Рішення № 5768234, 23.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа № 20/34/09

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Запоріжжя

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЛО”, м. Дніпропетровськ,

Треті особи (фізичні особи), які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.,

про стягнення суми 10 726 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача Якушев С.О. (довіреність № 3556 від 18.07.2008р.);

Від відповідача не зявився;

Від ТОВ “АЛЛО” не зявився;

ОСОБА_2 (НОМЕР_1) у засіданні 23.03.2009р.;

ОСОБА_5 (НОМЕР_2) у засіданні 23.03.2009р.;

ОСОБА_6 (НОМЕР_3) у засіданні 23.03.2009р.;

ОСОБА_7 (НОМЕР_4) у засіданні 23.04.2009р.

ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_8, ОСОБА_9 не зявилися;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 532,00 грн. на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/34/09, судове засідання призначено на 25.02.2009р.

Ухвалою суду від 25.02.2009р. до участі у справі № 20/34/09 залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ “АЛЛО”, фізичні особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.03.2009р. Ухвалою в.о. голови господарського суду в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць до 23.04.2009р. Розгляд справи відкладався на 15.04.2009р., 23.04.2009р.

23.04.2009р.справу розглянуто, за згодою представника позивача, третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, яка в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом розгляду, та з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити, стягнути з відповідача грошові кошти (дебіторська заборгованість) в сумі 10 726 грн. Вимоги мотивовано, зокрема, наступним. Між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем (Продавець) 07.02.2007р. укладено договір про співпрацю, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобовязання реалізовувати Клієнтам (фізичні особи) за їх згодою товари в кредит та виписувати рахунок-фактуру для оплати обраного Клієнтом товару. Згідно з п.2.3.2 цього договору у випадку згоди Банку на надання кредиту, Клієнт та Банк укладають кредитний договір з умовою перерахування коштів Продавцю в оплату товару. 15.12.2008р. ТОВ “Алло” (з яким у Банку укладено аналогічний договір) звернулося до Банку з листом про те, що на його рахунок не було перераховано грошові кошти по клієнтам, яким було продано товари в кредит. Ще до звернення ТОВ “Алло” за результатами проведення внутрішнього аудиту у Запорізькому РУ ЗАТ КБ “ПриватБанк” було встановлено, що сума боргу виникла через помилку операціоніста банку і помилково перераховано не на рахунок ТОВ “Алло”, а на рахунок відповідача ПП ОСОБА_1 Проте останній не продавав товар та не виписував жодних рахунків-фактур. Рахунки-фактури, на підставі яких було перераховано кошти, виписувалися ТОВ “Алло”, яке реалізовувало товари в кредит. Загальна сума дебіторської заборгованості відповідача перед Банком склала 10726 грн., що було перераховано в період з 19.09.2007р. по 03.12.2007р. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” позивач звернувся до відповідача з вимогами повернути помилково отримані кошти. Однак відповідач грошові кошти не повернув, у звязку з чим позивач був вимушений з метою виконання своїх зобовязань перерахувати грошові кошти розмірі 10726 грн. ТОВ “Алло” та віднести її на дебіторську заборгованість ПП ОСОБА_1 перед Банком. На підставі ст.ст.20,42-45,47,49,55,56,58,193,222 ГК України, ст.ст.50-52, 192, 1073,1212, ЦК України, ст.ст.1,35 Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні”, п.1.4, 2.35,2.37, Інструкції НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №22 від 21.01.2004р. просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про порушення провадження у справі і призначення судового засідання отримана особисто відповідачем 28.01.2009р.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

ТОВ “Алло” по суті спору надало письмове пояснення та просить розглянути справу за його відсутності. Згідно з наданими поясненнями 30.08.2006р. між ЗАТ КБ “Приватбанк” та ТОВ “Алло” було укладено договір про співробітництво №1. Згідно з умовами цього договору ТОВ “Алло” в одному з магазинів у м.Запоріжжя було здійснено продаж товарів у кредит наступним покупцям фізичним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 Всього ТОВ “Алло” отримало від позивача на підставі договору за реалізований товар у кредит суму в розмірі 10 726 грн.

Фізична особа ОСОБА_5, залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, надала письмове пояснення, згідно з якими 24.09.2007р. в магазині “Алло” в м.Запоріжжя нею було придбано мобільний телефон на купівлю якого було оформлено кредитну угоду, укладення якої їй було запропоновано у приміщенні магазину представником ПриватБанку. Погашання кредиту та сплата всіх інших платежів по кредиту здійснювалося щомісячно на рахунок №29090058604189. Всі зобовязання по кредиту було виконано у повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями банку. Чому КБ “ПриватБанк” не розрахувався за придбаний телефон з ТОВ “Алло” третій особі невідомо, на час надання пояснень будь-яких претензій до ПриватБанку та магазину ТОВ “Алло” немає.

ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які також зявилися в судове засідання, усно пояснили, що ними було придбано мобільні телефони в магазині ”Алло” міста Запоріжжя, для купівлі яких було укладено кредитні угоди з комерційним банком “ПриватБанк”, оформлені у вигляді заяв позичальника. Будь-які правовідносини з ПП ОСОБА_1 у них відсутні.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2007р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” (Банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець, відповідач) укладено договір про співпрацю №ZРХR-07/02/07, предметом якого є встановлення загальних принципів взаємовигідного співробітництва сторін по впровадженню банківських послуг, що спрямовані на обєднання зусиль по підвищенню обсягу продаж Продавцем товарів та послуг Клієнтам (фізична особа, яка придбала у Продавця товар з використанням наданого Банком кредиту) в кредит.

Згідно з п.2.1.2 цього договору відповідач взяв на себе зобовязання реалізовувати Клієнтам товари на умовах, вказаних в цьому пунктів договору. Так, зокрема, за згодою Клієнта придбати товар в кредит продавець виписує рахунок-фактуру для оплати вибраного товару, оплату якого клієнт здійснює за рахунок наданого Банком кредиту, шляхом готівкового або безготівкового розрахунку на рахунок Продавця.

Відповідно до п.2.3.2 договору у випадку згоди Банку на дання кредиту, Клієнт та Банк укладають кредитний договір з умовою перерахування коштів продавцю в оплату товару, протягом строку дії рахунку-фактури.

Позивачем надано лист ТОВ “Алло” вих.№1783 від 15.12.2008р., відповідно до змісту якого останній звернувся до позивача з повідомленням про неперерахування Банком на рахунок ТОВ “Алло” грошових коштів по клієнтам згідно вказаного переліку.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “Алло” (Продавець) також було укладено договір про співробітництво №1 від 30.08.2006р. на умовах, аналогічних з договором, який було укладено з відповідачем.

Так, згідно з п.п.2.2-2.8, 2.10 цього договору при згоді Покупця-фізичної особи придбати товар у кредит, йому виписується рахунок-фактура та обраний товар та Покупець направляється до представника Банку для оформлення документів на кредит; Продавець здійснює продаж Покупцю товару з умовами оплати вартості товару, з коштів, наданих Банком Покупцю. Видача товару Покупцю Продавцем здійснюється після підписання представником Банку та розміщення штампу Банку на листі-підтвердженні про надання кредиту, який залишається у Продавця. Сформований Банком лист-підтвердження про надання кредиту є підтверджувальним документом для здійснення перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі 100% вартості товару згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п.3.1.6 Продавець передає товар Покупцю згідно акту прийому-передачі після отримання листа підтвердження про надання кредиту.

Надані позивачем матеріали свідчать, що ТОВ “Алло” в період з 19.09.2007р. по 03.12.2007р. було виставлено ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 відповідні рахунки-фактури на оплату товарів (мобільні телефони), копії яких залучено до матеріалів справи.

На підставі підписаних заяв позичальника зазначених фізичних осіб, на яких розміщено штамп Банку, позивач від імені Покупців перераховував кошти згідно виставлених рахунків-фактур, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами: №046Т від 19.09.2007р., №06ХW від 24.09.2007р. , №019А від 25.09.2007р., №025Х від 25.09.2007р., №71126В06Т3 від 26.11.2007р., №71203В09IW від 03.12.2007р., №71203В0G01 від 03.12.2007р. При цьому перерахування коштів здійснено на рахунок №НОМЕР_6 у Запорізькій облфілії АКБ СР “Укрсоцбанк”, одержувачем вказано ПП ОСОБА_1 Згідно з відповідними накладними та актами приймання-передачі ТОВ “Алло” передано Покупцям оплачені товари.

Згідно з розділом 6 договору про співпрацю №ZРХR-07/02/07, укладеного між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ПП ОСОБА_1, поточний рахунок №НОМЕР_6 у філії АКБ “Укрсоцбанк” належить відповідачу.

Таким чином, досліджені судом документи свідчать, що перерахування грошових коштів на рахунок, який належить відповідачу, було здійснено помилково.

19.11.2008р. та 11.02.2009р. позивач направив ПП ОСОБА_1 повідомлення №№2/20, 5/12 про помилковий переказ грошових коштів у розмірі 7 532 грн. та 3 194 грн. відповідно, всього суми 10 726 грн. та просив повернути зазначені кошти протягом трьох днів з моменту одержання повідомлення. Одержання відповідачем зазначених повідомлень підтверджується повідомленнями про вручення №502380 (20.11.2008р.) та №296822 (14.02.2009р.).

Позивач представив меморіальні ордери №№1138, 1139, 1121, 1140 1141 від 14.01.2008р. та №№12,13,14 від 28.03.2008р., відповідно до яких у забезпечення належного виконання своїх зобовязань перед ТОВ “Алло” перерахував на його розрахунковий рахунок кошти в загальному у розмірі 10 726 грн., вказавши платником ПП ОСОБА_1

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення позивача та третіх осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Статтею 1 ГПК України встановлено право підприємств, установ, організацій, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтями 15,16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, у спосіб, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.35 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу. Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Відповідно до п.п.1.23, 1.24 зазначеного Закону неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Помилковий переказ рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктами 2.35, 2.37 Інструкції НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №22 від 21.01.2004р. встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини, факт помилкового переказу заявленої до стягнення суми неналежному отримавачу відповідачу суд вважає доведеним.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Із змісту наведеного законодавства слідує, що застосувати ці норми можливо для захисту прав та інтересу у разі набуття або збереження особою майна, але без достатньої правової підстави. Тобто, повинен мати місце факт безпідставного набуття або збереження майна відповідачем.

Згідно з ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не представлено відповідних документів, які б підтверджували підстави належного отримання ним вищезазначених грошових коштів. Так, відповідачем не надано доказів виставлення фізичним особам, яких залучено до участі у справі в якості третіх осіб, рахунків-фактур на підставі яких Банк повинен би був згодом перерахувати йому грошові кошти в рахунок оплати придбаного третіми особами товару.

Як встановлено судом, після виявлення допущеного Банком порушення зобовязань перед ТОВ “Алло”, позивач згідно з вимогами ст.1073 ЦК України перерахував грошові кошти на його рахунок, а також направив повідомлення відповідачу про помилковий переказ з вимогою повернути кошти.

Відповідно до ст.22 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення претензії чи звернення до суду.

Відповідач доказів повернення на вимогу позивача помилково перерахованих йому коштів, які заявлено до стягнення, не представив.

Таким чином, вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 10 726 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, п/рНОМЕР_6 в Запорізькій облфілії АКБ СР “Укрсоцбанк”, МФО 313010, ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1, р/р28091055700633 у Запорізькому РУ ПриватБанку, МФО 313399, код ЄДРПОУ 23788752) суму 10 726 грн. безпідставно набутих грошових коштів, суму 107 грн. 26 коп. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано в повному обсязі 23.04.2009р.