Рішення № 5770903, 03.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2009 р.                                                   Справа № 03/621

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –ОСОБА_1 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА», м. Маріуполь

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси

про стягнення 18 000 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 18000 грн. боргу за надані позивачем послуги міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Рязань (Росія) –м. Донецьк (Україна).

По справі оголошувалась перерва з 02.06.2009 по 03.06.2009.

Представник позивача повторно в судове засідання не з’явився.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

          Справа розглядається в порядку ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у встановленому порядку) містить зокрема такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.

При застосуванні цієї Конвенції під «транспортними засобами»слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.

Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.

Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Накладна, якщо не доведено зворотнього, має силу договору відносно умов і задоволення прийняття вантажу перевізником.

При відсутності в накладній обґрунтованих перевізником оговорок, існує презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що число вантажних місць, а також їх маркування і номера відповідали вказівкам накладної.

По будь-яким спорам, що виникають з приводу перевезень, які здійснюються у відповідності з цією Конвенцією, позивач може звертатися не тільки до компетентних судів, що беруть участь у Конвенції країн, вказаних із взаємної згоди сторонами, а й до суду країни, на території якої знаходяться:

1)          місце проживання відповідача, його головна контора, або відділення чи агентство, при посередництві якого був заключний договір перевезення або

2)          місце прийняття вантажу до перевезення, або місце доставки.

Подання позовів, які можуть виникати в результаті перевезень, виконаних у відповідності з цією Конвенцією, можливе на протязі одного року. Проте, у випадку зловмисного проступку або вини, яка згідно закону, який застосовує суд, що розглядає справу, прирівнюється до зловмисного проступка, строк встановлюється в три роки. Строк обчислюється:

1)          у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочки в доставці –з дня здачі вантажу;

2)          у випадку втрати всього вантажу –з тридцятого дня по закінченні встановленого для перевезення строку, або якщо він (строк) не був встановлений, з 60-го дня по прийнятті вантажу перевізником до перевезення;

3)          у всіх інших випадках по закінченні трьохмісячного строку із дня укладення договору перевезення.

День, вказаний вище в якості точки відліку строку подання позову, не приймається в рахунок при встановленні його строку.

Згідно умов замовлень відповідача: № 1349 від 01.10.2008; № 1386 від 06.10.2008 позивач виконав перевезення на загальну суму 20000 грн.

Факт належного виконання позивачем перед відповідачем зобов’язань за замовленнями підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- замовленням № 1349 від 01.10.2008;

- Рахунком № 153 від 08.10.2008 на суму 10000 грн.;

- податковою накладною № 0151 від 08.10.2008;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 559704;

- Актом виконаних робіт від 08.10.2008;

- замовленням № 1386 від 06.10.2008;

- Рахунком № 155 від 14.10.2008 на суму 10000 грн.;

- податковою накладною № 0153 від 14.10.2008;

- Актом виконаних робіт від 14.10.2008;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 212169

З позовних матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду 19.02.2009, здавши їх установі поштового зв’язку 19.02.2009 (а.с.4)..

З поданого відповідачем витягу з його банківського рахунку № 2600830012329 вбачається, що за період з 02.06.2008 по 02.06.2009 відповідач здійснив перерахування коштів на адресу позивача у такому порядку:

- 20.11.2008 –2000 грн.;

- 19.02.2008 –2000 грн.;

- 17.03.2009 –2000 грн.

          Провадження у справі порушено 26.02.2009.

          Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині 4000 грн. сплачених відповідачем до порушення провадження у справі підлягає припиненню.

Борг відповідача перед позивачем складає 14000 грн.

          Зобов’язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу за № 7 від 15.12.2008, яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 18902 від 19.12.2008. Відповіді на адресу позивача не надходило.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 14000 грн. боргу за надані позивачем послуги перевезення вантажів за маршрутом м. Рязань (Росія) –м. Донецьк (Україна).

Оскільки провадження у справі в частині стягнення 4000 грн. припинено, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 140 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в частині 40 грн. мито підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст.80, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути 14000 грн. боргу, 140 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2), код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА», пров. Парковий,7, м. Маріуполь, Донецька область, код 33653652.

          В частині стягнення 4000 грн. провадження у справі припинити.

Видати позивачу довідку на повернення 40 грн. держмита.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 діб з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СУДДЯ           В.В.Єфіменко