Рішення № 57664096, 11.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/5028/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/778/1617/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2016 року по справі

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21 листопада 2005 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №09/2005/0776/Фжк, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності га цільового характеру використання грошові кошти у сумі 27000,00 дол. США на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна, а само: квартири № 20, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя. вул. Жуковського, буд. 82, на строк до 20 листопада 2015 р.

Відповідно до п.1.3.1. відсоткова ставка становить 12 % річних. Плата за управління кредитом сплачується із розрахунку 0,3% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (п. 1.3.2 Договору). Відповідно до п.п. 3.3.1., 3.3.3 договору повернення кредиту здійснюється шляхом внесення чергового мінімального платежу в розмірі 448,31 дол. США щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Для забезпечення повернення кредитних коштів між ОСОБА_4 та банком 21.11.2005 р. укладено договір поруки договір № 09/2005/0776/Фжк, за умовами якого вона відповідає перед банком у тому ж об'ємі що позичальник, солідарно, всім належним їй на праві власності майном та грошовими коштами (п.п. 1.2., 1.4. договору).

Також для забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту між ОСОБА_3 та банком 21.11.2005 р. укладено договір іпотеки № 09/2005/0776Фжк, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру № 20, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського. будинок 82.

ОСОБА_3 зобовязання по погашенню кредиту не виконує, в звязку з чим станом на 11.06.2015 р. має заборгованість в розмірі 12 301,02 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 р. становить 260 207,54 грн. та складається з:

- 7039,78 дол. США заборгованості за кредитом, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 р. становить 148 914,79 грн.;

- 305,21 дол. США заборгованості по сплаті відсотків, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 р. становить 6456,21 грн.;

- 128,29 дол. США заборгованості по сплаті комісії, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 р. становить 2713,76 грн.;

- 4827,74 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 р. становить 102 122,78 грн.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» у ПАТ КБ «НАДРА» розпочалась процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

На підставі зазначеного просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 09/2005/0776Фжк від 21.11.2005 р. в розмірі 12 301,02 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 р. становить 260 207,54 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №09/2005/077Фжк від 32 листопада 2005 року в сумі 12301 доларів США 02 центи США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.06.2015 року становить 260207 грн.54 коп. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1827 грн. з кожної.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилається на недоведеність факту отримання кредитних коштів в іноземній валюті, виконання обовязків за кредитним договором у повному обсязі , припинення поруки через закінчення встановленого строку для предявлення вимоги, безпідставність нарахування пені, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що існує заборгованість за кредитним договором №09/2005/0776Фжк від 21 листопада 2005 року, виконання якого забезпечено порукою, та у відповідності до вимог ст.ст.554,1050,1054 ЦК України суму боргу стягнув солідарно з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про недоведеність отримання кредиту в іноземній валюті є неприйнятними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Судом встановлено, що ВАТ КБ «Надра» була видана Національним банком України банківська ліцензія № 21 від 23 серпня 2002 року, дозвіл № 21-1 від 23 серпня 2002 року, додаток до дозволу № 21-1 від 23серпня 2002 року, з яких убачається, що банк має право має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті (а.с. 103-110 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 21.11.2005 р. укладено договір про надання кредиту у сумі 27 000,00 доларів США під 12% річних строком на 120 місяців до 20.11.2015 р. для проведення розрахунків за придбання квартири АДРЕСА_1 по договору купівлі-продажу №1-1359 від 21.11.2005 р.

Відповідно до. 3.1. договору видача кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена в іноземній валюті доларах США.

П.3.3.2 договору передбачено повернення кредиту щомісячними платежами, виходячи з чергового мінімального платежу в сумі 448,31 доларів США.

Згода з усіма умовами договору, в тому числі, і отримання та повернення кредиту в доларах США, засвідчена особистим підписом позичальника в договорі, в заяві про видачу кредиту № NL dsl 21.11.2005 р. та підтверджується також виконанням позичальником умов договору щодо повернення кредиту в тій валюті, в якій вона отримала кредит. Умови договору про повернення кредиту щомісячними платежами в доларах США виконувалися ОСОБА_3 та не оспорювалися нею до звернення банку з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

Висновки суду про наявність у боржника перед банком боргу за кредитом станом на 11.06.2015 р. в сумі 7039,78 дол.США, за процентами в сумі 305,21 дол.США, по комісії в сумі 128,29 доларів США підтверджені матеріалами справи, кредитним договором № №09/2005/0776Фжк від 21.11.2005 р., договором поруки № №09/2005/0776Фжк від 21.11.2005 р., розрахунком заборгованості, особовим рахунком ОСОБА_3, в якому відображені операції по погашенню кредиту (а.с.136-229 т.1).

Нарахування заборгованості здійснено відповідно до п.п.1.3.1,3.3.2,3.3.3.,3.4 кредитного договору.

Відповідачами даний розрахунок не спростований і будь-які свої розрахунки відповідачі не надали.

Виконання кредитних зобовязань перед банком забезпечено порукою ОСОБА_4 ( а.с.10 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із тексту договору поруки вбачається, що сторони не вказали конкретно строк закінчення цього договору, а зазначили, що договір закінчує свою дію з моменту повного виконання позичальником забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором ( п.5.3 договору поруки).

Сторони узгодили повернення кредиту, сплату процентів, комісійної винагороди щомісячними платежами сумі 448,31 дол. США до 20 числа кожного місяця з кінцевим строком повернення кредиту - 20 листопада 2015 р. (п.п.3.3.2.,3.3.3, п3.3.4 кредитного договору).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_3 здійснила в лютому 2015 р. і з березня 2015 р. кредит не повертає, у звязку з чим виникла прострочена заборгованість. Право банку вимагати дострокового повернення кредиту передбачено ч.2 ст.1050 ЦК і п.4.2.4 кредитного договору.

З позовом банк звернувся 21.07.2015 р.

Отже, до поручителя вимоги кредитором предявлені в межах шести місяців відповідно до п.4 ст.559 ЦК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про припинення поруки.

Встановивши ,що ОСОБА_3 допустила порушення виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а ОСОБА_4 взяла на себе відповідно до укладеного договору поруки зобов'язання відповідати за належне виконання зобовязань позичальником, суд правильно суму боргу стягнув солідарно з боржника і поручителя.

Оскільки на момент укладення кредитного договору у позивача була ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями і банк правомірно надав кредит в іноземній валюті - доларах США, то і сума боргу за кредитним договором підлягає стягненню в доларах США.

Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», які можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Пеня нарахована банком на підставі п. 5.2 договору за період з 04.02.2015 р. по 10.06.2015 р. в сумі 102622,00 грн.

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_3 про зменшення пені, суд послався на те, що відсутні підстави для застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки нарахована пеня не перевищує суму заборгованості за кредитним договором.

Проте з цим висновком не можна погодитися. На порушення вимог ст.ст.10,11,60, 212,214 ЦПК України суд залишив поза увагою такі суттєві обставини як розмір простроченої суми кредиту, ступінь виконання зобов'язання, наслідки порушення зобовязання, не дав оцінки доводам відповідача про сімейний та матеріальний стан.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість і добросовісність, яких повинна дотримуватись особа при здійсненні своїх прав із тим, щоб не порушувати права інших осіб (ст. ст. 12, 13 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання санкція у вигляді неустойки спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Із розрахунку відповідача вбачається, що загальна прострочена заборгованість по кредиту визначена позивачем з лютого 2015 по червень 2015 р в сумі 4742,68 доларів США, а розмір пені на цю суму нараховано банком еквівалентно до доларів США, - 4827,74, тобто прострочена сума кредиту є меншою ніж нарахована пеня (а.с.18 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що кредит в сумі 27000 доларів США банком надавався ОСОБА_3 на строк з 21.11.2005 року по 20.11.2015 р. Істотне значення має те, що позивачка з листопада 2005 р. по лютий 2015 р. добросовісно виконувала кредитні зобовязання перед банком, переважна частина кредиту, процентів за його користування та комісії виплачена (загальною сумою 46443,46 доларів США), прострочка позичальником допущена з лютого 2015 р.

ОСОБА_3 виховує та утримує неповнолітнього сина, батько якого позбавлений батьківських прав (а.с.58-59 т.1).

Положеннями ст. 616 ЦК України також передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, а саме, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання (порушення зобов'язання кредитором).

Із матеріалів справи вбачається, що 02.02.2015 року позичальником були внесені кошти для купівлі валюти на погашення валютного кредиту, проте купівля валюти банком не здійснена і кошти повернуті ОСОБА_3 Отже банк, як кредитор, сприяв збільшенню розміру неустойки у вигляді пені.

Посилання банку на те, що це відбулося у звязку з введенням тимчасової адміністрації, є неприйнятним. ОСОБА_4 кошти внесені та прийняті банком до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Надра»

У сукупності зазначені обставини та засади розумності, виваженості і справедливості дають підстави застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, ст. 616 ЦК України і зменшити пеню та визначити її в сумі 10000 грн., що цілком забезпечить задоволення інтересів кредитора і, водночас, не порушить баланс між інтересами кредитора та боржників.

Отже, заборгованість відповідачів перед банком станом на 11.06.2015 р. складає: за кредитом 7039,78 доларів США, за відсотками 305,21 доларів США, за комісією -128,29 доларів США, пеня 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п.22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на день подання позову, ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_6 було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Отже, у відповідності до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1982,98 грн. пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 12301,02 доларів США, задоволено 7473,28 доларів США та 10000 грн. пені).

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою в розмірі 681 грн.

Таким чином, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню компенсація судового збору в розмірі 650,99 грн. з кожної.

Керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2016 року змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитом в сумі 7039,78 доларів США, за відсотками в сумі 305,21 доларів США, за комісією в сумі 128,29 доларів США, пеню в сумі 10000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в доход держави судовий збір по 650,99 грн. з кожної.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: