Ухвала суду № 57650664, 12.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1520/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1469/16Головуючий у 1-й інстанції Гавриленко Т.Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,

суддів: Буленка О.О., Омельченко Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», не погодившись з рішенням суду, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов ПАТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.Вважає, що рішенням постановлено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу банку залишити без задоволення, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 28.02.2008 року укладено кредитний договір № DN81AR05520230 від 28.02.2008 року, згідно якого банк зобовязався надати відповідачу кредит в розмірі 64365,28 грн. на термін до 27.02.2015 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконує. Станом на 30.09.2015 року заборгованість по кредитному договору становить 390979,24 грн., яка складається з наступного: - заборгованості за кредитом 63769,77 грн., - заборгованості по процентам за користування кредитом 44156,64 грн., - заборгованості по комісії за користування кредитом 20275,29 грн., - пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 243921,39 грн., - штрафу (фіксованої частини) 250,00 грн., - штрафу (процентної складової) 18606,15 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-3623/2010 від 09.11.2010 року були задоволені вимоги ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк», шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне їй на праві власності заставне майно легковий автомобіль марки ГАЗ, модель 31105-101, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова 31105070172289, державний номер НОМЕР_1. В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №DN81AR05520230 від 28.02.2008 року, в розмірі 67091,10 грн. звернуто стягнення на предмет застави шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права укладати від імені ОСОБА_2 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до акту від 18.10.2010 року вказаний автомобіль був переданий ОСОБА_2 ПАТ КБ ПриватБанк» в особі працівника банку для його реалізації.

Останній платіж був сплачений відповідачкою для погашення заборгованості за вказаним кредитним договором до жовтня 2010 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. При цьому кожен щомісячний платіж є окремим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 8-16) позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 1 числа місяця, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цих зобовязань.

Згідно позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи, що заборгованості за договором № DN81AR05520230 від 28.02.2008 року у ОСОБА_2 виникла, відповідно до наданого розрахунку починаючи з 29 жовтня 2010 року, строк позовної давності для якої, відповідно до умов договору становить пять років, суд прийшов до вірного висновку про закінчення строку позовної давності 29 жовтня 2015 року, до моменту звернення позивача до суду, а саме 04.11.2015 року.

За таких обставин, судова колегія суддів дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"- відхилити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: О.О. Буленко

ОСОБА_3