Ухвала суду № 57646158, 12.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

УХВАЛА

"12" травня 2016 р.Справа № 916/5172/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Громадської організації „Садівниче обєднання громадян „Зелена балка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

За участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

ОСОБА_2 (паспорт) - голова ГО „Садівниче обєднання громадян „ЗЕЛЕНА БАЛКА,

представник відповідача: не зявився

присутні: ОСОБА_3 (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1),

Преса:

телеканал „УТВ ОСОБА_4 (посвідчення № 31)

Верховенство права ОСОБА_5 (посвідчення № 1)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Громадська організація "Садівниче обєднання громадян "Зелена балка", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", про розірвання договору № И 1366 від 10.04.2006 року, укладеного між сторонами по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність між сторонами договору № И 1366 від 10.04.2006 року, виникнення потреби у розірванні договору оскільки він носить „формальний характер, зазначає що позивач не є власником електричних мереж та пристрої обліку на баланс не приймав, вказує на невиконання договору належним чином з боку відповідача, неможливість вирахувати дійсний обсяг спожитої позивачем електричної енергії, вжиття позивачем заходів до розірвання договору в порядку ст.188 Господарського Кодексу України, відсутність згоди відповідача на розірвання договору. Також позивач посилається не та, що всі мешканці „Садівниче обєднання громадян „Зелена балка є споживачами електричної енергії на підставі окремих договорів з відповідачем. На підставі вказаних та інших, зазначених у позовній заяві та наданих поясненнях обставин просить задовольнити позов та розірвати вищевказаний договір.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність передбачених статтями 651 та 652 Цивільного Кодексу України підстав для розірвання договору, неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобовязань у разі якщо інше не встановлено договором або законом, відсутність згоди відповідача на розірвання договору, можливість постачання електричної енергії лише на підставі договору відповідно до п.1.3 Правил користування електричною енергією, ст.26 Закону України „Про електроенергетику та ст.275 Господарського Кодексу України. Також вказує на те, що розірвання договору призведе до відключення побутових споживачів які підключені до мереж позивача. Крім того, посилається на фактичне виконання сторонами умов спірного договору станом на 30.03.2016 року, безпідставність тверджень позивача про те, що спірні електричні мережі не знаходяться на його балансі та ним не обслуговуються. З цих та інших зазначених у відзиві на позов та наданих поясненнях обставин просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про наявність підстав для припинення провадження по справі з наступних підстав.

Позивачем разом з позовною заявою надана копія договору № И 1366 "про постачання електричної енергії" від 10.04.2006 року.

В преамбулі договору зазначено, що він підписаний з боку ВАТ Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник) - заступником начальника Іллічівського РЕМ ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності № 84 від 03.01.2006 р., а з боку Громадської організації "Садівниче обєднання громадян "Зелена балка" (Споживач) - головою правління ОСОБА_7

Саме цей договір позивач просить розірвати.

Відповідач не заперечує проти тотожності екземпляру договору, який наданий позивачем та того, що є у відповідача. Проте, на вимогу суду свій екземпляр договору не надав, в судове засідання 12.05.2016 р. не зявився.

Строк дії договору встановлений сторонами з дня його підписання до 31.12.2006 року (розділ 9 договору). При цьому сторони встановили, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивачем надано лист на імя керівника Іллічівського РЕМ вих. № 610/ГО від 06.10.2015 р. Вказаний лист фактично містить пропозицію про припинення дії та розірвання спірного договору (а.с.81). На вказаний лист позивачем була отримана відповідь від 08.10.2015 р. вих. № 140/03-907 в якій зазначено про неможливість розірвання договору (а.с.82).

Наявність вказаного листування між сторонами свідчить про вчинення позивачем дій, які підтверджують відсутність в нього наміру продовжувати строк дії договору на наступний, 2016 рік.

Таким чином, з 01.01.2016 року договір № И 1366 від 10.04.2006 року припинив свою дію, в порядку, визначеному в його умовах.

Суд зазначає, що відсутність між сторонами діючого договору на момент винесення судового рішення унеможливлює розгляд по суті позовних вимог щодо його розірвання.

При цьому, доводи позивача про те, що внаслідок неотримання ним згоди відповідача на розірвання договору - останній було продовжено на наступний рік, а тому він підлягає розірванню в судовому порядку не відповідає умовам спірного договору. Так, у відповідності до умов договору, для того, щоб його дію не було продовжено на наступний рік достатньо заяви однієї із сторін. При цьому, умовами договору не передбачено необхідності отримання на це згоди іншої сторони.

За таких обставин провадження по справі підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що позов був поданий 30.12.2015 року, тобто під час дії спірного договору.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про фактичне продовження виконання сторонами договору у 2016 році, та, як наслідок його продовження, оскільки таке не кореспондується з вищевказаними умовами договору щодо порядку продовження його дії.

Крім того, позивач, як на одну з підстав для розірвання договору посилається на те, що колишній голова правління позивача ОСОБА_8 договір не підписував та вказує при цьому на заяву ОСОБА_8Є на імя начальника Іллічівського РЄС від 10.11.2015 року (а. с.84).

Заслухавши пояснення представників позивача з цього приводу, суд вважає що вказана обставина не може бути підставою для розірвання договору виходячи з наступного.

Пункт 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зазначений лист не є безперечним доказом викладених в ньому фактів. В судовому засіданні позивач пояснив, що не вважає договір недійсним, така позовна вимога ним не заявлялась, проведення почеркознавчої експертизи не вважає доцільним.

Крім того, суд приймає до уваги, що спірний договір тривалий час виконувався його сторонами, ними здійснювалось листування з приводу його виконання, а отже зазначені обставини свідчать про вчинення сторонами конклюдентних дій, спрямованих на визнання договору та виконання передбачених ним умов.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадку, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі викладеного та керуючись ст.26 Закону України „Про електроенергетику, ст.ст.202, 626, 629, 651, 652 ЦК України, ст.275 ГК України, ст.32, 33, 43, п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Провадження по справі № 916/5172/15 припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2.Ухвала набирає законної сили з дня її винесення і може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Р.В. Волков