Рішення № 57608647, 05.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/668/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/874/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 49

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований 30 липня 1999 року у відділі РАГС Сумської міської ради за актовим записом № 638.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до його повноліття та постановлено виплачувати аліменти матері дитини ОСОБА_4, починаючи стягнення з 15 лютого 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Вказане рішення суду в частині визначення способу присудження аліментів відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, визначивши спосіб присудження аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісяця.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з'ясував матеріальний стан відповідача, який довгий час ніде офіційно не працює, а має лише нерегулярні доходи, а також проживає разом з непрацездатними батьками, які потребують допомоги.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги та позивача ОСОБА_4 - про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 1999 року сторони зареєстрували шлюб (а.с.10). За час перебування у шлюбі у них 05 березня 2001 року народився син ОСОБА_5, батьком якого є відповідач ОСОБА_3 (а.с.8).

На сьогоднішній день дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 і знаходиться на її утриманні, що вбачається також з довідки ТОВ «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс» (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи спосіб стягнення аліментів у частці від заробітку відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько дитини, разом з матір'ю зобов'язаний приймати участь в утриманні свого сина до досягнення ним повноліття.

Однак, з рішенням суду першої інстанції в частині визначення способу стягнення аліментів колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому, підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року за № 143цс13, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач, обґрунтовуючи свої доводи щодо необхідності змінити рішення суду та стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі, у розмірі 500 грн. щомісяця, посилався на те, що він ніде не працює, постійного доходу не отримує, що виключає наявність у нього можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від заробітку.

Для підтвердження своїх посилань він надав копію трудової книжки, з якої вбачається, що протягом довгого періоду часу він не є працевлаштованим (а.с.46-47).

Крім того, позивачка як у своїй позовній заяві, так і в уточненнях до неї, зазначала, що відповідач офіційно ніде не працює та не є суб'єктом підприємницької діяльності, про щомісячні розміри заробітків їй нічого не відомо. Також у запереченнях на апеляційну скаргу вона додатково пояснила, що відповідач неофіційно працює на своєму автомобілі в режимі таксі, хоча не надала належних і допустимих доказів для підтвердження вказаної обставини.

Сама позивачка згідно наданих нею апеляційному суду документів працює діловодом у Сумському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) № 40 «Дельфін» і її заробітна плата за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року склала 11761,81 грн.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що відповідач на даний час ніде офіційно не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, тобто вказані обставини мають істотне значення, тому колегія суддів вважає, що висновок суду про стягнення з відповідача аліментів у частці від заробітку (доходу) є таким, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим судове рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі, що ґрунтується на вимогах ст.184 СК України.

При визначенні розміру аліментів колегія суддів, беручи до уваги матеріальне становище сторін, стан здоров'я дитини, наявність у відповідача непрацездатних батьків, а також враховуючи вимоги Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», яким встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 травня у розмірі 1531 гривня, а також обставини того, що обов'язком обох батьків є належне утримування своїх дітей, дійшла висновку, що до стягнення підлягають аліменти у розмірі 750 грн. щомісячно, а не 500 грн., на чому наполягав відповідач, з приводу чого він не надав доказів для врахування його заперечень в повній мірі.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, його висновки в оскаржуваній частині рішення не відповідають обставинам справи, так як порушено норми матеріального права, тому рішення суду в частині визначення способу стягнення аліментів, а саме: у частці від заробітку, підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 15 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, відповідачу підлягає поверненню сплачений ним судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп. (1378 грн. * 0,4 * 110%), які необхідно компенсувати відповідачу за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.ч.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року в даній справі в частині визначення способу присудження аліментів скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 15 лютого 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -