Рішення № 57676987, 27.04.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016 р. Справа №917/337/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників:

від позивача: Дикань О.М.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного

комітету України, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1, 36004

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 180,00 грн., з яких 17 000,00 грн. штрафу, накладеного Рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015 за порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 і частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та 9180,00 грн. пені, посилаючись на прострочення сплати штрафу у встановлений рішенням двомісячний строк.

24.03.2016 року позивачем подано клопотання за №02/1274 від 23.03.2016р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, в якому позивач просить стягнути з відповідача 31 280,00 грн., з яких: штраф в розмірі 17 000,00 грн. та пеню в розмірі 14 280,00 грн., посилаючись на несплату ФОП ОСОБА_2 штрафу в установлений строк.

Ухвалою суду від 24.03.2016 р. у відповідності до ч. 4 статті 22 ГПК України, вказана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема зазначає, що відповідачем не здійснено в добровільному порядку та у встановлені законом строки оплату штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи не виконав. Ухвали, направлялись на адресу відповідача (вказану у позові та яка відповідає адресі зазначеній у витягу з ЄДР), повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховано рекомендації, викладені у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких у разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того п. 3.9.2 містить рекомендацію, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 03.09.2015 р. Адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у справі №02-01-50/86-2015 прийнято рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на автомобільних перевізників, зокрема на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач).

Пунктом першим резолютивної частини Витягу з Рішення визнано дії автомобільних перевізників, окрім інших і ФОП ОСОБА_2 щодо застосування після набрання законної сили розпорядження голови Полтавської ОДА від 20.04.2015 р. №187 однакового тарифу за 1 км проїзду пасажира на міжміських автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху у розмірі 0,45 грн. без його економічного обґрунтування, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку надання послуг з перевезення пасажирів у звичайному режимі руху на міжміських автобусних маршрутах загального користування, які призвели до обмеження конкуренції без об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктом 2 резолютивної частини Витягу з Рішення на відповідача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, рішення АМК від 03.09.2015 р. направлено територіальним відділенням із супровідним листом від 08.09.2015 р. №02/4361 на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - АДРЕСА_2, 36004.

Однак, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №3600111919540 від 15.09.2015 р. було повернуто з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача) (стаття 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ).

У зв'язку з неможливістю вручення відповідачу рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015, на лист позивача від 06.11.2015 р. №02/5234 у Всеукраїнській громадсько - політичній газеті "Зоря Полтавщини" від 17.11.2015 р. №№175-176 (22705-22706) на сторінці 5 було опубліковано повідомлення про прийняття адміністративною колегією вказаного рішення.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015 є таким, що вручено ФОП ОСОБА_2 27.11.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем штраф сплачений не був, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з вимогою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми штрафу.

Крім суми штрафу, позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за період з 28.01.2016 р. по 23.03.2016 р., що відповідно до розрахунку позивача складає 14 280,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 статті 56 зазначеного закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є саме 27.01.2016 р.

Згідно п. 8 статті 56 цього ж закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачено, доказів зворотного суду не надано.

Отже, відповідач всупереч вимогам ч. 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від сплати, накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.01.2016 р. по 23.03.2016 р. у розмірі 14 280,00 грн.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд перевіривши розрахунок суми пені, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства. Отже, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 14 280,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, 36004 ідент. код НОМЕР_1) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок 31115106700002 управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача ГУДКУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019 за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106 - штраф у розмірі 17 000,00 грн. та пеню у сумі 14 280,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, 36004 ідент. код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030101) 1378,00 грн. судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 05.05.2016 р.

Суддя Кульбако М.М.