Рішення № 5731173, 26.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "26" червня 2009 р.                                                             Справа № 09/1252

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю позивача –ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси до відкритого акціонерного товариства "Черкаський будинок торгівлі" м. Черкаси про стягнення 6284,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 6284,32 грн., у тому числі: 5886,95 грн. основного боргу по договору №148 від 10 квітня 2008 року, 347,33 грн. інфляційних нарахувань та 50,04 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 квітня 2008 року між сторонами був укладений договір на реалізацію продукції №148, на виконання умов якого відповідач отримав товар, однак не сплатив його вартість у повному обсязі. Тому з нього підлягає стягненню сума основного боргу, інфляційні нарахування та три проценти річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про місце та час розгляду справи в установленому порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду 07.05.2009. Нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

          У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 22 по 26 червня 2009 року для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне.

10 квітня 2008 року сторони договір №148 на реалізацію продукції (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов’язався передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець приймає та оплачує на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю та є невід’ємними частинами цього договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом продавця та за рахунок продавця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної (розділ 1 Договору).

          У пункті 3.2 Договору сторони встановили, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації, не пізніше 14 банківських днів з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

          Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх зобов’язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

          На виконання умов Договору позивач передав на реалізацію відповідачу товар на загальну суму 58186,95 грн., що підтверджується накладними, наявними у матеріалах справи. В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 52300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, прибутковими касовими ордерами. Умовами договору сторони обумовили обов’язок покупця оплачувати кожну партію переданого товару по мірі її реалізації, не пізніше 14 банківських днів з дня її реалізації. Звірку реалізації кожної партії товару сторони не проводили. Однак відповідач визнав заборгованість за переданий позивачем на реалізацію товар в сумі 5886,95 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків за період з 01.06.2008 року по 18.02.2009 року. Отже, станом на 18.02.2009 року товар позивача реалізований, але сума 5886,95 грн. залишилась відповідачем не оплачена.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та наявні у справі докази, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 5886,95 грн. основного боргу за поставлений товар.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів.

Три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми, позивачем визначені згідно розрахунку Головного управління статистики у Черкаській області за період з 01 січня 2009 року по 01 квітня 2009 року в сумі 347,33 грн. (інфляційні нарахування) та 50,04 грн. (три проценти річних). Однак розрахунок не містить кількість днів прострочення виконання грошового зобов’язання та застосовані індекси інфляції.

Визначаючи період прострочення виконання грошового зобов’язання, суд враховує умови договору і вважає, що прострочення виконання грошового зобов’язання необхідно обліковувати з дня підтвердження відповідачем суми заборгованості за реалізований товар, переданий позивачем, тобто з 18.02.2009 року і по день подання позову, тобто по 28.04.2009 року. Відповідно, інфляційні нарахування позивач вправі був здійснити за лютий, березень, квітень 2009 року, а кількість днів прострочення виконання грошового зобов’язання за вказаний період визначити –68 днів.

Однак позивач визначив кінцевий день періоду прострочення виконання грошового зобов’язання по 01 квітня 2009 року. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то сума інфляційних нарахувань підлягає розрахунку за період прострочення з 18.02.2009 року по 01.04.2009 року. Відповідно, інфляційні нарахування підлягають розрахунку за лютий, березень 2009 року, а три проценти річних за 41 день прострочення.

Таким чином, інфляційні нарахування за дійсний період прострочення з врахуванням кінцевого періоду прострочення виконання грошового зобов’язання, визначеного позивачем, умов договору, становить: 5886,95 грн. х 101,5 (лютий) х 101,4 (березень) - 5886,95 грн. = 171,95 грн.; три проценти річних: 5886,95 грн. х 3% :365 днів року х 41 день прострочення = 19,83 грн.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 5886,95 грн. основного боргу, 171,95 грн. інфляційних нарахувань та 19,83 грн. три проценти річних.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 98,66 грн. витрат по оплаті державного мита та 114,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього: 212,80 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаський будинок торгівлі», м. Черкаси, бул. Шевченка, 207, ідентифікаційний код 01564161 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 5886,95 грн. основного боргу; 171,95 грн. інфляційних нарахувань; 19,83 грн. три проценти річних; 212,80 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.           

          СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко