Постанова № 57698356, 22.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р. Справа № 804/15565/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 07.09.2015 №4.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що 02.07.2014 працівниками Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області складено адміністративний матеріал за ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), в якому зафіксовано факт продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі. На підставі вказаного адміністративного матеріалу відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій від 07.09.2015 № 4 у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.. Позивач не погоджується із оскарженим рішенням, вважає його таким, що підлягає скасуванню з підстав недоведеності відповідачем факту реалізації алкогольних напоїв неповнолітній особі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 відкрито провадження у справі № 804/15565/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2015.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначив, що співробітниками СКМСД Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 02.07.2014 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» виявлено факт порушення суб'єктом господарювання положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95). Факт продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі підтверджується відповідними матеріалами, а саме: протоколом Серії ДН № 115980 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Відповідач зазначив, що особа, яка здійснила продаж алкогольних напоїв хоч і не перебувала у офіційних трудових відносинах із позивачем, проте своїми діями підтвердила фактичне виконання нею роботи продавця у магазині, в якому провадить свою господарську діяльність позивач. До того ж Закон №481/95 не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив порушення цього Закону та визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95, є саме факт порушення цього Закону. Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Представник позивача у судове засідання 22.12.2015 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, звернувся до суду із клопотанням про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1) є фізичною особою - підприємцем, перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків та обов'язкових платежів.

02.07.2014 співробітниками СКМСД Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області складено адміністративний протокол ДН №115980 відносно громадянки ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 156 КУпАП, в якому зазначено, що 02.07.2014 об 14 год. 30 хв. в павільйоні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 виявлено факт продажу слабоалкогольного напою (пива «Чернігівське») неповнолітній особі продавцем ОСОБА_3

Вказані обставини також зафіксовані в поясненнях громадянки ОСОБА_3, копія яких долучена до матеріалів справи.

В матеріалах справи містяться також пояснення неповнолітньої особи - ОСОБА_4, складені 02.07.2014, в яких зафіксовані вказані вище обставини щодо продажу останній в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» пляшки слабоалкогольного напою - пива «Чернігівське».

07.09.2015 Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у ФОП ОСОБА_2 на підставі матеріалів Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а саме: лист Горьківської сільської ради № 399 від 07.10.2014, протокол ДН №115980 та пояснення ОСОБА_3 ) встановлено порушення абз. 2 ч. 1 ст. 15.3 Закону № 481/95: продаж слабоалкогольних напоїв (пива марки «Чернігівське») особі, яка не досягла 18 років, оптова (включаючи експорті імпорт) і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, внаслідок чого прийнято рішення від 07.09.2015 № 4 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800, 00 грн..

Як зазначив відповідач, факт продажу позивачем слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 02.07.2014 ДН №115980, поясненнями громадянки ОСОБА_3, яка здійснила продаж таких напоїв неповнолітній особі в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», поясненнями громадянки ОСОБА_4, паспортом ОСОБА_4

Пунктом 2 частини 1 статті 15 - 3 Закону № 481/95 встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів. Так, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15 - 3 цього закону - 6800,00 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95 визначено Порядком «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790.

Згідно з п. 5 Порядку, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскарженого рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій від 07.09.2015 № 4 став адміністративний матеріал від 02.07.2015 (про що безпосередньо зазначено у вказаному рішенні).

Розглядаючи правомірність застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 6800, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, продажем (реалізацією) товарів є будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР, розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі - продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 6 ст. 9 цього Закону передбачено звільнення фізичних осіб - підприємців, які сплачують єдиний податок, від обов'язкового надання покупцю (споживачу) фіскальних чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій.

У той же час, пунктом 15 статті 3 цього Закону передбачено, що товарні чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватись покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу.

Відмова у видачі розрахункового документа вважається порушенням прав споживачів, за що передбачена адміністративна відповідальність у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним доказом факту продажу товару суб'єктом господарювання є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий або товарний чек, накладна) або у разі відсутності такого документу визнання позивачем факту продажу слабоалкогольних виробів.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.06.2012 по справі № 2а/2570/5566/11 (номер судового рішення в ЄДРСР № 24894404).

В матеріалах справи відсутній розрахунковий документ, який би підтвердив факт продажу 02.07.2014 слабоалкогольного напою - пива «Чернігівське» в магазині позивача неповнолітній особі ОСОБА_4 Означений слабоалкогольний напій під час складання адміністративного протоколу не вилучався.

Адміністративний протокол по факту не надання розрахункового документу при здійсненні фактичної реалізації товару за ст. 155-1 КУпАП не складався.

Суд критично оцінює преюдиціальний характер протоколу про адміністративне правопорушення від 02.07.2014 серії ДН № 115980, оскільки такий документ не є рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, та, відповідно, не містить обставин, звільнених від доказування.

Під час розгляду справи суд заслухав показання свідка ОСОБА_3

Відповідно до ст. 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 77 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Свідок в судовому засіданні попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 не перебувала, а лише проходила стажування в магазині позивача.

Представник позивача факт наявності трудових відносин із громадянкою ОСОБА_3 заперечив, надавши податковий розрахунок за формою 1 ДФ за 3 квартал 2014 року, який містить дані про найнятих працівників у вказаний період. Із вказаного розрахунку видно, що у період: 3 квартал 2014 року ОСОБА_3 не перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2. З наданого податкового розрахунку встановлено, що у трудових відносинах із ОСОБА_2 перебували три особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Таким чином, факт перебування громадянки ОСОБА_3 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 спростовується наявними матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_3, яка пояснила, що не перебувала у трудових відносинах із позивачем.

Суд зазначає, що Закон №481/95-ВР не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив продаж алкогольного напою неповнолітній особі (офіціант, бармен, чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, є факт продажу забороненого товару неповнолітньому особою, яка перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання.

Аналогічна правова позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.08.2013 у справі № К/9991/30542/11 (№2а-2616/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний клуб Запорізька Січ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними рішень).

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних та беззаперечних доказів на підтвердження факту продажу слабоалкогольного напою та підтвердження факту перебування громадянки ОСОБА_3 у трудових відносинах із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, суд вважає, що оскаржене рішення про застосування фінансових санкцій від 07.09.2015 № 4 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159 - 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.09.2015 № 4 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій від 07.09.2015 № 4.

Присудити з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова