Ухвала суду № 57721096, 04.05.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/11074/13-ц

Номер провадження 6/489/100/16

Ухвала

Іменем України

04 травня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі за текстом Ленінський відділ ДВС) ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове проникнення до житлового приміщення,

встановив

У квітні 2016 року до суду звернувся головний державний виконавець Ленінського відділу ДВС з вказаним поданням, яким просив постановити ухвалу про примусове проникнення до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування подання посилався на те, що на виконанні Ленінського відділу ДВС знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2/489/465/14 від 14.04.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" суми боргу за кредитним договором №640/68-К68 від 13.02.2008 в сумі 633940,57 грн. та судового збору.

Зазначає, що державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за адресою боржника, проте дверей ніхто не відчинив. Крім того боржник не надав доступу державному виконавцю для проведення виконавчих дій, хоча був повідомлений належним чином. Таким чином, борг за виконавчими листами, вказаними вище не стягується внаслідок створення боржником умов по ухиленню від виконання рішення суду.

В судове засідання державний виконавець не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд подання без його участі.

Дослідивши матеріали подання судом встановлено такі обставини.

В Ленінському відділі ДВС ММУЮ на виконанні знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2/489/465/14 від 14.04.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" суми боргу за кредитним договором №640/68-К68 від 13.02.2008 в сумі 633940,57 грн. та судового збору.

Державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення. Проте до теперішнього часу рішення суду не виконано.

11.11.2015 державним виконавцем рекомендованою кореспонденцією на адресу боржника направлено вимогу стосовно повідомлення про дату, час та місце проведення відповідних виконавчих дій.

20.11.2015 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що боржник на момент проведення виконавчих дій був відсутній про що було складено відповідний акт.

25.11.2015 державним виконавцем за Вих.№47089 рекомендованою кореспонденцією на адресу боржника та місця знаходження його майна направлено вимогу стосовно повідомлення про дату, час та місце проведення відповідних виконавчих дій.

12.12.2015 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 м. Миколаєві. Встановлено, що боржник був відсутній, про що складено відповідний акт.

Таким чином, на даний час рішення суду не виконано.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у першу чергу стягнення за виконавчим документом звертається на майно боржника.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державна виконавча служба має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла, якщо рішення суду не виконане.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконання.

Державний виконавець посилається на те, що вище зазначені дії боржника затягують, утруднюють виконання рішення суду.

Як встановлено судом, в актах від 20.11.2015 та від 12.12.2015 державним виконавцем зазначено, що при здійсненні виходу за адресою боржника, двері квартири ніхто не відчинив, хоча боржник був повідомлений належним чином.

Матеріали подання не містять доказів, що боржник зареєстрований за вказаною адресою на момент вчинення виконавчих дій.

Проте державним виконавцем не надані суду докази належного повідомлення боржника про проведення виконавчих дій, оскільки всі листи, які надсилались на адресу ОСОБА_2 (копії конвертів містяться в матеріалах справи) повертались з відміткою "повертається за спливом строку зберігання".

Таким чином, твердження державного виконавця, що боржник, будучи повідомленим належним чином, створює перешкоди для виконання рішення суду, на знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки відсутні докази, які підтверджують, що боржник був повідомлений про проведення виконавчих дій.

Окрім цього, державним виконавцем надано два акти про вихід за адресою вказаною у виконавчому листі та за адресою квартири яка є у власності боржника. Суд вважає, що одноразового виходу за кожною з цих адрес не достатньо для висновку про перешкоджання боржником доступу до приміщення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення подання державного виконавця у зв'язку з необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 376 ЦПК України, суд

ухвалив

Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове проникнення до житлового приміщення.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя В. В. Кокорєв