Рішення № 5757077, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/23406.07.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про стягнення 114589,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бідняжевська А.Ю. представник за довіреністю № 5 від 01.01.2009 року;

від відповідача: Бантюкова С.В.- представник за довіреністю № 39-ГО/09 від 26.01.2009 року.

встановив :

Акціонерне страхове товариство «АИС-Поліс» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 114589,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.02.2008 року між ним та Вінницькою філією товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 04/Ю-08 (строковий), відповідно до якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2651201301005 в Вінницькій філії відповідача, код банку 302515; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника у сумі 100000,00 грн.; банк зобовязується повернути суму вкладу 20.05.2008 року; за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 10 (десять) процентів річних; додаткові внески до вкладу не допускаються.

До договору банківського вкладу в національній валюті № 04/Ю-08 (строковий) був укладений додатковий договір № 1 від 20.05.2008 року, відповідно до якого банк зобовязався повернути суму вкладу 20.08.2008 року.

До договору банківського вкладу в національній валюті № 04/Ю-08 (строковий) був укладений додатковий договір № 2 від 20.08.2008 року, відповідно до якого банк зобовязався повернути суму вкладу 20.02.2009 року та за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 16 % (шістнадцять) процентів річних.

Відповідно п. 3.2.5 договору вкладник зобовязаний у разі виникнення необхідності дострокового повернення вкладу письмово звернутися до банку з пропозицією повного або часткового повернення вкладу не пізніше, як за 3 (три) банківські дні до дати повернення вкладу.

13.10.2008 року позивач направив відповідачу факсом лист вих. № 3206 від 13.10.2008 року з проханням достроково повернути грошовий вклад. 14.10.2008 року відповідач листом 17491 від 14.10.2008 року повідомив, посилаючись на постанову Національного Банку України № 319 від 11.10.2008 року, про недоцільність повернення вкладу достроково та надав гарантію повернення вкладу у встановлені договором та додатковими договорами строки.

19.02.2009 року позивач повторно надіслав відповідачу лист № 902 з проханням повернути грошовий вклад в звязку із закінченням строку дії договору,

24.02.2009 року позивач направив відповідачу претензію № 1/УПБ з проханням повернути суму вкладу та сплатити штрафні санкції за порушення умов договору яка залишилась без відповіді та без задоволення. Претензію відповідач отримав 27.02.2009 року, відповідно до відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення № 2355784.

Оскільки позивач не отримав суму вкладу він нарахував відповідачеві три проценти річних в розмірі 1124,32 грн., індекс інфляції в розмірі 8449,64 грн., пеню в розмірі 5016,00 грн.

У звязку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/234, розгляд справи призначено на 18.05.2009 року.

У судовому засіданні 18.05.2009 року зявились представники сторін. Представник позивача через загальний відділ діловодства подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.03.2009 року та копію листа Національного Банку України від 10.04.2009 року.

Представник відповідача частково виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.03.2009 року та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судом оголошена перерва до 09.06.2009 року.

У судове засідання 09.06.2009 року зявились представники сторін. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі судом оголошена перерва до 06.07.2009 року

06.07.2009 року у судове засідання зявились представники сторін. Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав письмові пояснення по справі, позов не визнав і просив відмовити у задоволення позовних вимог.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 100000,00 грн., три проценти річних в розмірі 1124,32 грн., індекс інфляції в розмірі 8449,64 грн., пеню в розмірі 5016,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1145,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (в тому числі грошові кошти) з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в частині позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з перерахуванням судом розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.02.2008 року між позивачем та Вінницькою філією товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 04/Ю-08 (строковий).

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 1 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2651201301005 в Вінницькій філії відповідача, код банку 302515; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника у сумі 100000,00 грн.; банк зобовязується повернути суму вкладу 20.05.2008 року; за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 10 (десять) процентів річних; додаткові внески до вкладу не допускаються.

До договору банківського вкладу в національній валюті № 04/Ю-08 (строковий) був укладений додатковий договір № 1 від 20.05.2008 року, відповідно до якого банк зобовязався повернути суму вкладу 20.08.2008 року.

До договору банківського вкладу в національній валюті № 04/Ю-08 (строковий) був укладений додатковий договір № 2 від 20.08.2008 року, відповідно до якого банк зобовязався повернути суму вкладу 20.02.2009 року та за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 16 % (шістнадцять) процентів річних.10.10.2008 року позивач направив відповідачу (факсом) лист вих. № 3795 від 10.10.2008 року з проханням достроково повернути депозитний вклад в сумі 100000,00 грн. згідно договору банківського вкладу № 25/Д/33ДС/08 від 17.06.2008 року.

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно п. 3.2.5 договору банківського вкладу № 25/Д/33ДС/08 від 17.06.2008 року вкладник зобовязаний у разі виникнення необхідності дострокового повернення вкладу письмово звернутися до банку з пропозицією повного або часткового повернення вкладу не пізніше, як за 3 (три) банківські дні до дати повернення вкладу.

Відповідно до п. 3.1.2 договору банк зобовязаний виплатити вкладнику вклад та виплатити проценти згідно умов договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються банком у безготівковій формі на поточний рахунок вкладника за реквізитами, вказаними у розділі 7 договору. Якщо днем повернення вкладу є вихідний, святковий або неробочий день, то грошові кошти та нараховані проценти за вкладом повертається на наступний робочий день.

13.10.2008 року позивач направив відповідачу факсом лист вих. № 3206 від 13.10.2008 року з проханням достроково повернути грошовий вклад. 14.10.2008 року відповідач листом 17491 від 14.10.2008 року повідомив, посилаючись на постанову Національного Банку України № 319 від 11.10.2008 року, про недоцільність повернення вкладу достроково та надав гарантію повернення вкладу у встановлені договором та додатковими договорами строки.

19.02.2009 року позивач повторно надіслав відповідачу лист № 902 з проханням повернути грошовий вклад в звязку із закінченням строку дії договору,

24.02.2009 року позивач направив відповідачу претензію № 1/УПБ з проханням повернути суму вкладу та сплатити штрафні санкції за порушення умов договору яка залишилась без відповіді та без задоволення. Претензію відповідач отримав 27.02.2009 року, відповідно до відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення № 2355784.

Щодо постанови Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»№ 319 від 11.10.2008 року, то вона не була належним чином зареєстрована в Міністерстві Юстиції України та у звязку з чим не набула чинності.

Згідно статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 статті 2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Статтею 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Крім того, постановою Правління Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків»№ 413 від 04.12.2008 року вищезазначена постанова втратила чинність.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору банківського вкладу № 25/Д/33ДС/08 від 17.06.2008 року закінчився 20.02.2009 року, а банком суми депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 100 00,00 грн. по договору банківського вкладу № 25/Д/33ДС/08 від 17.06.2008 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

П. 4.1. договору передбачено, що у випадку порушення банком умов та строків платежів, передбачених п. 1.3., 2.4., 3.1.2. цього договору, банк сплачує вкладнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих своєчасно процентів та/або вкладу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки, відповідач отримав лист позивача вих. № 3206 від 13.10.2008 року про дострокове повернення депозиту 13.10.2008 року та відповідно до договору вкладник зобовязаний повідомити банк письмово про свій намір отримати за першою вимогою до спливу строку, встановленого п.1.1 цього договору не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до дати повернення вкладу, тому датою повернення вкладу є 16.10.2008 року.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розрахунок пені:

100000,00 грн. * 2 * 12,0 (ставка НБУ)/366 * 76 днів прострочення (за 2008 рік) = 4983,61 грн.

Оскільки позивач у позовній заяві нараховує пеню тільки за 2008 рік суд не виходить за межі позовних вимог, таким чином розмір пені за перерахунком суду становить 4983,61 грн. та підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок індексу інфляції:

100000,00 (з жовтня 2008 року січень 2009 року) * 101,5% * 101,5% * 102,1%* 102,9% = 108236,36 грн.

108236,36 100000,00 = 8236,36 грн.;

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 8236,36 грн. та підлягає задоволенню.

Розрахунок розміру трьох процентів річних:

100000,00 * 3%/366 * 76 днів (у 2008 році)= 622,95 грн.;

100000,00 * 3%/365 * 20 днів (у 2008 році)= 164,38 грн.;

622,95+164,38 = 787,33 грн.

За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 787,33 грн. та підлягає стягненню.

Постановою Правління Національного банку України НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту, а також стягнення з відповідача нарахованих до введення мораторію трьох процентів річних, індексу інфляції, та пені у вищезазначених сумах.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, ціна позову становить 114007,30 грн., тому сума державного мита 1140,07 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325, МФО 321228, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921), основну заборгованість в сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 4983 (чотири тисячі девятсот вісімдесят три) грн. 61 коп., індекс інфляції в розмірі 8236 (вісім тисяч двісті тридцять шість) грн. 36 коп., три проценти річних в розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 140 (одна тисяча сто сорок) грн. 07 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання: 30.07.2009 року.