Постанова № 57698471, 04.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р. Справа № 804/15234/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління МВС України на Придніпровській залізниці, в якому з урахуванням уточнень від 01.02.2016 року, просить:

- зобов'язати МВС України на Придніпровській залізниці видати трудову книжку, згідно з вимогами п. 4.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 днем звільнення вважати день видачі трудової книжки, наказ від 07.08.2013 №86 о/с в частині звільнення скасувати, винести наказ про звільнення, в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки, згідно яких раніше внесений запис про звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 даної Інструкції, внести запис про звільнення, у якому днем звільнення вважати день видачі трудової книжки;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці видати: витяг з наказу про звільнення з мокрою печаткою Управління, військовий квиток та фінансові документи, а саме: довідку про повне річне грошове забезпечення за 2013 рік, довідку про повне середньомісячне забезпечення, яке отримував у 2013 році, з зазначенням, яке середнє грошове забезпечення отримував за один календарний день у 2013 році;

- провести розрахунок терміну вимушеного прогулу за несвоєчасну видачу трудової книжки за термін часу з 07.08.2013 року по фактичну дату видачі трудової книжки, вказавши кількість днів вимушеного прогулу, який стався з вини відповідача;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити грошову компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки згідно ст. 235 КЗпП України у розмірі повного середньомісячного грошового забезпечення, яке отримав у 2013 році, розраховуючи його за кожен календарний день з 07.08.2013 по дату фактичного отримання трудової книжки та згідно Порядку провести розрахунок грошового забезпечення за один календарний день. Даний розрахунок грошового забезпечення за один календарний день провести діленням заробітної плати за червень та липень 2013 року на число відпрацьованих робочих днів. Нарахування грошової компенсації за несвоєчасну видачу трудової книжки провести шляхом множення середньоденного заробітку, розрахованого в п. 4 на число днів вимушеного прогулу, розрахованого в п. 3, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити моральну шкоду за грубе порушення конституційних прав, грубе порушення вимог законодавства про працю та позбавлення засобів для працевлаштування для нормальної організації життя та правове свавілля з боку відповідача. При проведенні розрахунку моральної шкоди за час вимушеного прогулу, що підриває авторитет держави і яке призвело до моральних страждань, втрати авторитета годувальника сім'ї, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у розмірі повного річного грошового забезпечення, яке отримував у 2013 році. Також в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ВСУ звернув увагу судів на те, встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. В п. 9 вищезазначеної постанови Верховний Суд України звертає увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Даний розрахунок провести шляхом множення кількості днів у 2015 році - 365 на суму грошового забезпечення за один календарний день, розрахованої в п. 5;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити витрати: за оплату судового збору суми 487 грн. 20 коп. та за банківські послуги у сумі п'ять грн.;

- в зв'язку з ліквідацією, зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці в порядку, передбаченому ст. 107 Цивільного кодексу України передати зобов'язання вчинити певні дії та здійснити виплати матеріального характеру своєму засновнику - Міністерству внутрішніх справ України, місцезнаходження якого: індекс 01024, м. Київ, Печерський район, вул. Богомольця, буд. № 10, код ЄРДПО: 00032684, а у випадку ліквідації МВС України його правоприємнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 04 лютого 2009р. по 07 серпня 2013р. він працював на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці. На підставі наказу відповідача від 07.08.2013р. № 86 о/с, його було звільнено з органів МВС з 07.08.2013р. за п. 64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991р. № 114. Проте, при звільненні працівники Управління, грубо порушуючи чинне законодавство про працю, відмовили у видачі в день звільнення наказу про звільнення та видачі інших документів. До цього часу ні витяг з наказу, ні оригінал трудової книжки, ні військовий квиток, а також фінансові документи позивачу не видані, що позбавляє його можливості офіційно працевлаштуватися на роботу. З даного приводу позивач переживає душевні страждання, у зв'язку з чим просить стягнути грошову компенсацію за моральну шкоду спричинену несвоєчасною видачею трудової книжки.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, надала письмові заперечення у яких проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що 07.08.2013 року Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці видано наказ про звільнення позивача з ОВС України за пунктом 64 «д» (через службову невідповідальність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Підставою для звільнення стало рішення атестаційної комісії від 04.07.2013 року, на засіданні якої позивач був присутній, та подання начальника ЛВ на ст. Дніпропетровськ УМВС України на Придніпровській залізниці від 02.08.2013 року. 07.08.2013 року вказаний наказ доведений до відома позивача та йому роз'яснено про необхідність отримання ним трудової книжки. Крім того, того ж дня позивач здав працівнику сектору кадрового забезпечення своє службове посвідчення, офіцерський жетон, печатку, отримав на руки необхідні листи, після підпису яких йому необхідно було з'явитись за іншими документами - трудовою книжкою та військовим квитком, однак позивач за документами так і не з'явився. Таким чином, затримка видачі трудової книжки відбулась не з вини ОВС України, оскільки позивач на протязі двох років за трудовою книжкою не звертався, у зв'язку з чим, не вбачається законних підстав для отримання середньої заробітної плати за період до дня фактичної видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.

Крім того, представник відповідача, посилаючись на ст.ст. 99, 100 КАС України, просили відмовити в задоволені позову, оскільки позивачем пропущений місячний строк звернення до суду.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився, ухвалою суду від 04.04.2016 р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.09.2008р. по 07.08.2013 р. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, на різних посадах, в структурних підрозділах Управління міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці. З 04 лютого 2009 р. по 07 серпня 2013 р. працював на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.

На підставі наказу відповідача від 07.08.2013р. № 86 о/с ОСОБА_2 було звільнено з органів МВС з 07.08.2013р. за п. 64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991р. № 114.

Підставою для звільнення стало рішення атестаційної комісії від 04.07.2013р. та подання від 02.08.2013 року за підписом начальника ЛВ на станції Дніпропетровськ УМВС України на Придніпровській залізниці полковника міліції Лисого О.А.

Судом встановлено, що не погодившись зі своїм звільненням, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток.

Проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Дану постанову позивач не оскаржував, та постанова набрала законної сили 21.03.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що лише 23.09.2015 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до голови ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці з вимогою повернути трудову книжку та військовий квиток.

30.09.2015 року Відділом кадрового забезпечення Управління МВС України на Придніпровській залізниці позивачу надано відповідь про те, що у зв'язку з тим, що вказані документи не були отримані позивачем в установлений законом термін, то на теперішній час вони знаходяться в архіві особових справ 2013 року на балансі Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Дніпропетровській області, та рекомендовано звернутись до вищевказаної установи.

02.10.2015 року ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою про видачу документів до прокурора Дніпропетровської області.

Доказів звернення до Управління МВС України на Придніпровській залізниці з вимогами про видачу трудової книжки та інших документів з часу звільнення - 07.08.2013 року до 30.09.2015 року позивачем до суду не надано, як і не надано будь-яких інших доказів того, що перешкоджало йому, після здачі свого службового посвідчення, офіцерського жетону, печатки та обхідних листів, отримати трудову книжку, військовий квиток та інші документи у відділі кадрів.

Також, судом встановлено, що довідка про повне річне грошове забезпечення за 2013 рік та трудова книжка були отримані позивачем під час судового розгляду справи, що не заперечувалось позивачем у судових засіданнях та підтверджується копією уточненої позовної заяви, яка судом не була прийнята з підстав передбачених ст. 106 та 137 КАС України, у якій позивач зазначає, що отримав оригінал трудової книжки 30.03.2016 року

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України «Про міліцію» (чинний на час виникнення спірних правовідносин), постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким органів внутрішніх справ» від 29 липня 1991 р. № 114, Кодекс законів про працю України (КЗпП), інші законодавчі акти України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, за приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.47 КЗпП та п.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.93 р власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно ст. 48 КЗпП України, трудова книжка - є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Власник майна або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення із внесеним до неї записом про звільнення.

Статтею 235 КЗпП України вказано, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше несений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Питання порядку нарахування та розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що стався в результаті несвоєчасної видачі трудової книжки України та його розрахунок врегульований п. 1.7 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499».

Як встановлено судом, 07.08.2013 року до відома ОСОБА_2 було доведено наказ про його звільнення, про що не заперечувалось позивачем у судовому засіданні та підтверджується обставинами викладеними позивачем у позовній заяві.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач будучи повідомленим про своє звільнення та не погодившись з цим, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі №804/11799/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток відмовлено у повному обсязі. З апеляційною скаргою про оскарження даної постанови ОСОБА_2 не звертався.

Таким чином, постанова набрала законної сили 21.03.2014 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 255 КАС України, постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що наказ Управління МВС України на Придніпровській залізниці визнано судом правомірним, суд надає правову оцінку орсаржуваним позивачем діям та рішенням відповідача з врахуванням обставин встановлених судовим рішенням у іншій справі.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Управління МВС України на Придніпровській залізниці видати йому трудову книжку, довідку про його повне річне грошове забезпечення за 2013 рік, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки дані документи були отримані позивачем під час розгляду даної справи та не заперечувалось самим позивачем.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління МВС України на Придніпровській залізниці винести новий наказ про його звільнення, в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки, тобто 30.03.2016 року, з внесенням змін до трудової книжки, згідно яких раніше внесений запис про звільнення визнати недійсним, то слід зазначити.

З часу звільнення, а саме з 07.08.2013 року до 23.09.2015 року позивач жодного разу до Управління МВС України на Придніпровській залізниці з вимогами про видачу трудової книжки, витягу з наказу про звільнення та інших документів не звернувся. Доказів зворотнього суду не надав. Посилання на те, що дані звернення на протязі двох років були усними суд не приймає до уваги, оскільки доказів щодо того, що заважало позивачу на протязі всього часу звернутись з письмовими заявами про отримання документів суду не надано. Довідка, видана на ім'я позивача про те, що в період з травня 2014 року по грудень 2014 року, він, як волонтер, чергував на блок-посту в н.п. Братське Дніпропетровської області, не підтверджує факту неможливості звернутись до Управління письмово.

Таким чином, в діях позивача, на думку суду, вбачається навмисне затягування дати отримання трудової книжки та інших документів, які він мав отримати при звільненні.

Крім того, на заяву позивача від 23.09.2015 року Відділом кадрового забезпечення Управління МВС України на Придніпровській залізниці 30.09.2015 року надано відповідь про знаходження документів, у зв'язку зі спливом часу, в архіві особових справ 2013 року на балансі Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Дніпропетровській області, та позивачу рекомендовано звернутись до вищевказаної установи.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції, трудові книжки та їх дублікати, які не були отримані працівниками при звільненні зберігаються протягом двох років у відділі кадрів, а після цього строку незатребувані трудові книжки зберігаються в архіві підприємства.

Ухвалою суду від 03 березня 2016 року витребувано від Департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України належним чином завірену копію матеріалів особової справи ОСОБА_2.

23 березня 2016 року на адресу суду з Департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України надійшов лист, яким повідомлялось, що згідно із запитом від 30.12.2015 року № 7/6134 зазначена особова справа була направлена на адресу ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці.

У своїх запереченнях представник відповідача підтвердила, що 14 березня 2016 року на адресу УМВС України на Придніпровській залізниці дійсно надійшла особова справа позивача разом з трудовою книжкою та супровідним листом до Бабушкінського РВК м. Дніпропетровська, відповідно до якого військовий квиток позивача направлено військовому комісару 27.01.2012 року за вих. 5/670.

15 березня 2016 року Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці на адресу позивача направлено запрошення з метою отримання трудової книжки та повідомлено місцезнаходження військового квитка.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення частини вимог, що стосується зобов'язання Управління МВС України на Придніпровській залізниці винести новий наказ про звільнення, в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки та видачі військового квитка.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо винесення нового наказу про звільнення позивача, у зв'язку з фактичним отриманням ним трудової книжки 30.03.2016 року, то необхідно відмовити і в задоволенні позовних вимог позивача щодо проведення розрахунку терміну вимушеного прогулу за несвоєчасну видачу трудової книжки, нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну видачу трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.

Між тим, суд звертає увагу, що витяг з наказу про звільнення позивачем на час ухвалення рішення отримано не було, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне дану вимогу позивача задовольнити та зобов'язати Управління МВС України на Придніпровській залізниці видати ОСОБА_2 витяг з наказу про його звільнення, оформлений належним чином.

Враховуючи наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

За таких обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково

Зобов'язати Управління МВС України на Придніпровській залізниці видати ОСОБА_2 витяг з наказу про його звільнення № 86 о/с від 07.08.2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління МВС України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у сумі 60,90 (шістдесят гривень дев'яносто копійок) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова