Рішення № 5726819, 21.04.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р. Справа № 11/988

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Захаровій А.Г., за участю представників сторін: позивача Назаровець А.Г. за довіреністю, відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Баядєра" до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 9865 грн. 43 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 9865 грн. 43 коп. боргу за поставку товару, здійснену на умовах укладеного сторонами договору.

Заявою позивач уточнив свої позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача 7865 грн. 43 коп. боргу за поставлений товар, 907 грн. 74 коп. пені, 378 грн. 22 коп. 10% річних, 113 грн. 46 коп. 3% річних, 849 грн. 44 коп. інфляційних, 2359 грн. 62 коп. штрафуВ обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання укладеного 20 грудня 2007 року між приватним підприємством "Баядєра" ( позивач ) та субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 ( відповідач ) договору №123, позивач поставив відповідачу товар, за який останній повного розрахунку не провів.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Однак в судове засідання не зявився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов суду не подавав.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:

На підставі укладеного сторонами договору №123 від 20 грудня 2007 року позивач поставив відповідачу алкогольну продукцію та товари народного споживання на загальну суму 20154 грн. 11 коп., що підтверджується видатковою накладною №207215 від 21.08.08 р..

В процесі виконання договору, відповідач повернув позивачу частину поставленого ним товару на суму 2288 грн. 68 коп., що підтверджується накладною на повернення товару №ОД-1205015 від 05.12.2008 р. та провів часткову оплату за товар.

Згідно п. 4.1 договору, відповідач був зобовязаний оплачувати позивачу поставлений товар за кожну поставлену партію протягом 30 календарних днів з дати поставки такої продукції.

Однак відповідач свої зобовязання за договором належним чином та в повній мірі не виконував, в результаті чого заборгував позивачу за поставлений товар 7865 грн. 43 коп.

Позивачем була направлена та отримана відповідачем претензія №64 від 23.02.2009 року про оплату боргу, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Згідно п.п. 7.2.1. Договору сторонами передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату придбаного товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу та 10 % річних від суми заборгованості.

Також, згідно п.п. 7.2.2. Договору сторони передбачили, що у разі непогашення заборгованості протягом 15 днів з дати її виникнення, Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 30 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Крім того позивачем, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України були нараховані відповідачу інфляційні за весь час прострочки в розмірі 849 грн. 44 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 113 грн. 46 коп.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 546, 549, 692, 712 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати:

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобовязання між сторонами виникли з моменту укладення договору поставки №123 від 20 грудня 2007 року. Свої зобовязання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар.

Таким чином, у відповідача виникло зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару на умовах договору. Однак відповідач в порушення даних умов свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином та в повній мірі не виконав, заборгувавши позивачу 7865 грн. 43 коп.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Крім того, у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню, інфляційні та 10% річних. Поданий позивачем розрахунок розміру вказаних сум є правильним.

Вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних та штрафу за прострочення оплати боргу задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами укладеного сторонами договору за несвоєчасну оплату придбаного товару передбачені річні в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст.. 91 ЦК України встановлено, що: 1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За умовами укладеного сторонами договору за прострочення оплати вартості отриманого товару передбачена відповідальність у вигляді неустойки, а саме пені та штрафу. Одночасне застосування відповідальності одного виду за одне правопорушення суперечить Конституції України, а тому не може бути застосоване судом.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, при подачі заяви про уточнення позовних вимог було збільшено їх розмір, але державне мито до бюджету не сплачено.

За таких обставин з позивача на користь державного бюджету необхідно достягнути державне мито в розмірі 16 грн. 09 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь приватного підприємства "Баядєра", 18000, м. Черкаси, вул. Ак. Корольова, 7, код 13491057 7865 грн. 43 коп. боргу, 907 грн. 74 коп. пені, 378 грн. 22 коп. 10% річних, 849 грн. 44 коп. інфляційних, 100 грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з приватного підприємства "Баядєра", 18000, м. Черкаси, вул. Ак. Корольова, 7, код 13491057 в доход державного бюджету на рахунок № 31117095700002, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, отримувач УДК в м. Черкаси, код 22809222, через ДПІ у м.Черкаси - 16 грн. 09 коп. державного мита;

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань