Ухвала суду № 57723078, 11.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4121/16

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача КП «Теплопостачання м.Одеси» - Дусь Ю.Л. та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2015 року за позовом комунального підприємства «Теплопостачання м.Одеси» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И Л А:

14 січня 2015 року КП «Теплопостачання м.Одеси» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що КП «Теплопостачання м.Одеси» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м.Одеси. ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1, та є споживачем послуг теплової енергії.

Однак відповідач ОСОБА_4 порушує строки оплати за вказані послуги, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за період з 01.10.2007 року по 10.04.2014 року у розмірі 25 832,63 гривень. На підставі чого, КП «Теплопостачання м.Одеси» звернулось до суду із даним позовом та просило його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності відповідача.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01 квітня 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та запречення на апеляційю представника КП «Теплопостачання м.Одеси» - Дусь Ю.Л., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається із матеріалів справи, КП «Теплопостачання м.Одеси» надає до квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає відповідач ОСОБА_4, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_4 кошти за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не сплачує, у зв'язку з чим, станом на 10.04.2014 року у нього склалась заборгованість перед підприємством позивача за користування вказаними послугами.

Однак відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував пояснюючи, що позивач пропустив строк позовної давності, він не заключав з позивачем будь-яких договорів про надання послуг з теплопостачання, та постачання гарячої води, та крім того 25.06.2007 року ним було здійснення від'єднання від централізованого опалення, а тому він вважає позов безпідставним та не обґрунтованим.

Проте колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому з доводами відповідача колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, пятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Саме до цього зводиться правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015року у справі № 6-214цс14 і яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України.

Так, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27 березня 2014 року скасовано судовий наказ по справі №2-н/522/31761/13 від 10.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 26 843,72 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 121,50 гривень (а.с. 7), що є доказом того, що строк позовної давності позивачем КП «Теплопостачання м.Одеси» не пропущено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про відсутність між сторонами договору щодо послуг теплопостачання, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не як право сторін.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано реєстр нарахування і оплати послуг теплепостачання до квартири відповідача ОСОБА_4 (а.с. 4).

Також, судова колегія критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення, оскільки КП «Теплопостачання м.Одеси» не має повноважень на відключення споживачів від систем централізованого опалення та видачу відповідних актів або технічних умов на відключення. Крім того, відповідачу ОСОБА_4 було повідомлено, якої процедури слід дотриматись для здійснення такого відключення та у які органи слід звернутись.

Відповідно до акту від 26.11.2013 року за адресою АДРЕСА_1 з 26.05.2007 року без дозвільних документів, самостійно було здійснено відключення від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання.

При відключенні від мереж централізованого опалення без дотримання Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, дії споживача вважаються самовільними, протиправними, які тягнуть відповідальність за самовільне переобладнання приміщень та не надають підстав для припинення обов'язків власників квартир по сплаті за комунальні послуги теплопостачання.

Оскільки ОСОБА_4 не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його законного відключення від мереж централізованого опалення, то колегія суддів вважає, що КП «Теплопостачання м.Одеси» правомірно здійснювало нарахування по особовому рахунку відповідача за послуги теплопостачання.

Переглядаючи судове рішення в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню його квартири.

Отже, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

На думку судової колегії апелянт ОСОБА_4 не надав суду належних доказів в підтвердження того факту, що він не повинен сплачувати за послуги які надає йому позивач з постачання теплової енергії, немає таких доказів і в матеріалах справи, тому вказані твердження є неспроможними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правові підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості законні, та обґрунтовано задовольнив позов.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

Р.Д. Громік