Рішення № 5777861, 14.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/19814.05.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна”

до 1) Кримського Республіканського обєднання інвалідів організацій спілки організацій інвалідів України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр Леман-Україна”

про стягнення 185902,40 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:Бєлозьоров С.С. довіреність № 20 від 19.05.08;

від відповідача 1): не зявився;

від відповідача 2): не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Кримського Республіканського обєднання інвалідів організацій спілки організацій інвалідів України про стягнення 185902,40 грн.

Ухвалою від 20.03.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.04.2009 року.

26.03.20009 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 02.02.2209 року.

Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1) 185902,40 грн., з яких 132500,00 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 17031,86грн. проценти за користування чужими коштами, 31880,33 грн. інфляційні втрати та 4490,21грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1) в порушення умом Договору поставки № СФО-67/01/08 від 01.01.2008р. та взятих на себе зобовязань по оплаті отриманого товару згідно накладних повністю не розрахувався за поставлену продукцію.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2) борг у розмір 17,00 грн. за невиконання договору поруки №25 від 05.02.2008 року.

06.04.2009 року та 16.04.2009 року через канцелярію суду від відповідача 1) надійшли заяви про припинення провадження по справі та направлення справи для розгляду до Господарського суду Автономної Республіки Крим відповідно до п. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Оскільки місцезнаходження відповідача 2) є місто Київ, то позивачем правильно визначена територіальна підсудність розглядуваного спору.

Ухвалою суду від 23.04.2008 року розгляд справи відкладено на 07.05.2009 року.

07.05.2009 року представники відповідачів в судове засідання не зявились, вимог ухвал суду не виконали.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивач та відповідачем 1) було досягнуто домовленість щодо поставки товару, відповідно до якої позивач зобовязувався поставити товар, а відповідач 1) зобовязувався прийняти та оплатити його.

На виконання взятих на себе зобовязань позивачем було поставлено відповідачу металопродукцію (далі товар), на загальну суму 416450,69 грн. про що свідчать підписані відповідачем видаткові накладні №СФт-001992 від 07.12.2006р. на суму 110482,00 гри., №СФт-000039 від 23.01.2007р. на суму 27842,00 грн., № СФт-000045 від 25.0І.2007р. на суму 13679,10грн., №СФт-000057 від 29.01.2007р. на суму 19578,00 грн., №СФт-000238 від 11.04.2007р. на суму 35945,00 грн., №СФт-000288 від 20.04.2007р. на суму 18415,00 гри., №СФт-000289 від 20.04.2007р. на суму 3149,00 грн., №СФт-000568 від 13.06.2007р. на суму 11540,30 грн., №СФт-000569 від 13.06.2007р. на суму 3721,40 грн., №СФт-000570 від 13.06.2007р. на суму 34977,50 грн., №СФт-000776 від 16.07.2007р. на суму 2255,00 грн., №СФт-000777 від 16.07.2007р. на суму 22593,25 грн., №СФт-000813 від 20.07.2007р. на суму 12032,26 грн., №СФт-000814 від 20.07.2007р. на суму 3031,00 грн. №СФт-000937 від 15.08.2007р. на суму 8313,40 грн., №СФт-001067 від 05.09.2007р. на суму 49517,10 грн., №СФт-002079 від 19.09.2007р. на суму 17294,72грн., №СФт-002080 від 19.09.2007р. на суму 4296,06 грн., №СФт-002280 від 16.10.2007р. на суму 17584,60 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями: ЯНР №737544 від 13 травня 2007р., НБД №292698 від 04.09.2007р., НБД №292714 від 18.09.2007р, НБД №292669 від 14.08.2007р., ЯНР №737475 від 16.05.2007р.,НБД №292743 від 16.10.2007р., ЯНР №737481 від 20.07.2007р., НБД №292713 від 18.09.2007р., ЯНБ №033123 від 23.01.2007р., ЯНБ № 033200 від 19.04.2007р., ЯНР №737502 від 20.04.2007р., ЯНБ №033188 від 10.04.2007р., ЯНБ №033126 від 23.01.2007р., ЯНБ №033 129 від 29.01.2007р., ЯНР № 737539 від 12.05.2007р. (завірені копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між Позивачем і Відповідачем 1) фактично був укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем було виставлено відповідачу 1) відповідні рахунки фактури, однак останній не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі. Додатково позивачем було направлено на адресу відповідача 1) вимогу про сплату боргу вих. №88/2яц від 09.07.2008р., що була отримана - 11.07.2008р.

Таким чином, заборгованість відповідача 1) за поставлений позивачем товар становить 14053,15 грн.

Крім того, 01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем 1) було укладено Договір поставки №СФО-67/01/08 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобовязується передати у власність відповідача 1) металопродукцію товар у строк та на умовах, визначених даним Договором, а відповідач 1) зобовязується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортемент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах позивача, які є не відємними частинами даного Договору, та/або видаткових/залізничних накладних.

Згідно умов Договору поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі складу позивача.

Позивачем одночасно з кожною партією товару був переданий відповідачу 1) пакет документів на товар, а саме: видаткова накладна, акт прийому-передачі, копія сертифікату якості.

Згідно п. 3.5. Договору оплата товару здійснюється відповідачем 1) протягом трьох днів з дати поставки товару, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі.

Позивач як постачальник, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, факт отримання товару відповідачем 1) підтверджується видатковими накладними № sfs-000083 від 24.01.2008р. на суму 53786,60 грн. та № sfs-000110 від 01.02.2008р. на суму 64660,25 грн. та довіреністю ЯНЯ № 076166 від 22.01.2008 року.

Всупереч умовам Договору, відповідач 1) не виконав своїх зобовязань та не оплатив поставлений товар та заборгованість за поставлений товар згідно Договору становить 118446,90грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобовязання у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач 1) повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобовязаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини 1, 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного за поставлений товар згідно накладних та Договору в розмірі 132500,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач 1) припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач просить стягнути з відповідача 1) 31880,33 грн. інфляційних збитків та 4490,21 грн. 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1) процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 17031,86 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави “Виконання зобов'язання”свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава “Забезпечення виконання зобов'язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава “Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача 1).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 2) 17,00 грн. За невиконання договору поруки №25 від 05.02.2008 року.

05.02.2008 року між позивачем та відповідачем 2) було укладено договір поруки №25, відповідно до якого відповідач 2) взяв на себе відповідальність за виконання зобовязань щодо оплати третіми особами, що набувають у позивача металопрокат (далі боржник) згідно договорів поставки за період з 2005 року по 2009 рік. Відповідач 2) відповідає перед позивачем за виконання боржником зобовязань згідно основного договору щодо оплати поставленого товару частково, в розмірі 10% від суми неоплаченої заборгованості але не більше одного неоподаткованого доходу громадян, що діє на момент предявлення вимоги про оплату (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач 2) зобовязується виконати зобовязання боржника в розмірі встановленому п. 3.1. даного договору виключно при наявності поданого до суду позову щодо невиконання зобовязань боржником.

Щодо позовних вимог з Відповідача2 судом не встановлено правових підстав для його задоволення. Проте за умовами договору поруки (п.4.1) виконання зобовязання виникає після подання позову до боржника. Оскільки позов про стягнення задоволений за рахунок Відповідача1 цим судовим рішенням, Відповідач2 прав Позивача не порушив.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Кримського Республіканського обєднання інвалідів організацій спілки організацій інвалідів України (958051, АРК, М. Семфірополь, вул. Люксембург, 33/34, вул. Проїздна, 32, код ЄДРПОУ 384652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Леман - Україна” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) 132500,00 грн. (сто тридцять дві тисячі пятсот гривень 00 копійок) основної заборгованості, 31880,33 грн. (тридцять одну тисячу вісімсот вісім гривень 33 копійки) інфляційних втрат, 4490,21 грн. (чотири тисячі чотириста девяноста гривень 21 копійку) 3% річних, 1688,70 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім гривень 70 копійок) державного мита, та 107,19 грн. (сто сім гривень 19 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: