Ухвала суду № 57612555, 11.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 травня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/836/16

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лобан Д.В. перевіривши матеріали адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулась з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, податкового боргу:

-по податку на додану вартість - 3007137,50 грн на р/р 31110029700002, код платежу 14010100, код виду сплати 147; одержувач: Державний бюджет, банк отримувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/14010100, код 38054398, МФО 853592;

- по податку на доходи фізичних осіб - 2689262,30 грн на р/р 33217801700002, код платежу 11010500; код виду сплати - 147 одержувач: Місцевий бюджет, банк отримувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/11010500, код 38054398, МФО 853592.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору.

10.05.2016 позивачем було подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI, який з 01.09.2015 діє у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору».

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до обєктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до субєктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону № 3674-VI встановлені пільги щодо його сплати.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

Аналогічні норми містяться і у частині 1 статті 88 КАС України.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити стороні сплату судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про відстрочення стороні сплати судового збору ні Закон № 3674-VI, ні КАС України не передбачають.

Доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, позивач посилається на відсутність асигнувань для сплати судового збору.

Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.

Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як субєкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Позивач є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли у результаті реалізації владних управлінських функцій.

Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених частиною 1 статті 8 Закону 3674-VI та частиною 1 статті 88 КАС України, підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору до винесення судового рішення по справі.

До того ж, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позову у встановленому законом порядку, а наведені ним обставини не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Крім того, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

22.05.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Набрання чинності вищевказаного закону відтерміновано до 01.09.2015, що визначено пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень цього Закону.

Разом з цим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №484-VІІІ Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Крім того, проект Закону № 484-VIII внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.

Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України, крім іншого, обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України «Про судовий збір» коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.

Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.

Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа субєктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком субєкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.

До того ж, виключення субєктів владних повноважень із кола осіб, звільнених від сплати судового збору відповідає як вимогам п. 3 ч. 1 ст. 7 КАС України щодо застосування такого принципу здійснення правосуддя в адміністративному судочинстві як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, так і ч. 1 ст. 2 цього ж Кодексу щодо завдання адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Законом України ''Про судовий збір'' визначено, що за подання суб'єктом владних повноважень позову майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2016 рік'' з 01 січня 2016 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1378,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Керуючись статтями 87, 88, 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без руху.

Встановити позивачу пятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 85446,00 грн.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану ухвалу не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан