Ухвала суду № 57700587, 26.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2016 року

справа № 804/13957/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасасфальт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року по справі № 804/13957/15 за позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасасфальт" про стягнення заборгованості у розмірі 74534,38 грн.,-

в с т а н о в и в:

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути кошти з рахунків ТОВ “Кривбасасфальт” на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 74534,38 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ, не досліджений розрахунок боргу з плати за землю, який не відповідає дійсності.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

Судова повістка, направлена на адресу позивача, повернулась з відміткою «організація вибула», що, відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається належним повідомленням.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 19.02.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт» подано до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 р. із самостійно визначеною сумою річної суми орендної плати за землю у розмірі 447206,25 грн. (щомісяця по 37267,19 грн.). Сума несплаченого податкового зобов'язання відповідача по декларації є узгодженою та складає: з червня 2015 р. по липень 2015 р. - 74534,38 грн. Проте, узгоджені податкові зобов'язання з орендної плати за землю відповідачем своєчасно не сплачувались, внаслідок чого виникла заборгованість. З метою погашення податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт» направлялась податкова вимогу № 5-25 від 15 січня 2015 року, яка повернулась з відміткою на конверті «За закінченням терміну зберігання».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача узгодженої заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 74 534,38грн.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вважає, що при вирішення справи застосуванню підлягає Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року. Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Спірні правовідносини виникли в 2015 році, тому при вирішенні спору застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як передбачено пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки, визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі орендну плату за землю у розмірі 74 534,38 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України закріплено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу другого пункту 58.3 статті 58 вищевказаного кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Позивачем на адресу відповідача була направлена податкова вимога №5-25 від 15.01.2015 року, яка повернулась за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, заходи, прийняті контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, внаслідок виникла податкова заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для стягнення з відповідача податкової заборгованості з урахуванням того, що доказів сплати узгодженого зобов'язання до суду надано не було.

Слід зазначити, що судом першої інстанції повідомлено відповідача про відкриття скороченого провадження по даній справі та можливість подання ним заперечень, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про отримання (а.с.22). Відповідач наданим правом не скористався та заперечення на адміністративний позов не надав.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року по справі № 804/13957/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко