Рішення № 57625201, 26.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа № 911/482/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 248 787 488,86 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Від третьої особи: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Енергоринок» (далі позивач) до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі відповідач) про стягнення 248 787 488,86 грн.

Провадження у справі №911/482/16 порушено відповідно до ухвали суду від 15.02.2016 року та призначено справу до розгляду на 01.03.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 01.03.2016 року не зявився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 17.03.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2016 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також, представником відповідача у судовому засіданні 17.03.2016 року подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, обґрунтовуючи заяву тим, що 100 % статутного капіталу відповідача належить державі в особі ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України.

У судовому засіданні 17.03.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України та відкладено розгляд справи на 07.04.2016 року.

У судовому засіданні 07.04.2016 року оголошено перерву до 12.04.2016 року.

У судовому засіданні 12.04.2016 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 26.04.2016 року.

В судовому засіданні 26.04.2016 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував, представник третьої особи в судове засідання 26.04.2016 року не зявився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд, встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2008 року між Державним підприємством «Енергоринок» (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укренерговугілля» укладено Договір №3/08-ЕЕ/4695/01 (далі - Договір).

01.10.2009 року сторонами укладено Додаткову угоду №5727/01 до Договору щодо зміни назви, організаційно-правової форми відповідача та перехід всіх прав та обовязків ВАТ «Укренерговугілля» до ДП «Регіональні електричні мережі» (відповідач).

Як передбачено п.2.1 розділу 2 Договору, позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобовязується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до умов Договору за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року, відповідачем придбано у позивача електроенергію на загальну суму 393 142 579,31 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за наведений період.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 розділу 7 Договору відповідач зобовязаний купувати у позивача електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.

Згідно з п.6.4 розділу 6 Договору остаточний розрахунок за куплену електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків з обовязковим зазначенням призначення платежу.

Однак, всупереч умовам Договору, відповідач свої зобовязання з оплати купленої електроенергії своєчасно та в повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 237 932 213,52 грн., що підтверджується Довідкою позивача про стан заборгованості відповідача за електроенергію за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року станом на 01.01.2016 року та актом звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до п.п.7.3.2 п.7.3 розділу 7 Договору в разі несплати відповідачем за куплену електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нараховувати відповідачу пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань з оплати електроенергії, позивач просить стягнути з відповідача 7 665 221,26 грн. пені та 113 014,94 грн. штрафу. Також, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач протсить стягнути з відповідача 2 456 630,05 грн. інфляційних нарахувань та 620 409,09 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що не міг впливати на перерахування коштів позивачу та їх обсяг, у зв'язку з особливим порядком здійснення розрахунків між членами оптового ринку електроенергетики. Відповідач зазначав, що споживачі, яким Державне підприємство «Регіональні електричні мережі», постачають електричну енергію, куплену у позивача, своєчасно та в повному обсязі не здійснювали розрахунки, а тому дана обставина стала наслідком неможливості належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Враховуючи викладені в позові обставини та заперечення відповідача, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про електроенергетику», Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику), Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України та Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (державним підприємством «Енергоринок») та постачальником електроенергії за регульованим тарифом», схвалений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.05.2006 року за № 577, та положення Договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України, є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (ДЧОРЕ).

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та враховуючи вищевикладене, позивач та відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин.

Постановою НКРЕ № 577 від 11.05.2006 року схвалено Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії Державним підприємством «Енергоринок» та постачальником електроенергії за регульованим тарифом».

Отже, на підставі вищевказаних правових актів між Державним підприємством «Енергоринок» та Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» було укладено Договір.

Приписами ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно: енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії; підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами; на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії; іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Для виконання своїх зобовязань за цим договором ДПЕ відкриває у Банкіра ринку поточний рахунок із спеціальним режимом використання (банківський рахунок ринку), на який перераховуються кошти за електричну енергію, продану постачальником, згідно з законодавством. ДПЕ спрямовує кошти, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового ринку, згідно з алгоритмом оптового ринку та Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку (п. 3.5.2. ДЧОРЕ).

Згідно п.п. 6.3., 6.6. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) під час проведення розрахунків за електричну енергію: кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді; кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника з інших рахунків місцевих постачальників у розрахунковому періоді, зараховуються як оплата електричної енергії згідно з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору.

Пунктами 4.10, 4.13 Договору сторони погодили, що ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу (п.п. 6.1, 6.4 Договору).

Положеннями ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання п. 2.1 Договору позивач за період за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року передав відповідачу електроенергію на загальну суму на загальну суму 393 142 579,31 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за наведений період.

Проте відповідач частково розрахувався за придбану електроенергію, в звязку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в сумі в сумі 237 932 213,52 грн., що підтверджується Довідкою позивача про стан заборгованості відповідача за електроенергію за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року станом на 01.01.2016 року та актом звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в порушення вказаних вище норм матеріального права та умов Договору, відповідач не повністю розрахувався за придбану ним електроенергію за спірний період, в звязку з чим утворилась заборгованість в зазначеній вище сумі, яка підлягає стягненню з нарахуванням на таку суму 3% річних та інфляційних.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3.2 Договору сторони визначили, що ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обовязку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

В звязку з порушенням відповідачем договірного зобовязання в частині повної оплати придбаної електроенергії в спірному періоді, позивачем на підставі зазначених норм матеріального права та пункту договору правомірно здійснено нарахування 7 665 221,26 грн. пені та 113 014,94 грн. штрафу. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, відповідні нарахування проведені по кожному період заборгованості, який не перевищує 6 місяців. Штраф нарахований на суми заборгованості, які існували понад 30 днів.

Також, з огляду на встановлені судом обставини, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню 2 456 630,05 грн. інфляційних нарахувань та 620 409,09 грн. 3% річних.

Заперечення відповідача про відсутність правових підстав до стягнення інфляційних втрат, річних, штрафу та пені, з посиланнями на алгоритм розподілу коштів, не приймаються судом, оскільки згідно листа Національної комісії електроенергетика України № 1415/10/17-11 від 28.02.2011 року питання виконання зобовязань ДП «Енергоринок» з енергопостачальними компаніями не врегульовується алгоритмом розподілу коштів, а регламентується двосторонніми договорами та нормами господарського права.

Положеннями п. 6.24 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України) встановлено, що постачальники (яким є відповідач) та Оптовий постачальник (яким є позивач), які не виконують свої зобовязання по оплаті за куповану електричну енергію, несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі та продажу електричної енергії.

Жодне з положень Інструкції не розглядається як таке, що обмежує відповідальність учасників ринку, або сторони договору за повну оплату купленої та проданої електричної енергії на Оптовому ринку (п. 6.27 вказаної Інструкції).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року у справі № 8/033-11.

Також, судом встановлено, що 17.11.2015 року ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 911/4610/15 про банкрутство ДП «Регіональні електричні мережі» та введено процедуру розпорядження його майном.

ДП «Енергоринок» у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» подано до Господарського суду Київської області заяву про грошові вимоги до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію, а саме, вимоги поточних кредиторів.

Враховуючи, що в позові заявлено про стягнення заборгованості за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року і остаточний розрахунок за листопад 2015 року повинен бути здійснений відповідачем до 14.12.2015 року (включно), за грудень 2015 року - до 14.01.2016 року (включно), заборгованість за наведений в позові період є поточною і на таку заборгованість не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 911/4610/15 про банкрутство.

Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство предявлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, оскільки справа про банкрутство відповідача перебуває в провадженні Господарського суду Київської області і в позові заявлено вимоги, які є поточними до визнання боржника банкрутом, відповідний спір підлягає вирішенню в Господарському суді Київської області. Оскільки, відповідною ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, відсутні підстави вважати, що відповідний позов підлягає розгляду в матеріалах банкрутної справи чи суддею, який розглядає банкрутну справу. Таким чином, клопотання відповідача про передачу справи № 911/482/16 за підсудністю до провадження судді Наріжного С.Ю. було відхилено судом.

Також, в ході розгляду справи відповідачем заявлялись клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України; ОСОБА_4 Міністрів України; розпорядника майна у справі № 911/4610/15 про банкрутство ОСОБА_5 Судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, у звязку з тим, що 100 % статутного капіталу відповідача належить державі в особі ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України. Клопотання, зокрема, про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 Міністрів України та розпорядника майна у справі № 911/4610/15 про банкрутство ОСОБА_5, були відхилені судом як не обґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наслідками розгляду спору судом встановлено наявність простроченої заборгованості відповідача в заявленому в позові розмірі, що є підставою для нарахування на відповідну заборгованість пені, штрафу, 3% річних та інфляційних в заявлених в позові сумах.

Таким чином, позовні витяги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська обл., м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», код 32402870) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 21515381) 237 932 213,52 грн. основного боргу, 7 665 221,26 грн. пені, 113 014,94 грн. штрафу, 2 456 630,05 грн. інфляційних, 620 409,09 грн. 3% річних та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 12.05.2016 р.