Рішення № 57608646, 10.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/60/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра Г. І.Номер провадження 22-ц/788/777/16 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Криворотенка В. І. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 лютого 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Бистрицької сільської ради Кролевецького району Сумської області, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, про визнання права власності на самочинне будівництво,

в с т а н о в и л а :

14 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2014 року Реєстраційною службою Кролевецького районного управління юстиції Сумської області за ним було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 1,9459 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 Згідно з рішенням 38 сесії шостого скликання Бистрицької сільської ради від 11 вересня 2015 року, було затверджено детальний план території будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на вказаній земельній ділянці.

На виділеній земельній ділянці, на фундаменті колишньої вівчарні, він здійснив самочинне будівництво господарської будівлі (сараю) площею 364,2 кв.м без проекту та без декларації про початок виконання будівельних робіт. Після завершення будівництва, ФОП ОСОБА_4 був виготовлений технічний паспорт на цю господарську будівлю, а ФОП ОСОБА_5 проведено технічне обстеження щодо можливості надійної та безпечної експлуатації об'єкта і видано позитивний звіт від 25 грудня 2015 року.

Позивач зазначав, що під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом. Тому, посилаючись на ч. 5 ст. 376 ЦК України, просив визнати за ним право власності на господарську будівлю (сарай) площею 364,2 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 1,9459 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 17 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на господарську будівлю (сарай) площею 364,2 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 1,9459 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі керівник Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка, яка надана позивачу для ведення особистого селянського господарства використовується за цільовим призначенням. Крім того, судом неправильно застосовано норми ст. ст. 375, 376 ЦК України та порушено норми Земельного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури Сумської області - Васяновича М.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Сомок О.А., яка проти скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням 23 сесії шостого скликання від 10 жовтня 2013 року Бистрицька сільська рада надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності громадянину ОСОБА_3 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га (а.с. 113).

Рішенням 30 сесії шостого скликання Бистрицької сільської ради від 24 червня 2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 надано ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка), земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий НОМЕР_2; для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,9459 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за рахунок земель Бистрицької сільської ради (землі сільськогосподарського призначення, не надані у власність чи користування); занесено ОСОБА_3 до книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано у власність земельні ділянки та зобов'язано ОСОБА_3 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не допускати погіршення екологічного стану, забруднення земельної ділянки побутовими та іншими відходами (а.с. 112).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 червня 2014 року, Реєстраційною службою Кролевецького районного управління юстиції Сумської області було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 1,9459 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 81, 110).

Також вбачається, що відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької РДА в своєму листі від 24 квітня 2015 року рекомендував ОСОБА_3 розробити детальний план території с. Безкровне та подати на погодження до архітектурно-містобудівної ради відповідного рівня, провести громадське обговорення (а.с. 25).

Рішенням 38 сесії шостого скликання Бистрицької сільської ради від 11 вересня 2015 року було затверджено детальний план території будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 в с. Безкровне; третій екземпляр примірника передано до відділу архітектури, містобудівної діяльності для використання в роботі (а.с. 27).

На виділеній земельній ділянці, на фундаменті колишньої вівчарні, позивач самочинно збудував господарську будівлю (сарай для переробки та зберігання надлишків сільгосппродукції) загальною площею 364,2 кв.м. (а.с. 23 - 24).

11 грудня 2015 року головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області проведена перевірка самочинно збудованого об'єкту та, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 620 від 11 грудня 2015 року було встановлено, що ОСОБА_3 на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства (свідоцтво про право власності НОМЕР_4 від 27 червня 2014 року) здійснив у 2014 році будівництво господарчої споруди по АДРЕСА_1 без проекту, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та без декларації про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На підставі даного протоколу було видано припис № 620 від 11 грудня 2015 року, в якому вимагалось до 11 березня 2016 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с. 9-11).

Після завершення будівництва, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_5) 22 грудня 2015 року був виготовлений технічний паспорт на господарську будівлю (сарай) площею 364,2 кв.м (а.с. 28 - 32).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_6) проведено технічне обстеження щодо можливості надійної та безпечної експлуатації об'єкта і видано позитивний звіт від 25 грудня 2015 року (а.с. 15-22).

Крім того, з п. 3.1., п. 3.2 звіту про оцінку майна - нежитлової будівлі, сараю, загальною площею 364,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проведеного ТОВ «Юридична фірма «Юрісперітус», вбачається, що об'єкт оцінки знаходиться у периферійній частині села, у пішій віддаленості від зупинок громадського транспорту (а.с. 33-75).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 5 ст. 376 ЦК України та вважав, що земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт самочинного будівництва, використана власником за цільовим призначенням, а будівництво нерухомого майна відповідає вимогам надійної та безпечної експлуатації і не порушує права інших осіб.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 30 сесії шостого скликання Бистрицької сільської ради від 24 червня 2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 надано ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий НОМЕР_2; для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,9459 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за рахунок земель Бистрицької сільської ради (землі сільськогосподарського призначення, не надані у власність чи користування); занесено ОСОБА_3 до книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано у власність земельні ділянки та зобов'язано ОСОБА_3 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не допускати погіршення екологічного стану, забруднення земельної ділянки побутовими та іншими відходами (а.с. 112).

27 червня 2014 року за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 1,9459 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 81, 110).

Судом достовірно встановлено, що на виділеній земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства, позивач самочинно збудував господарську будівлю (сарай для переробки та зберігання надлишків сільгосппродукції) загальною площею 364,2 кв.м.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2016 року позивач звернувся до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області з метою введення об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, однак листом № 4-1018/171-16 від 18 січня 2016 року йому було відмовлено у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованої господарської будівлі в зв'язку з відсутністю правових підстав для цього (а.с. 14).

Згідно зі ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй земельній ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних. Екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Частинами 1 - 3 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

За наявності спору, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до роз'яснення пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

За частиною 1 статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення поділяються на сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель сільськогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби,ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Земельного кодексу України, будівництво господарських споруд має відбуватись фізичною особою саме на земельних ділянках, відведених для будівництва господарських споруд або на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які віднесено виключно до несільськогосподарських угідь. Крім того, на останніх діюче законодавство дозволяє будівництво господарських споруд, необхідних саме для ведення сільського господарства, а в даному випадку особистого селянського господарства.

Оскільки самочинне будівництво господарської споруди здійснене ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя - рілля), має призначення для ведення особистого селянського господарства, в проект землеустрою на цю земельну ділянку зміни не вносились і вона не була надана позивачу для будівництва у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на господарську будівлю (сарай) відповідно до положень ст. 331 та ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Проте, позов ОСОБА_3 заявлений до Бистрицької сільської ради Кролевецького району Сумської області, в діях якої не вбачається порушення його прав та законних інтересів, тобто відсутній предмет позову, а отже вона є неналежним відповідачем у цій справі.

Враховуючи викладене, рішення суду на підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області 2733 грн. 91 коп. компенсації судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави задовольнити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 лютого 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Бистрицької сільської ради Кролевецького району Сумської області, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, про визнання права власності на самочинне будівництво.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області 2733 гривні 91 копійку компенсації судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: