Рішення № 57557159, 21.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/814/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Цюри Т.В., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Лопотані В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - Матвєєва Віталія Юрійовича на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" звернулося до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.09.2006 р. за р. № 3743, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 640,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є спільною частковою приватною власністю іпотекодавців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2006 р., шляхом передачі предмета іпотеки у власність ПАТ «Дельта Банк» та визнання за ним права власності на цей предмет іпотеки, - в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11044603000 від 22.09.2006 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5, у загальному розмірі 14 631 971,75 грн. (з яких: заборгованість за кредитом - 8 086 580,24 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 6 545 391,51 грн.).

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" задоволено в повному обсязі. В рахунок виконання зобов"язання за кредитним договором № 11044603000 від 22.09.2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 640,7 кв.м., по АДРЕСА_1 шляхом передачі даного майна ПАТ „Дельта Банк" у власність та визнання за ним права власності на предмет іпотеки. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25.06.2015 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2015 року задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2015 року у задоволенні позову ПАТ „Дельта Банк" відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ПАТ „Дельта Банк" - Матвєєв Віталій Юрійович звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2015 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що:

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2014 року у справі № 522/14080/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 ., ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 0011044603000 від 22.09.2006 року, саме з тих підстав, що, по-перше, позивачем при укладенні з ПАТ «УкрСиббанк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року не було дотримано процедури відступлення права вимоги за кредитним договором від первинного кредитора до позивача, а також порушено процесуальні принципи безпосередності дослідження усіх доказів в судовому засіданні та гласності судового розгляду, й з наведених підстав суд не вправі визнати позивача належним кредитором у досліджуваних правовідносинах; і, по-друге, враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11182156000 від 27.07.2007 року, укладеного між відповідачем та АКІБ «УкрСиббанк», суд вважає позов необґрунтованим належним чином та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити у повному обсязі;

- позивачем також не доведено факту переходу права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11182156000 від 27.07.2007 року.

Проте погодитися з такими висновками районного суду не можна, оскільки суд дійшов до них з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що:

- згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 0011044603000 від 22.09.2006 року АКІБ „УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк", надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 600000,00 дол.США на строк користування з 22.09.2006 року по 22.09.2027 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, за процентною ставкою у розмірі 10,3 % річних, з переглядом процентної ставки кожного наступного місяця кредитування відповідно до умов цього Договору, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим Договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 22.09.2027 року.

Згідно з п.2.1. вказаного кредитного договору, в забезпечення виконання позичальником усіх грошових зобов'язань за цим договором, 22.09.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як іпотекодавцями, що виступають майновими поручителями ОСОБА_5, був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 3743, умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно - нежила будівля, загальною площею 640,7 кв.м., яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності іпотекодавцям на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2006 року у справі № 2-3310/06, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.07.2006 року (номер запису: 169 в книзі: 54неж-104), - заставною вартістю 9738960,00 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.05.2008 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2006 року у справі № 2-3310/06. Судовою колегією апеляційного суду Одеської області у рішенні від 21.05.2008 року з посиланням на рішення апеляційного суду Харківської області від 26.06.2007 року встановлено, що фактично ОСОБА_7 є власником 1/4 частин спірної будівлі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 04.07.2008 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про зобов'язання виконати умови договору позики шляхом стягнення 750000 грн. за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2008 року.

Крім того між співвласниками будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 існував спір щодо дійсності свідоцтва про право власності на вказаний будинок, про припинення права власності зі стягненням грошової компенсації, зокрема:

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2005 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2006 року, зокрема визнано недійсним свідоцтво про право власності на 1/4 частину нежилої будівлі АДРЕСА_1, видане ОСОБА_7 на підставі розпорядження Приморської райадміністрації від 15.10.2003 року за № 2516 ; визнано за ОСОБА_5 право власності на 34/100 частин нежилої будівлі АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію в сумі 99164,00 грн.;

- рішенням апеляційного суду Харківської області як судом касаційної інстанції від 26.06.2007 року касаційна скарга ОСОБА_9 та ОСОБА_7 задоволена частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2005 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 14.06.2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про припинення спільної часткової власності на нежилу будівлю АДРЕСА_1, визнання права власності за ним на 34/100 частин вказаної будівлі, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошової компенсації в сумі 99164,00 грн. за належні їй 34/100 частин нежилої будівлі - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про припинення спільної часткової власності на нежилу будівлю АДРЕСА_1 визнання права власності за ним на 34/100 частин вказаної будівлі, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошової компенсації в сумі 99164,00 грн. за належні їй 34/100 частин нежилої будівлі - відмовлено;

- ухвалою Верховного суду України від 12.09.2007 року відмовлено у допуску скарги ОСОБА_5 до провадження у зв'язку з винятковими обставинами та витребування справи за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилу будівлю, визнання права власності та 1/4 частину нежилої будівлі і виділення частки в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_9, Приморська районна адміністрація виконкому Одеської міської ради, Виконком Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину нежилої будівлі;

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року, первісний позов задоволено частково; Поновлено ОСОБА_5 строк для звернення до суду із позовними вимогами про визнання недійсною угоди від 02 липня 2003 року, укладеної між ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7.Визнано незаконним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №2516 від 15 жовтня 2003 року «Про внесення змін до розпорядження №1548 від 11 серпня 2003 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта адміністративного будинку по АДРЕСА_1». Визнано недійсною угоду від 02 липня 2003 року, підписану між ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стосовно будівництва обєкта нерухомості за адресоюАДРЕСА_2. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №3964 від 11 листопада 2004 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1». Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежилу будівлю серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2004 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя ОСОБА_5 про право спільної часткової власності на 966/1000 частин нежилої будівлі загальною площею 640,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_5 право власності на нежилу будівлю, загальною площею 640,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» про зобовязання зареєструвати право власності на адміністративну будівлю загальною площею 640, 7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації № 3964 від 11 листопада 2004 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1». Визнано незаконним свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2004 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_5 на право спільної власності на 966/1000 частин нежитлової будівлі загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про визнання частково недійсного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 серпня 2001 року, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «ЦЕНТР» за №1170 та переведення прав покупця на 1/2 частину квартири з ОСОБА_5 на ОСОБА_10, визнання неправомірним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації 1548 від 11серпня 2003 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва обєкта адміністративного будинку по АДРЕСА_1», визнання незаконним свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 27 серпня 2003 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_5 на право власності в цілому на нежитлову будівлю загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнання неправомірним розрахунку ідеальних часток в адміністративній будівлі по АДРЕСА_1 від 05 листопада 2004 року № 10081, виконаного КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», визнання неправомірним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації № 2087 від 17 жовтня 2007 року «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 2284 «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 листопада 2004 року № 3964 «Про затвердження розрахунків ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1», визнання права власності на 1/2 нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 та виділення у натурі 1/2 частки, що належить ОСОБА_10 у вищевказаній будівлі - відмовлено;

- рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2011 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.03.2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_9, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства „ОМБТІ та РОН" про визнання недійсною угоди, визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №2516 від 15 жовтня 2003 року «Про внесення змін до розпорядження №1548 від 11 серпня 2003 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта адміністративного будинку по АДРЕСА_1», визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3964 від 11листопада 2004 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1», визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилу будівлю серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2004 року на ім»я ОСОБА_5 про право спільної часткової власності на 966/1000 частин нежилої будівлі, визнання за ОСОБА_5 права власності на нежилу будівлю, загальною площею 640,7 кв.м та в частині задоволення позову ОСОБА_10 про визнання неправомірним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації № 3964 від 11 листопада 2004 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1», визнання незаконним свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2004 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_5 на право спільної власності на 966/1000 частин нежитлової будівлі загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_9, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства „ОМБТІ та РОН" про визнання недійсною угоди від 2 липня 2003року, визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №2516 від 15 жовтня 2003 року «Про внесення змін до розпорядження №1548 від 11 серпня 2003 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта адміністративного будинку по АДРЕСА_1», визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3964 від 11листопада 2004 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1», визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилу будівлю серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2004 року на ім»я ОСОБА_5 про право спільної часткової власності на 966/1000 частин нежилої будівлі, визнання за ОСОБА_5 права власності на нежилу будівлю, загальною площею 640,7 кв.м по АДРЕСА_1 Позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано розрахунок ідеальних часток в адміністративній будівлі по АДРЕСА_1 від 05 листопада 2004 року № 10081, виконаний КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», розпорядження Приморської районної адміністрації № 3964 від 11 листопада 2004 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1», визнано незаконним свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2004 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_5 на право спільної власності на 966/1000 частин нежитлової будівлі загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2015 року, на які обгрунтовуючи свої висновки про відмову у задоволенні позову, посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні - скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2014 року позов ОСОБА_5 - задоволено частково. Ухвалено визначити ОСОБА_5 . 49/50 частин в адміністративній будівлі загальною площею 640,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_11 - задоволено. Припинено право власності ОСОБА_7 на 1/50 частин нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_11 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 908,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Видано ОСОБА_7 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області грошові кошти в розмірі 21 044 долари США, що еквівалентно станом на 12 грудня 2014 року 330 601 гривням 24 копійкам (вартість 1/50 частин нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7.).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_11 про визначення часток, яким ОСОБА_5 визначено 49/50 частин в адміністративній будівлі загальною площею 640,7 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1, скасовано та у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 13.07.2015 року - скасовано, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2014 року - залишено без змін.

Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2015 року, на які обгрунтовуючи свої висновки про відмову у задоволенні позову, посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні - скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2015 року не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи власне рішення апеляційний суд, враховуючи встановлені у справі обставини, виходить з наступного.

В засіданні судової колегії представник ПАТ «Дельта Банк» не заперечував, що власником реконструйованого (із збільшенням плями забудови) будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_11, до якого, як до нового власника будинку, що знаходиться в іпотеці, перейшли права іпотекодавця. Проте новий власник іпотечного майна - ОСОБА_11 не був залучений до участі у справі, оскільки банку рішення суду, яким за ОСОБА_11 визнано право власності на предмет іпотеки вступило в законну силу, коли справа, рішення по якій оскаржується зараз, вже перебувала в провадженні суду апеляційної інстанції.

Пояснення представника ПАТ «Дельта Банк» надані в засіданні судової колегії, узгоджуються з встановленими у справі обставинами і відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч. 3 с. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже зазначалося судове рішення на підставі якого за ОСОБА_11 визнано право власності на предмет іпотеки, вступило в законну силу під час перегляду оскаржуваного рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки в апеляційному порядку. Новий власник майна, на яке претендує ПАТ «Дельта Банк», як на іпотечне, до участі у справі на залучався.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

На час звернення до суду з даним позовом у січні 2015 року та розгляду справи в районному суді, судове рішення, за яким право власності ОСОБА_11 на будинок, прро звернення стягнення на який, як на іпотечне майно, заявлені вимоги іпотекодержателя, вже було ухвалено, хоч а й не вступило в законну силу, оскільки оскаржувалося в апеляційному порядку.

Проте, в будь-якому разі при таких обставинах районний суд мав роз`яснити позивачу в порядку ч.4 ст. 10 ЦПК України про залучення у справу принаймні у якості співвідповідача нового власника (особи, яка претендує на право власності і на користь якої ухваленно судове рішення в спорі з іншими особами).

Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень залучати нових відповідачів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції або здійснювати заміну неналежного відповідача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає за неможливе розгляд справи по суті заявлених вимог у зв`язку з незалученням до участі у справі ОСОБА_11, за яким в судовому порядку визнано право власності на будинок, про звернення стягнення на який, як на предмет іпотеки заявлені вимоги іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» і відсутністю у апеляційного суду процесуальних повноважень залучати нових відповідачів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

При таких обставинах слід відмовити у задоволенні позову з процесуальних підстав і роз`яснити ПАТ «Дельта Банк» про можливість звернутися до районного суду в загальному порядку до належних відповідачів, зокрема власників (власника) майна, про звернення стягнення на яке, як на іпотечне, заявлені вимоги іпотекодержателем.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - Матвєєва Віталія Юрійовича - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Т.В. Цюра

С.О Погорєлова