Рішення № 5768228, 30.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.09 Справа № 8/247/08

Суддя Попова І.А.

за позовом Асоціації “Промбудіндустрія” (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.. Червоноармійська, 22/1)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “ТТП-94” (69063, м.Запоріжжя, вул.. Радянська, 34)

до відповідача 2 Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, (м. Київ, вул. Саксаганського, 77)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Суддя І. А. Попова

Представники:

Від позивача: Борисюк С.М., дов. від 10.05.2008 р.

Шишкін В.М., дов. від 10.5.2008 р.

Від відповідача-1: Пацко О.О., дов. від 10.01.2009 р.

Від відповідача-2: Аксютко В.А., дов. № 19 від 01.01.2009 р.

Від третьої особи: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення 102567 грн. 63 коп. матеріальної шкоди.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2008 р. провадження по справі № 8/247/08 зупинено до розгляду адміністративного матеріалу №3-10970/07 відносно ОСОБА_1 Апеляційним судом Запорізької області.

У звязку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі, провадження по справі поновлено.

Розгляд справи відкладався, вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 30.03.2009 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав викладених у позові, в обґрунтування позову зазначає, що 21 вересня 2007р. на автодорозі Канів Кременчук 130км. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес 609д, д/н 066-77 НР, який належить ТОВ ВКФ “ТТП-94” на праві власності, допустив зіткнення з автомобілем “Ніссан примера” д/н 49397 АЕ, належний позивачу, завдавши транспортному засобу механічні пошкодження. Позивач зазначає, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив ст.. 124 КУпАП. В результаті винних дій ОСОБА_1 позивачу спричинено збитки у вигляді: пошкодження автомобіля у сумі 100457,63 грн. та плати за виконання експертизи 500 грн., надання послуг евакуатора та стоянки автомобіля у сумі 1610 грн.. Також позивач вказує, що 28.09.2007р. з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся до ЗАТ “УТСК”, оскільки цивільно-правова відповідальність за спричинення шкоди товариства “ТТП-94” та гр.. ОСОБА_1 застрахована цією страховою компанією. Як зазначає позивач, відповідачем 2 впродовж даного часу рішення про виплату страхового відшкодування (як і про відмову у виплаті) не приймалось, незважаючи на усі додані матеріали.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача-1 77067 грн. матеріальної шкоди та з відповідача-2 25500 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач 1 ТОВ “ТТП-94” проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що автомобіль Мерседес 609д, д/н 066-77 НР переданий в користування ОСОБА_1 за договором підряду від 03.01.2007р.. Відповідно до пункту 2.5 договору ОСОБА_1 несе повну матеріальну відповідальність перед третіми особами за будь які пошкодження, спричинені як фізичним та юридичним особам так і їх майну внаслідок використання, володіння та експлуатації переданого майна. Про факт прийняття транспортного засобу ОСОБА_1 свідчить акт приймання передачі від 03.01.2007р.. На підставі викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Відповідач 2 ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” письмовий відзив на позов не надав суду, заявив про вирішення спору на розсуд суду.

Третя особа у справі ОСОБА_1, в судове засідання за викликом не з'явився. у направлених на адресу суду письмових поясненнях зазначає, що у день здійснення вказаної дорожньо-транспортної пригоди вже не працював у ТОВ ВКФ “ТТП-94”, автотранспортним засобом користувався на свій розсуд, на підставі того, що з ТОВ ВКФ “ТТП-94” ним 03 січня 2007 року укладений договір підряду. За договором підряду ТОВ ВКФ “ТТП-94” передало ОСОБА_1 даний автомобіль у розпорядження та володіння для самостійного використання транспортного засобу. Договір був укладений на строк з 03.01.2007 року до 02.01.2008 року. Таким чином, на час дорожньо-транспортної пригоди автотранспортний засіб Mersedes Benz 609В державний номер 066-77 НР належав гр.. ОСОБА_1 на підставі договору підряду та він володів і розпоряджався ним на свій розсуд.

В судовому засіданні 26.02.2009р. позивачем надано заперечення на відзив відповідача 1 щодо факту укладення між ним та третьою особою договору підряду від 03.01.2007р.. В обґрунтування заперечень позивачем зазначено, що відповідно до ст.837 ЦК України підрядник повинен виконати в інтересах замовника певну роботу, а замовник прийняти та оплатити її. Як вбачається з договору (п.1.1.) замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати роботу по пасажирським перевезенням співробітників підприємства по Україні на транспорті замовника. Цей пункт договору, та і весь договір в цілому не передбачає наявності кінцевого результату договору підряду, підтвердженого прийняттям виконаних робіт. Фактично правовідносини, встановлені цим договором, є трудові відносини, замасковані під цивільно-правовий договір. Це підтверджується ще й такими матеріалами, як акт приймання передачі транспортного засобу від 03.01.07р., та письмовим поясненням директора ТОВ “ТТП-94”. Так відповідно до акту, автомобіль прийнятий ОСОБА_1 03.01.07 р., але він продовжував виконувати обов'язки за трудовим договором ще рівно 8 місяців і лише у вересні був звільнений за власним бажанням. Пункт 3 ст.837 ЦК України передбачає, що для виконання певних робіт встановлених законом підрядник повинен мати відповідний дозвіл. Стаття 9 п. 33 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачає необхідність ліцензування такого виду діяльності як “надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом”. Але суду ліцензія ОСОБА_1 надана не була. Крім того, діяльність за договором підряду, якщо вона не має разового характеру, а систематично, з метою отримання доходів, повинна здійснюватися особами, зареєстрованими у встановленому порядку суб'єктом господарської діяльності. Жодної інформації про реєстрацію ОСОБА_1, як підприємця, відповідач не надав.

Заслухавши представників, дослідивши матеріали, суд встановив, що 21.09.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Ніссан-примера” д/н 49397АЕ, який належить на праві власності позивачу та автомобіля Мерседес 609д № 066-77 НР, який належить на праві власності ТОВ “ТТП-94” та застрахований в ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” за договором ВА/9556202 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За фактом ДТП складено протокол серії АВ № 060924 від 21.09.2007 р. про адміністративне правопорушення, згідно до якого ДПТ відбулося внаслідок порушення правил дорожнього руху України водієм автомобіля Мерседес 609д № 066-77 НР ОСОБА_1 Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 3-10970/2007 від 27.11.2007 р. встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19.06.2008 р. постанова Орджонікідзевського районного суду залишена без змін.

Власнику транспортного засобу - “Ніссан-примера” д/н 49397АЕ Асоціації “Промбудіндустрія” згідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 0890/10/03 від 05.10.2007 р. завдано матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 100457 грн. 63 коп.

Як встановлено, автомобіль Мерседес 609Д д/н 066-77НР є власністю ТОВ “ВКФ “ТТП-94”, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯТС № 373166 від 01.02.2002 р.

Відповідно до приписів ст.. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обовязків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

В обґрунтування заперечень за позовом відповідач-1 вказує, що 03.01.2007 р. товариством ВКФ “ТТП-94” укладено з ОСОБА_1 договір підряду, за умовами якого останній зобовязався здійснювати перевезення працівників підприємства на транспорті замовника. Для виконання робіт товариством “ТТП-94” ОСОБА_1В надано автомобіль Мерседес Бенс д/н 066-77 НР за актом приймання-передачі. Тобто, зазначає, що особою, відповідальною за завдану позивачу шкоду є ОСОБА_1.

Доводи відповідача-1 щодо того, що автомобіль Мерседес 609Д знаходився в користування ОСОБА_1 на підставі договору підряду б/н від 03.01.2007 р. суд знаходить хибними внаслідок наступного:

По-перше, відповідно до ст.. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Договір підряду характеризується властивими йому рисами: 1) підрядник виконує роботу згідно з завданням замовника, 2) результат підряду повинен бути обовязково предметом матеріального світу (кінцевий результат), на відміну від трудового договору, в якому основним є факт трудової діяльності. Договір від 03.01.2007 р. таких ознак, визначених законом, не містить.

По-друге, сторони у договорі підряду поіменовані “Замовник” та “Виконавець”. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Чинним законодавством встановлюється у певних випадках для договорів даного виду спеціальний субєктний склад, та у певних випадках перелік видів послуг, які можуть надаватись виконавцем у разі наявності ліцензії. Пункт 33 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачає необхідність ліцензування такого виду діяльності як “надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом”.

ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження наявності в нього ліценції на надання відповідних послуг за договором від 03.01.2007 р. Відповідач-1 також при укладанні договору мав пересвідчитись у можливості надання ОСОБА_1 таких послуг.

Правовою природою даного договору є оренда транспортного засобу. Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Договір від 03.01.2007 р. не був сторонами посвідчений нотаріально.

Як передбачено ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Оскільки договір б/н від 03.01.2007 р. не був посвідченим нотаріально, такий договір є нікчемним, не породив для сторін будь-яких прав та зобов'язань та правових підстав на користування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Також з огляду на вивчені матеріали звертають увагу наступні факти:

-в протоколі про адміністративне порушення серії АВ № 060924 від 21.09.2007 р., складеному інспектором ДАІ м. Чигирин, ОСОБА_1 зазначив у графі “місце роботи, посада” “ТОВ “ПКФ “ТТП-94”, водій”. Таке ж місце роботи зазначено ОСОБА_1 і при розгляді адмінматеріалу у справі № 3-10970/2007 Орджонікідзевським райсудом м. Запоріжжя;

-відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження.

Відповідач-1 не надав суду доказів передачі ОСОБА_1 транспортного засобу автомобіля Мерседес 609Д д/н 066-77 НР в користування з оформленням цього права в установленому законом порядку.

Таким чином, суд не вважає доведеними пояснення ТОВ “ТТП-94” щодо користування ОСОБА_1 транспортним засобом - автомобілем Мерседес 609Д д/н 066-77 НР на відповідній правовій підставі. Оскільки ДТП, що є предметом дослідження, скоєна ОСОБА_1 під час, коли він був звільнений (згідно трудової книжки) з ТОВ “ТТП-94”, суб'єктом відповідальності є власник транспортного засобу, який передав транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) наявність причинного звязку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. З огляду на викладене, суд зазначає, що у спірних деліктних правовідносинах встановлена наявність 1) матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП у сумі 100457 грн. 63 коп. грн. 06 коп. (яку визначено згідно висновку товарознавчого дослідження № 0890/10/03; 2) протиправна дія заподіювача шкоди (згідно постанови від 27.11.2007 р. місцевого Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя); 3) причинний звязок між протиправною дією та шкодою.

Як свідчать вивчені матеріали, на час ДТП, що є предметом судового розгляду, цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля МерседесБенс 609Д д/н 066-77 НР застрахована товариством “Українська транспортна страхова компанія” за полісом № ВА/9556202 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб складає 25500 грн., страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, яка складає 510 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 999 ЦК України встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Статтею 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Внаслідок викладеного, суд вважає, що цивільна відповідальність за матеріальну шкоду в сумі 24990 грн., завдану позивачу по справі застрахованим транспортним засобом, належним ТОВ “ВКФ “ТТП-94” , має бути покладена на відповідача-2 ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія”.

Вимоги про стягнення з відповідача-2 вартості експертних послуг в сумі 500 грн., позивач обґрунтовує пунктом 34.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, яким встановлено, що у разі якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи. Вартість експертних послуг підтверджується платіжними документами, наданими позивачем. Суд знаходить вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до п. 2 полісу страхування № ВА/9556202 страхова сума складає 25500 грн. за шкоду заподіяну майну третіх осіб. При відшкодуванні шкоди із суми відшкодування вираховується франшиза в розмірі 510 грн.

Вимоги позивача про стягнення 510 грн. франшизи та суми матеріальної шкоди в розмірі 75467 грн. 63 коп. за рахунок відповідача-1 ТОВ “ВКФ “ТТП-94”, як власника застрахованого транспортного засобу, суд вважає обґрунтованими.

В обґрунтування вимог про стягнення 1610 грн. за надання послуг евакуатора та стоянки автомобіля позивач вказує, що внаслідок значних технічних пошкоджень транспортний засіб не міг самостійно пересуватися. На підтвердження зазначених вимог позивач надав рахунок № 200 від 24.09.2007 р. та акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню (ремонту ) автомобіля. Відповідно до приписів ст.. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення 1610 грн. плати за послуги евакуатора обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача-1.

Судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам. .

На підставі викладеного, Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ст.ст. 220, 227, 799, 979, 999, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Асоціації Промбудіндурстія” (51925, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Червоноармійська, 22/1, ЄДРПОУ 30378726) 24990 грн. страхового відшкодування, 500 грн. витрат на експертизу, 284 грн. 23 коп. судових витрат. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ТТП-94” (69063, м. Запоріжжя, вул. Радянська, 34, ЄДРПОУ 22135367) на користь Асоціації Промбудіндурстія” (51925, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Червоноармійська, 22/1, ЄДРПОУ 30378726) 74957 грн. 63 коп. матеріальної шкоди, 510 грн. франшизи, 1610 грн. послуг евакуатора, 859 грн. 45 коп. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 17 квітня 2009 року.