Рішення № 57625217, 05.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2016 р. Справа № 911/1164/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеіс Регіон», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс», м.Вишневе

про стягнення 25937,85 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеіс Регіон» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (далі відповідач) про стягнення 25937,85 грн.

Провадження у справі №911/1164/16 порушено відповідно до ухвали суду від 06.04.2016 року та призначено справу до розгляду на 21.04.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 21.04.2016 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 05.05.2016 року.

В судовому засіданні 05.05.2016 року позивач підтримав позовні вимоги. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.05.2016 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕІС РЕГІОН» (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ЛЮКС» (Замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг № ЦО/01/05/15 (надалі Договір).

Згідно п. 1.1. вказаного Договору Замовник доручає, а Виконавець зобовязується надавати послуги з фізичної охорони і контролю, відповідно до їх визначення в цьому Договорі (надалі - Послуги) в гастрономі «Вінницький», що знаходиться за адресою : м. Київ, бульвар Т. Шевченка 26 /4.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідно до умов цього Договору. Пунктом 2.1.2 Договору встановлено, що вартість послуг становить 20 грн. чол. / год. (в т.ч. ПДВ).

Оплата наданих Виконавцем послуг здійснюється Замовником протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту підписання акта про надання послуг або застосування п. 2.6. Договору за розрахунковий місяць, якщо сторони не домовились про інше (п. 2.7. Договору). У випадку відсутності інформації про підписання акту про надання послуг більше ніж 3 дні, такий акт вважається підписаним з дати отримання його Замовником.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати Замовником послуг останнім сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день затримки платежу.

Позивач зазначає, що ним були надані відповідачу передбачені Договором послуги в повному обсязі, що підтверджується актами надання послуг № 101 від 25.08.2015 року, №102 від 31.08.2015 року, № 119 від 30.09.2015 року, а також ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за договором ЦО/01/05/15 від 01.05.2015 року.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі надані послуги не оплатив, рахунок на оплату послуг № 106 від 18.08.2015 року на суму 8 681,71 грн. відповідачем оплачено частково в сумі 5 148, 00 грн. Рахунки № 107 від 31.08.2015 року на суму 8 681,74 грн. та № 122 від 29.09.2015 року на суму 8 401,68 грн. відповідачем не оплачені. У звязку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 20 617,16 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідаб^дст закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх видів договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 978 Цивільного кодексу встановлено, що за договором охорони охоронець, який є субєктом підприємницької діяльності, зобовязується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобовязані виконувати передбачені договором правила особистої і майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача в сумі 20 617,16 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання з оплати наданих послуг охорони, позивач просить стягнути 20 617,16 грн. основного боргу, 4 985,49 грн. пені, 335,20 грн. 3% річних, всього 25 937,85 грн.

Згідно з п. 2.7 Договору оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником протягом 5 пяти робочих днів з моменту підписання ОСОБА_2 про надання послуг .

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати Замовником послуг останнім сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день затримки платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що нарахування проведені окремо на заборгованість по кожному акту за фактичні періоди прострочення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 985,49 грн. пені та 335,20 грн. 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Також позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката в сумі 1500 грн. В обґрунтування клопотання позивачем снаданосуду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2795/10 від 31.03.2005 року; копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію адвокатського об'єднання «Правозахист»; копію договору про надання правової допомоги від 29.09.2016 року; копію акту виконаних робіт від 06.04.2016 року; копію платіжного доручення від 05.04.2016 року про сплату 1 500 грн.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ЛЮКС» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 3, код 39565305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕІС РЕГІОН» (м. Київ, пров. Ніжинський, буд. 2-А, літ «А», код 38977542) 20 617,16 грн. основного боргу, 4 985,49 грн. пені, 335,20 грн. 3% річних, 1500 грн. витрат на послуги адвоката та 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 12.05.2016 р.