Вирок № 57527958, 27.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21195/14-к

1-кп/127/118/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії суддів: головуючого судді Курбатової І.Л.,

суддів: Бернади Є.В., Чезганової А.М.,

при секретарі Мартинюк Т.М.,

за участю прокурора Слабого О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 31.05.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010003920 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3,вдівця, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_7,розлученого, не працюючого,зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.04.2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаючи що у потерпілого ОСОБА_5, який являється його родичем, є майно яким можна заволодіти, вирішив вчинити напад на потерпілого з метою заволодіння його майном. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 зателефонував своєму сину ОСОБА_2 з яким домовився про вчинення вказаного злочину спільно.

В подальшому, 24.04.2015 року о 12.30 годин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи спільно, за попередньою змовою, зустрілись біля будинку потерпілого ОСОБА_5, який знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 172 та направились до помешкання потерпілого. Перебуваючи біля будинку ОСОБА_1 постукав у двері потерпілого ОСОБА_5 які останній відчинив. Реалізуючи спільний з ОСОБА_2 умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_1, діючи умисно, наніс кілька ударів кулаком в обличчя ОСОБА_5 від чого останній впав на підлогу. Продовжуючи застосовувати насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого в момент заподіяння, діючи умисно ОСОБА_1 продовжив наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_5 коли той лежав на підлозі. В цей час, ОСОБА_2, діючи на виконання єдиного та спільного злочинного умислу з ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність дій останнього та бажаючи доведення спільного умислу до кінця, взяв в кімнаті будинку телевізор моделі "Патріот" вартістю 500 грн., який належав потерпілому ОСОБА_5 Після вказаного ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 вийшли з будинку потерпілого, поклали даний телевізор у автомобіль марки "Фольксваген - Т4", ДНЗ АВ 0119 ВЕ та спільно покинули місце вчинення злочину, заволодівши майном потерпілого на загальну суму 500 гривень та заподіявши ОСОБА_5 в ході нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи №1026 від 22.07.2014, тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - перелом склепіння і основи черепа (потиличної кістки зліва з переходом лінії перелому на основу черепа), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку легкого ступеня, закритий множинний перелом обох бічних кісток носу. Вказані ушкодження у ОСОБА_5 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 24.04.2014 року, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом склепіння і основи черепа являвся небезпечним для життя в момент спричинення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину визнав частково та суду повідомив, що 24.04.2014 року він заїхав до свого двоюрідного брата ОСОБА_5, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_9, для вирішення їх спірних питань. Коли він був біля будинку потерпілого, то зателефонував своєму синові ОСОБА_6, так як сам боявся заходити до ОСОБА_5, оскільки до потерпілого приїжджали особи, які йому погрожували. ОСОБА_5 був винен йому кошти за те, що декілька раз разом вживали спиртні напої, які він купував. Через деякий час приїхав на своєму автомобілі його син ОСОБА_2 В подальшому вони разом зайшли в подвіря до ОСОБА_5 Коли вони підійшли до будинку, то на його стукіт ОСОБА_5 відчинив двері, син залишився стояти на подвірї, а він зайшов в будинок та почав вимагати борг. ОСОБА_5 повідомив, що борг повернути не має можливості, а тому запропонував взяти в рахунок боргу його телевізор марки «Патріот» який стояв в кімнаті. Тоді його син пішов у кімнату та забрав телевізор, який поклав в свій автомобіль, а в цей час між ним та потерпілим виникла штовханина, проте ні він, ні його син потерпілому тілесних ушкоджень не наносили. В подальшому вони поїхали додому, куди занесли телевізор ОСОБА_5 Через декілька днів ще до початку досудового розслідування, приїхав його син та відвіз телевізор до ОСОБА_5 Потерпілому допомагав як брату, оскільки в нього інших родичів немає. Після зазначеної події потерпілого відвідував в лікарні, де йому ОСОБА_5 повідомляв, що з заявою до правоохоронних органів звертатись не буде, оскільки це їх сімейні проблеми.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_5 двоюрідний брат батька. Особисто він з ним не спілкується, декілька разів зустрічався та будь-яких стосунків не підтримував. Зі слів батька йому відомо, що ОСОБА_5 заборгував батьку кошти, а тому він вирішив допомогти батьку їх забрати. В минулому у батька був конфлікт з знайомими ОСОБА_5 внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, тому йти сам батько до ОСОБА_5 не хотів. До будинку ОСОБА_5 він підїхав на своєму автомобілі. З батьком зайшли в подвіря, постукали в двері та ОСОБА_5 відчинив їх. Коштів віддати борг у ОСОБА_5 не було, тому він віддав телевізор. Телевізор він виніс з кімнати та перемістив в свій автомобіль, повідомивши при цьому ОСОБА_5, що коли він поверне борг батьку, отримає назад телевізор. Більше ОСОБА_5 в той день не бачив. Приблизно через тиждень телевізор було повернуто ОСОБА_5, проте від інших осіб він дізнався, що ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів. Потерпілий отримує лише пенсію, тому коштів, щоб повернути батьку борг у нього не було. Тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не наносив та на даний час стосунків з ним не підтримує. Крім того повідомив, що йому не відомо чи його батько заходив в будинок до ОСОБА_5 перед його приїздом чи ні, а ОСОБА_5 був в стані алкогольного спяніння. Він перший вийшов з будинку та телевізор взяв з дозволу ОСОБА_5 Коли він витягував шнур телевізора з розетки, то побачив що між батьком та потерпілим конфлікт і вони штовхаються. Він намагався їх заспокоїти та виніс телевізор. Запакувавши телевізор, помістив його в автомобіль та сів за кермо. В цей момент він будинковолодіння ОСОБА_5 вже не бачив, а бачив лише подвіря ОСОБА_7. Вважає, що нічого протиправного не вчинив, оскільки взяв телевізор з дозволу потерпілого, який є його родичем.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що в нього є двоюрідний брат ОСОБА_1 Вони разом часто вживали алкогольні напої. В результаті розпиття алкогольних напоїв у них часто виникали конфлікти. В квітні місяці (точної дати він не памятає) 2014 року ОСОБА_1 бив його в голову в результаті чого він втрачав свідомість. Крім нанесення йому тілесних ушкоджень у нього з будинку винесли його телевізор, проте коли саме він не памятає. Виносив його син ОСОБА_8. Коли ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_2 йому не відомо. ОСОБА_2 були вдвох син та батько. До нього «швидку» викликав сусід, коли він перебував в дворі будинку з тілесними ушкодженнями. Він про всі події розповідав тітці. Він в будинку проживає сам, тому у нього порядку в будинку немає. До нього в лікарню на виклик лікаря приходили працівники міліції, яким він надавав покази та розповідав про події. Зазначав, що претензій до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 до нього приходив в лікарню. Повідомив, що будь-яких претензій до обвинувачених не має в звязку з чим просив їх суворого не карати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що вона 24.04.2015 року повернулась додому та її чоловік повідомив, що їх сусіду ОСОБА_5 нанесли тілесні ушкодження його двоюрідний брат із своїм сином та він пішов шукати дільничного, щоб повідомити про нанесення йому тілесних ушкоджень та заволодіння його майном, а саме телевізором. В подальшому протягом двох-трьох днів його не бачили, тому почали його шукати в родичів та знайшли в лікарні з тілесними ушкодженнями. ОСОБА_2 намагався повернути телевізор ОСОБА_5, а саме прийшов до ОСОБА_5 додому, проте він йому двері не відчинив. ОСОБА_2 намагався зазначений телевізор залишити їй з чоловіком, проте вони не погодились.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що він в той час винаймав житло у ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з якими у нього склались нормальні відносини. В двадцятих числах квітня 2014 року він побачив автомобіль, який належить ОСОБА_2 та який стояв біля подвіря їх родича. Біля автомобіля стояв ОСОБА_2, в той час коли батько ОСОБА_6 - ОСОБА_1 перебував в будинку їх родича. ОСОБА_2 в руках тримав телевізор та повідомив, що забрав його в родича за борг. Точно повідомити не може чи наносились потерпілому тілесні ушкодження. В подальшому з будинку вийшов ОСОБА_1 та вони на автомобілі поїхали. На даний час житло в ОСОБА_1 не винаймає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що 24.04.2014 року вона перебувала в магазині по вул. Д. Нечая в місті Вінниці куди зайшов ОСОБА_5 та повідомив, що йому нанесли тілесні ушкодження його двоюрідний брат та у нього болить голова. В подальшому він впав на коліна, тримаючись за голову, здійснював покачуючи рухи та просив викликати карету швидкої допомоги. В магазин ОСОБА_5 зайшов, щоб йому надали допомогу, в звязку з чим вона викликала карету «швидкої допомоги».

Допитаний в судовому засіданні в режимі скайп-звязку свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що він є сусідом ОСОБА_5 та 24.04.2014 року приблизно о 14:00 год. він вийшов з будинку та побачив ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями, який йому повідомив, що він йде звертатися до дільничного з приводу його побиття двоюрідним братом ОСОБА_1 та його сином (прізвищ він не знає), та з приводку того, що у нього забрали телевізор. ОСОБА_10 він пішов, йому не відомо. Крім того зазначив, що ОСОБА_5 при ньому свідомість не втрачав, тому гострої потреби викликати карету швидкої допомоги не було. В подальшому до них приходив син ОСОБА_12 (ОСОБА_1О.) та намагався залишити у них телевізор, проте він з дружиною не погодився та запропонували ОСОБА_2 повернути телевізор ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 суду пояснила, що вона проводила експертизи у провадженні. Всі дані були зазначені в висновку експерта. Підтвердила, що у ОСОБА_5 була виявлена закрита черепно-мозкова травма перелом склепіння і основи черепа (потиличній кістки зліва з переходом лінії перелому на основу черепа), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку легкого ступеню, закритий множинний перелом обох бічних кісток носу. Перелом склепіння і основи черепа являвся небезпечним для життя в момент спричинення, а тому віднесений до тяжких тілесних ушкоджень. Висновком додаткової судово-медичної експертизи було встановлено, що характер і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 свідчать про травматичну дію тупого твердого предмету (предметів) в ділянку голови, що за механізмом утворення узгоджується з обставинами, відображеними за показами ОСОБА_5, оскільки вона була присутня при відтворенні з його участю. Характер і локалізація на різних взаємно протилежних поверхнях голови тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 виключають можливість утворення їх внаслідок співударяння при однократному падінні з положення стоячи на площину. Так само сукупність виявлених в ОСОБА_5 тілесних ушкоджень свідчить про їх неможливість отримання і при неодноразовому падінні, про що свідчить наявність перелому склепіння і основи черепа, закритий множинний перелом обох бічних кісток носу. Крім того зазначила, що стан людини при переломі склепіння і основи черепа може бути різний, в залежності від індивідуальних властивостей людини. Вказала, що виявлені тілесні ушкодження підтверджені сукупністю медичних документів, в тому числі і рентгенологічних знімків. Вказані знімки свідчили про те, що зазначені переломи не є задавненими, тобто наслідками попередніх травм, а могли бути отримані 24.04.2014 року.

З досліджених доказів, що надані сторонами під час судового провадження вбачається, що 31.05.2014 року з заявою про вчинення злочину звернувся ОСОБА_5, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.05.2014 року № 15225. Згідно вказаної заяви потерпілий просив прийняти міри до ОСОБА_1О та ОСОБА_2, які 24.04.2014 року близько 12:00 год. зайшли до його помешкання, в якому ОСОБА_1 наніс йому удар рукою в голову, після чого відкрито заволоділи його телевізором марки «Patriot» вартістю 500 грн., чим завдали йому матеріального збитку на вищевказану суму.

Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 31.05.2014 року, що підтверджується витягом від 24.09.2014 року з ЄРДР.

ОСОБА_5 24.04.2014 року був госпіталізований з діагнозом ЗЧМТ, гематома потиличної ділянки зліва, забій скроневої ділянки обличчя зліва, що підтверджується випискою з карти виїзду швидкої медичної допомоги 24.04.2014 року. Згідно вказаної карти приводом до виклику стало побиття.

Згідно висновку експерта №1026 від 22.07.2014 року під час стаціонарного лікування у МКЛ ШМД з 24.04.14р. по 15.05.2014р. у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма перелом склепіння і основи черепа (потиличній кістки зліва з переходом лінії перелому на основу черепа), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку легкого ступеню, закритий множинний перелом обох бічних кісток носу. Вказані ушкодження у ОСОБА_5 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 24.04.2014 року, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом склепіння і основи черепа являвся небезпечним для життя в момент спричинення.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №1550 від 16.09.2014 року, під час стаціонарного лікування у МКЛ ШМД з 24.04 по 15.05.2014р. у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма перелом склепіння і основи черепа (потиличній кістки зліва з переходом лінії перелому на основу черепа), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку легкого ступеню, закритий множинний перелом обох бічних кісток носу. Вказані ушкодження у ОСОБА_5 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 24.04.2014 року, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом склепіння і основи черепа являвся небезпечним для життя в момент спричинення. Характер і локалізація вказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 свідчать про травматичну дію тупого твердого предмету (предметів) в ділянку голови, що за механізмом утворення узгоджується з обставинами, відображеними за показами ОСОБА_5 (протокол допиту від 31.05.14 р.: «…наніс удар рукою в область голови … удари руками та ногами в область обличчя … наступив … ногою на шию почав душити … ногами в область голови та тіла … наніс … удар в область голови…») та в ході проведення слідчого експерименту від 09.09.2014 року: «… наніс удар в обличчя … він упав на підлогу після удару та втратив свідомість… удари ногами по голові … наніс ще один удар кулаком в обличчя, від якого він знову впав на підлогу та втратив свідомість … вдарив його кулаком в обличчя … став бити ногами після того як він впав на землю і знову втратив свідомість…». Характер і локалізація на різних взаємно протилежних поверхнях голови тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 виключають можливість утворення їх внаслідок співударяння при однократному падінні з положення стоячи на площину.

З протоколу огляду місця події від 31.05.2014 року вбачається, що в ході досудового розслідування оглянуто будинок № 172 по вул. Д.Нечая в м. Вінниці. На момент огляду слідів злочину не виявлено, нічого не вилучалось. З вказаного протоколу вбачається, що телевізор «Patriot» перебуває у домоволодінні потерпілого.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №647 від 12.08.2014 року ринкова вартість телевізору «Патріот» на момент його крадіжки, а саме 24.04.2014 року могла становити 497,00 грн.

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.06.2014 року телевізор «Патріот» залишено на відповідальному зберіганні потерпілому ОСОБА_5

Під час проведення слідчого експерименту 31.05.2014 року за участю понятих потерпілий ОСОБА_5 вказав на події, які відбувалися в його помешканні 24.04.2014 року, а саме як до його помешкання зайшло троє осіб, серед яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та в цей час ОСОБА_1 наніс йому правою рукою удар в голову від якого потерпілий впав та знепритомнів, а потім ОСОБА_1 почав наносити удари ногами в голову. Також ОСОБА_5 повідомив, що в цей час він побачив ОСОБА_2, який тримав в руках телевізор, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 31.05.2014 року та фото таблицями до нього.

В ході слідчого експерименту, здійсненого за участю понятих 09.09.2014 року, потерпілий ОСОБА_5 зазначив обставини події, що сталась 24.04.2014 року. Так, з протоколу слідчого експерименту та фототаблиць до нього від 09.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 повідомив та продемонстрував, що ОСОБА_1, зайшовши до будинку, відразу, наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість. Там же, ОСОБА_1 наносив йому удари ногами по голові. Коли потерпілий прийшов до тями то побачив, як син ОСОБА_1 виносив його телевізор. В цей час потерпілий спитав причину з якої в нього забирають телевізор, проте ОСОБА_1 йому нічого не відповів та знову наніс ще один удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий знову впав та втратив свідомість. Коли він прийшов до тями в будинку вже нікого не було. Також потерпілий в ході вказаної слідчої дії повідомив, що в цей день ОСОБА_1 бив його і на вулиці поблизу продуктового магазину.

В ході проведення слідчого експерименту 15.08.2014 року свідок ОСОБА_10 вказав на місце де в двадцятих числах квітня 2014 року стояв автомобіль «Фольксваген Т4», що належить ОСОБА_2 Зазначив та продемонстрував, що в той день він зайшов у двір будинку №172 по вул. Д. Нечая, підійшов до дверей будинку, які були відчинені та побачив, як ОСОБА_1 наносить руками удари по обличчю чоловіка, обличчя якого було в крові. Також свідок зазначив, що він побачив як в цей час з будинку вийшов ОСОБА_2 з маленьким телевізором в руках, який поклав до свого автомобіля, що вбачається з протоколу слідчого експерименту від 15.08.2014 року з фототаблицями.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_10 отримує пенсію за віком.

Протокол слідчого експерименту від 28.06.2014 року за участю ОСОБА_1 в ході якого він вказав на події, які відбувалися 24.04.2014 року, суд до уваги не приймає, оскільки вказана слідча дія здійснена з ОСОБА_1 без захисника участь якого у вказаному провадженні є обовязковою.

Заслухавши показання обвинувачених, потерпілого, свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Фактично в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не оспорював, що він заволодів майном потерпілого, а саме взяв та виніс з будинку ОСОБА_5 телевізор. Проте, не вважав свої дії такими, що підпадають під ознаки будь-якого злочину, оскільки виносив вказаний телевізор з дозволу потерпілого, який його віддав в рахунок боргу його батьку.

В той же час, обвинувачений ОСОБА_1 також не заперечував того факту, що син заволодів телевізором потерпілого та зазначив, що телевізор його сином виносився з його відому, а в цей час він конфліктував, «штовхався» з потерпілим. Проте заперечив той факт, що він наносив потерпілому удари, які могли призвести до наслідків встановлених судово-медичною експертизою.

Обвинувачені вважали, що їх дії не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, оскільки вони не вчинили напад, а з дозволу потерпілого забрали його майно, та всі зазначені дії були вчинені щодо їх родича, а тому є сімейними проблемами.

Оцінюючи такі показання обвинувачених суд виходить з слідуючого.

Так, з показань потерпілого у справі ОСОБА_5 вбачається, що обвинувачені ОСОБА_1 прийшли до його будинку спільно та ОСОБА_1, зайшовши до будинку, наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого він впав на підлогу, а потім ОСОБА_1 наносив йому удари по голові. Від вказаного потерпілий втрачав свідомість та прийшовши до тями побачив, як син ОСОБА_1 ОСОБА_2 виносить його телевізор. Зазначені показання потерпілого узгоджуються із змістом його заяви до правоохоронних органів, відповідно до якої він повідомив, що дві особи - батько та син ОСОБА_1 відкрито заволоділи його телевізором в ході чого ОСОБА_1 наносив йому удари в голову. Також вказані показання узгоджуються з протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого в ході якого він аналогічно вказав на участь у злочині відносно нього двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2. При цьому потерпілий послідовно стверджував про те, що як тільки зайшов ОСОБА_1, то відразу почав його бити, а син у вказаний час виносив телевізор.

Таким чином, вказаними доказами підтверджено факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли спільно, одночасно зайшли в будинок потерпілого та один з них почав відразу наносити удари потерпілому, а інший у вказаний же час заволодів майном потерпілого - телевізором.

По суті такий розвиток події не оспорюється обвинуваченими, оскільки ОСОБА_2 вказує на те, що він дійсно зайшов в будинок та, в той час коли батько розбирався з потерпілим, забрав телевізор, а ОСОБА_1 вказує також на те, що він зайшов в будинок одночасно з сином та відразу почав зясовувати стосунки з потерпілим, «штовхав» його, а син виніс з хати телевізор.

Вказане свідчить про те, що розвиток подій про які повідомив потерпілий не оспорюється самими обвинуваченими за виключенням применшення їх ролі та повідомлення про причину їх дій наявність боргу потерпілого та ствердженням про правомірність заволодіння майном з дозволу потерпілого.

Разом з тим, показання обвинувачених в цій частині є недостовірними оскільки спростовуються фактичними обставинами справи.

Так, суд оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він жодних ударів потерпілому не наносив, а лише «штовхався» з ним, приймає до уваги висновок додаткової судово-медичної експертизи №1550 від 16.09.2014 року, згідно з яким у потерпілого виявлені тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма перелом склепіння і основи черепа (потиличній кістки зліва з переходом лінії перелому на основу черепа), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку легкого ступеню, закритий множинний перелом обох бічних кісток носу. Вказані ушкодження у ОСОБА_5 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 24.04.2014 року, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом склепіння і основи черепа являвся небезпечним для життя в момент спричинення. Характер і локалізація вказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 свідчать про травматичну дію тупого твердого предмету (предметів) в ділянку голови, що за механізмом утворення узгоджується з обставинами, відображеними за показами ОСОБА_5 (протокол допиту від 31.05.14 р.: «…наніс удар рукою в область голови … удари руками та ногами в область обличчя … наступив … ногою на шию почав душити … ногами в область голови та тіла … наніс … удар в область голови…») та в ході проведення слідчого експерименту від 09.09.2014 року: «… наніс удар в обличчя … він упав на підлогу після удару та втратив свідомість… удари ногами по голові … наніс ще один удар кулаком в обличчя, від якого він знову впав на підлогу та втратив свідомість … вдарив його кулаком в обличчя … став бити ногами після того як він впав на землю і знову втратив свідомість…». Характер і локалізація на різних взаємно протилежних поверхнях голови тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 виключають можливість утворення їх внаслідок співударяння при однократному падінні з положення стоячи на площину.

Таким чином, експертним висновком спростовано версію обвинуваченого ОСОБА_1 проте, що він лише «штовхався» з потерпілим, оскільки вказаною експертизою визначено, що тілесні ушкодження в потерпілого утворились від неодноразової дії травмуючого предмету, виключено можливість їх отримання в результаті падіння та зазначено на те, що вони могли утворитись в день вчинення злочину.

Вказаний висновок в судовому засіданні підтвердила і експерт, яка вказала, що зазначені тілесні ушкодження не мають ознак їх отримання до цієї події, виявлені переломи підтверджені ренгенознімками, що виключає факт того, що зазначені переломи могли бути наслідком травм потерпілого до вказаної події, а також виключила можливість їх утворення навіть при неоднократному падінні через їх характер та локалізацію в різних частинах голови.

Таким чином, показання потерпілого щодо розвитку подій, характеру застосованого до нього насильства неодноразових ударів в голову, підтверджені показаннями експерта та висновками експертиз, що в сукупності повністю спростовує версію обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він потерпілого не бив.

Вказане підтверджує факт застосування до потерпілого небезпечного для життя та здоровя насильства, оскільки таким визнається насильство, що призвело до отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

Надаючи оцінку доводам захисту про правомірність заволодіння телевізором, а саме здійснення вказаного з дозволу потерпілого, суд виходить з показань самого обвинуваченого ОСОБА_2, який зазначив, що в момент коли він витягував шнур з розетки, то бачив, що в потерпілого відбувається «конфлікт» з батьком. Як вже встановлено судом, вказаний конфлікт виражався в застосуванні до потерпілого насильства, а саме нанесенні ударів другим співучасником злочину, що унеможливлює утворення такого поняття як «добровільна згода ОСОБА_5 на передачу майна», на яку вказують обвинувачені ОСОБА_2. Так, слова потерпілого під час застосування до нього небезпечного для життя та здоровя насильства про те, щоб нападники забирали телевізор аж ніяк не можливо віднести до поняття «добровільної згоди», оскільки у вказаний момент потерпілий зазнавав нападу. Враховуючи, що сам ОСОБА_2 не оспорює факт того, що він бачив як відбувався конфлікт, зазначена версія обвинуваченого є нікчемною та суперечить фактичним обставинам справи. При цьому суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 сам стверджує, що бачив конфлікт, проте заволодіння майном не припинив, а за його власними показаннями, що узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_5 продовжив заволодіння та виніс телевізор з будинку.

Таким чином, судом встановлено, що в ході застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого відбулось заволодіння його майном.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому, в тому числі, і тяжких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим з моменту вчинення нападу.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеними всі обєктивні ознаки вказаного складу злочину вчинення дій щодо негайного вилучення майна шляхом застосування небезпечного для життя та здоровя насильства до потерпілого.

Оцінюючи доводи обвинувачених щодо того, що кожен з них діяв окремо, а саме ОСОБА_1 лише бив, а ОСОБА_2 виносив телевізор, тобто вони не вчинили всіх дій необхідних для кваліфікації їх дій за ст. 187 КК України, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Суд, зважаючи на вказані приписи, приймаючи до уваги показання потерпілого, який вказав на узгоджені дії нападників та показання самих обвинувачених, які вказали, що прибули до будинковолодіння потерпілого спільно з метою зясувати стосунки щодо повернення боргу, вважає доведеним наявність в обвинувачених попередньої змови на вчинення розбійного нападу. Так, з показань потерпілого вбачається, що обвинувачені діяли одночасно - один бив, а інший вказане бачив та виносив телевізор, а згідно показань обвинувачених - вони бачили дії один одного, що надавало їм змогу переконатись в характері вчинюваних дій. Отже, обвинувачені вчиняли чітко визначені дії для досягнення єдиної мети, оскільки саме після заволодіння телевізором вони обидва покинули помешкання потерпілого, що переконує суд у наявності спільного умислу, вчиненню обєктивних дій ними з розподілом функцій та відповідно наявністю попередньої змови.

Оцінюючи одну з версій захисту щодо наявності боргових зобовязань, суд приймає до уваги те, що жоден з обвинувачених не зміг вказати які саме цивільно-правові відносини між ними склались, оскільки все звелось до аморфного поняття «був винен гроші за попередні вживання алкоголю». Такі показання самих обвинувачених не підтверджують існування хоч якогось конкретного боргу, який міг би бути віднесений судом до поняття «цивільно-правовий обовязок». Про відсутність вказаного зазначив і потерпілий, який вказав, що він раніше спільно вживав спиртні напої з ОСОБА_1, проте гроші нікому не був винен.

Вирішуючи питання щодо направленості умислу обвинувачених, суд виходить з того, що умисел ОСОБА_1 щодо вчинення нападу на потерпілого виник в обвинувачених до проникнення в житло потерпілого, про що свідчать показання самих обвинувачених, які зазначили, що здзвонились та пішли до потерпілого з метою отримання грошей. Разом з тим, з показань як самих обвинувачених так і потерпілого вбачається, що жодних правових підстав для передачі будь-яких коштів потерпілим обвинуваченим не було, оскільки ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів не був винен. Враховуючи наведене суд вважає, що обвинувачені зайшли (проникли) в житло потерпілого саме з метою незаконного заволодіння чужим майном, що свідчить про наявність ознак вчинення злочину з проникненням в житло.

При цьому суд враховує, правову позицію Верховного Суду України (постанова від 15 листопада 2012 року № 5-15 кс12) та інформаційний лист ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-161/0/4-13 від 29.01.2013 «Про практику застосування судами окремих норм матеріального права щодо кваліфікації розбою, поєднаного з проникненням у приміщення», згідно з якими ознаки складу злочину розбою, поєднаного із проникненням у житло, включають вчинення кількох взаємоповязаних дій, однією з яких є проникнення до обєктів, зазначених у диспозиції цієї частини статті Кодексу, що у часі передує іншим діям цього злочину. Іншими протиправними діями є насильство над особою чи погроза його застосування та заволодіння чужим майном. Нормативне визначення ознак аналізованого складу злочину не містить визначальних (відмежувальних) ознак розуміння поняття «проникнення». У диспозиції частини третьої статті 187 КК України немає прямої вказівки на незаконність проникнення в приміщення, принаймні такої, яка встановлена у статті 162 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння.

В звязку з наведеним суд не приймає до уваги як доказ відсутності в діях обвинувачених ознак проникнення до житла, показання обвинувачених про те, що вони потрапили в житло безперешкодно, оскільки потерпілий сам відчинив їм двері, оскільки спосіб проникнення та його протиправність значення для кваліфікації злочину не мають.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні зясовувати з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

З показань обвинувачених вбачається, що вони ще перебуваючи поза будинком потерпілого, вирішили піти до ОСОБА_5 з метою протиправного збагачення, тобто до початку виконання обєктивних дій нападу на потерпілого, що свідчить про наявність в діях обвинувачених умислу на протиправне заволодіння чужим майном шляхом вчинення нападу до проникнення у приміщення.

Про зазначене також свідчать і показання потерпілого ОСОБА_5, який суду повідомив, що ОСОБА_1 зайшовши до його будинку, одразу почав його бити, наказував передати гроші, що ще раз доводить наявність умислу в обвинувачених на вчинення нападу на потерпілого до моменту проникнення в житло.

Так, розвиток подій одразу після проникнення обвинувачених до будинку потерпілого, а саме застосування насильства одразу після цього, свідчить, що обвинувачені проникли до будинку потерпілого саме з метою вчинення розбою, що доводить наявність кваліфікуючої ознаки злочину проникнення в приміщення.

Також, сторона захисту як доказ невинуватості обвинувачених вказувала на те, що потерпілий у слідчому експерименті зазначав, що його бив ОСОБА_1 на вулиці. На думку сторони захисту зазначені данні свідчать про поверховість досудового розслідування та невинуватість обвинувачених. Оцінюючи зазначене, суд враховує, що згідно з зазначеним протоколом потерпілий вказував на побиття його ОСОБА_1 в будинку та заволодіння телевізором ОСОБА_2 та додатково зазначив, що ОСОБА_1 ще бив його на вулиці. Разом з тим в судовому засіданні потерпілий про вказане не зазначав, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_7 який є сусідом потерпілого та бачив його одразу після побиття і суду повідомив, що бійки в подвірї не було, показаннями свідка ОСОБА_11 яка підтвердила, що потерпілий прийшов та сказав про побиття його вдома обвинуваченими та свідка очевидця - ОСОБА_10, який зазначив, що обвинувачені як тільки вийшли з будинку ( ОСОБА_10 раніше з телевізором, а батько пізніше) одразу сіли до автомобіля та поїхали. Вказане переконує суд у тому, що зазначені доводи не можуть свідчити про невинуватість обвинувачених, оскільки сукупністю доказів у справі підтверджено застосування до потерпілого насильства, що є небезпечним для життя та здоровя.

Посилання обвинувачених про те, що потерпілий є родичем значення для суду не мають, оскільки наявність родинних відносин на кваліфікацію злочину не впливає.

Таким чином, сукупність доказів у справі свідчить, що стороною обвинувачення підтверджено всі ознаки складу злочину, а саме застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, що підтверджується висновками експертиз, показаннями експерта і потерпілого, негайне вилучення майна в потерпілого при застосуванні насильства, що підтверджується показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами у справи та речовим доказом повернутим телевізором, що свідчать про направленість умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення саме розбійного нападу.

Суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинувачених, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України, як вчинення розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужиммайном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням в житло.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужиммайном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням в житло.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, наявність обставин, що помякшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 1530-м від 06.06.14 та довідки ВОПНЛ ім. Ющенка № 2-3533 від 13.06.14 ОСОБА_1 на обліку у вказаних закладах не перебуває. Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення (Лівобережне) №235 від 18.08.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку з 23.07.2014 року по теперішній час та отримує компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги по догляду за особою похилого віку ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_11 Згідно довідки-характеристики №559 від 02.07.2014 року на ОСОБА_1 скарг від мешканців до ЖЕКу №26 не надходило. Вимогою про судимість від 05.06.2014 року підтверджено, що ОСОБА_1раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, ОСОБА_1 вину не визнав, раніше не судимий, вчинив умисний особливо тяжкий корисливий злочин, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає його похилий вік та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку, яким відповідно до пенсійного посвідчення є ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_10.

Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 1531-м від 06.06.14 та довідки ВОПНЛ ім. Ющенка № 2-3530 від 13.06.14 ОСОБА_2 на обліку у вказаних закладах не перебуває. Згідно довідки-характеристики №558 від 02.07.2014 року на ОСОБА_2 скарг від мешканців до ЖЕКу №26 не надходило. Вимогою про судимість від 05.06.2014 року підтверджено, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, ОСОБА_2 вину не визнав, раніше не судимий, вчинив умисний особливо тяжкий корисливий злочин, офіційно не працює, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило.

Обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується показаннями потерпілого та вилученим за місцем його проживання речовим доказом.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням наведеного, думки потерпілого, конкретних обставин справи, осіб обвинувачених, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України з призначенням обовязкового додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченим майна, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів засудженими.

Крім того, суд, враховуючи однакову ступінь вини обвинувачених, вважає за необхідне стягнути з обвинувачених судові витрати у справі, що складаються з витрат на проведення експертизи в рівних частках, враховуючи вимоги ППВСУ№ 11 від 07.07.95 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», згідно якої у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Долю речових доказів суд визначає у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 187 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного ОСОБА_2 на праві власності майна.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати починаючи з часу його затримання, тобто з 25 вересня 2014 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишити без змін утримання під вартою.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього увязнення з 25.09.2014 року до 27.04.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 245,40 грн.

Речові докази у справі, а саме телевізор марки «Патріот», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5, залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дняйого проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:

Судді :