 від 19 жовтня 2015 року є передчасною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу вимог ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно ст.17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

В силу вимог ст.3 вказаного Закону, виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Згідно з п.«б» ч.1 ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення (ч.2 ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження». Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Як було зазначено вище, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13 лютого 2014 року, зокрема, вирішено: об'єднати заяви, наведені у додатку 1; оголошено прийнятними скарги заявників, наведених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їх користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятими; постановлено про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції; постановлено про порушення статті 13 Конвенції; постановлено: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; (б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсотки.

У додатку 1 до вказаного рішення серед прийнятих заяв зазначено заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Васильків (дані щодо остаточного національного рішення - Васильківський міськрайонний суд Київської області від 31 грудня 2010 року).

На виконання вказаного рішення в частині, яка стосується ОСОБА_2, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2014 року ВП №42622390, якою відкрито виконавче провадження з виконання рішення №29266/08, виданого 13 лютого 2014 року Європейським судом з прав людини про: протягом трьох місяців держава-відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; (б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсотки.

Стягувачем у виконавчому упровадженні ВП №42622390 є позивач, боржником - Держава Україна.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року «Васильєв та інші проти України» в частині ВП №42622390 Міністерством юстиції України перераховано на розрахунковий рахунок Державної виконавчої служби України грошові кошти у розмірі 34748,63 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 24 вересня 2014 року №6032 (з відміткою банку про проведення 30 вересня 2014 року).

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується: на рахунок Стягувача після подання ним відповідної заяви; на рахунки спадкоємців Стягувача - фізичної особи після подання ними належним чином оформлених документів, які надають їм право на отримання спадщини; на рахунок правонаступника реорганізованого Стягувана - юридичної особи після подання ним належним чином оформлених документів, які підтверджують його правонаступництво; на рахунки засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи після подання ними рішень суду, які підтверджують їхній статус засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи на момент ліквідації та визначають частку відшкодування, що належить до виплати кожному із засновників (учасників, акціонерів).

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом трьох днів з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування державна виконавча служба повідомляє про це Стягувача.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.10 вказаного Закону, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження ВП №42622390, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, та станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, відсутня заява стягувача (ОСОБА_2), наявність якої визначена законодавцем як передумова для перерахування грошових коштів у спеціальній нормі, яка регулює порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Проте як наголошував позивача, він не отримував кореспонденції від відповідача, яка стосується процесу виконання рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13 лютого 2014 року, із зазначенням того, що відповідач не скористався всіма можливими способами повідомлення стягувача, зокрема, замовлення останнім кур'єрської доставки.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2014 року ВП №42622390 направлялася на адресу: Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, 296, що відповідає адресі, зазначеній безпосередньо позивачем у розглядуваній позовній заяві. Проте кореспонденція була повернута відділом поштового зв'язку на підставі закінчення встановленого строку зберігання.

У відповідності до копій листів від 25 березня 2014 року №14-0-26-753-5/11 та від 05 листопада 2014 року №1736-2./11, адресованих ОСОБА_2, відповідач звертався до останнього з метою отримання банківських реквізитів для виплати належних позивачу коштів, проте доказів надіслання відповідних листів позивачу (реєстри відправлення простої кореспонденції) матеріали виконавчого провадження не містять, як і не містять доказів повернення відповідної кореспонденції у разі неможливості її вручення.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення, а підставою для закінчення виконавчого провадження має бути підтвердження безпосереднього списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, тобто в межах спірних правовідносин, остаточна виплата суми відшкодування заявникові, оскільки відповідачем не заперечувався факт невиплати ОСОБА_2 присуджених рішенням Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13 лютого 2014 року позивачеві коштів, тому закінчення виконавчого провадження ВП №42622390 на підставі положень п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним, поза як фактичного виконання в повному обсязі рішення у даному разі не відбулося, а саме: позивачем не отримано присуджених останньому рішенням Європейського суду з прав людини грошових коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП №42622390 від 19 жовтня 2015 року, якою державним виконавцем належні позивачу кошти було перераховано до Державного бюджету України на підставі платіжного доручення від 06 жовтня 2015 року №2707, а також вказано про фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13 лютого 2014 року та постановлено закінчити виконавче провадження №42622390, є необґрунтованою та протиправною.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльності Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби є необґрунтованими, оскільки позивачем у прохальній частині позовної заяви та під час судового розгляду справи не деталізовано які саме дії та бездіяльність відповідача позивач вважає протиправними, натомість відповідачем у межах спірних правовідносин вчинялися дії для виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині, що стосується ОСОБА_2, проте, з причин незалежних від останнього (відсутність інформації про розрахунковий рахунок позивача) не було виконано.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Т.Р. Вівдиченко І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 11.05.16р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Петрик І.Й.