Рішення № 5758392, 29.09.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2009 р. Справа № 12/1997

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача не зявився, відповідача ОСОБА_1 особисто, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 21 237 грн. 50 коп., ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на виконання договору поставки № ПрК-24/08 від 03.01.2008 року, 19 000 грн. основного боргу, 1567 грн. 50 коп. пені, 195 грн. 3 % річних, 475 грн. інфляційних втрат, що разом складає 21 237 грн. 50 коп., та відшкодування судових витрат.

16.09.2009 року позивач через канцелярію суду надіслав клопотання про уточнення позовних вимог (зменшення їх розміру), в якій просив стягнути з відповідача, у звязку з частковою добровільною сплатою основного боргу відповідачем в сумі 2000 грн., 17 000 грн. основного боргу, 1567 грн. 50 коп. пені, 195 грн. 3 % річних, 475 грн. інфляційних втрат, що разом складає 19 237 грн. 50 коп., та відшкодувати судові витрати. В такому розмірі позивач наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених в позовній заяві і клопотанні про її уточнення, просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідач подавав письмовий відзив на позов від 22.09.2009 року. Із відзиву і пояснень відповідача в судовому засіданні слідує, що він позов визнав частково в розмірі 18237 грн. 50 коп., проти його задоволення не заперечував, надав в підтвердження часткової сплати основного боргу платіжні доручення №174 від 21.09.2009 року та №167 від 26.08.2009 року на загальну суму 3000 грн., просив про розстрочку виконання рішення суду у звязку з неможливістю його виконання через тяжкий фінансовий стан.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

Між сторонами по справі 03.01.2008 року було укладено договір поставки № ПрК-24/08, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) - прийняти і оплатити його. Відповідно до п. п. 8.1.1., 9.7. Договору, відповідач зобовязаний був розрахуватись за поставлений товар протягом двадцяти одного календарного дня з дати отримання товару, за несвоєчасну оплату товару відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання.

Із пояснень відповідача, видаткової накладної №ВН-0000050 від 06.03.2009 року, акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 27-28), платіжних доручень №167 від 26.08.2009 року, №174 від 21.09.2009 року вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 879 грн. 37 коп. за отриманий товар відповідач розрахувався частково в розмірі 3000 грн., сума боргу складає 16000 грн.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Наявність і розмір невиконаного грошового зобовязання по вищеназваному договору відповідачем допустимими доказами не спростовано.

Відповідач позов визнав, в судовому засіданні обґрунтував своє перебування у скрутному фінансовому стані і неможливість добровільного виконання рішення суду без настання тяжких наслідків для його господарської діяльності.

Згідно ст.ст. 179, 193, 202 ГК, 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (зобовязань), зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, припиняється після його належного виконання.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобовязання не звільняє сторони від обовязку виконати зобовязання в натурі, порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, передбачена п. 9.7. договору, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст. 231 п. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору та вимог законодавства позовні вимоги суд визнає обґрунтованими і їх задовольняє частково.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 212 грн. 38 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 330 грн. 38 коп.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, інд. 18010, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗП КБ «Приватбанк», МФО 354347 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД, ідентифікаційний код 21154931, інд. 48500, Тернопільська обл., Чортківський район, м. Чортків, пров. Гранична, 14, р/р 26005000111726 в ТФ ВАТ «Укрексімбанк»м. Тернопіль, МФО 338829 16000 грн. боргу, 1567 грн. 50 коп. пені, 195 грн. 3 % річних, 475 грн. інфляційних втрат, 330 грн. 38 коп. судових витрат.

Розстрочити виконання рішення погашення суми боргу згідно графіку:

3039 грн. 60 коп. сплатити до 30.10.2009 року;

3039 грн. 60 коп. сплатити до 30.11.2009 року;

3039 грн. 60 коп. сплатити до 30.12.2009 року;

3039 грн. 60 коп. сплатити до 30.01.2010 року;

3039 грн. 60 коп. сплатити до 30.02.2010 року;

3039 грн. 50 коп. сплатити до 30.03.2010 року;

В решті позову в частині стягнення боргу в сумі 1000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя В.М. Грачов