Рішення № 57514662, 28.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2016 р.Справа № 916/497/16

за позовом: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ";

про стягнення 419627,15 грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не зявився;

В засіданні суду від 12.04.2016р. було оголошено перерву по 28.04.2016р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Суть спору: про стягнення 419627,15 грн.

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ" заборгованості за договором надання послуг №55-ПД/15 від 25.05.2015р. у сумі 419627,15 грн. у тому числі 330000,00грн. основного боргу, 72581,92грн. пені, 4800,82грн. 3% річних, 12244,41грн. інфляційних витрат.

12.04.2016р. за вх.суду№9313/16 позивач звернувся до суду з заявою від 11.04.2016р. про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 368367,03грн. у тому числі 275000,00грн. основного боргу, 74492,61грн. пені, 4931,10грн. 3% річних, 13943,32грн. інфляційних витрат.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі про що 12.04.2016р. за вх.суду№9314/16 надав до суду заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

25.05.2015р. між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (позивач, Власник буксиру, Порт) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ" (відповідач, Замовник, ТОВ "МІЖНАРОДНА АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ") було укладено договір про надання послуг №55-ПД/15 (далі договір) відповідно до умов якого Власник буксиру "Емельян Пугачев" зобовязується за винагороду протягом необхідного часу надавати Замовнику послуги за морським буксируванням плавзасобу, визначеного Замовником (п.1.1. договору).

Періодом початку роботи буксиру "Емельян Пугачев" вважається дата виходу буксиру "Емельян Пугачев" з Білгород-Дністровського морського порту, що підтверджується записом у вахтенному журналі буксиру "Емельян Пугачев". Періодом закінчення робіт буксиру "Емельян Пугачев" є дата прибуття буксиру "Емельян Пугачев" в Білгород-Дністровський морський порт, що підтверджується записом у вахтенному журналі буксиру "Емельян Пугачев" (п.п.2.2., 2.3. договору).

Відповідно до п.п.3.1.-3.3. договору Замовник зобовязується оплатити Власнику буксиру послуги з буксирування відповідно до умов договору у строк до 31.08.2015р. Після закінчення надання послуг підписати акт наданих послуг, наданий Власником буксиру до моменту оплати, вказаному в п.3.1.1. договору. Отримати до моменту оплати, вказаному у п.3.1.1. договору в канцелярії Власника буксиру акт надання послуг.

Загальна вартість послуг, вказаних в п.1.1. договору, визначається на підставі калькуляції вартості роботи буксиру "Емельян Пугачев" Власника буксиру та відповідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №2 до договору, який є невід'ємною частиною договору), складає 330000,00грн. в тому числі ПДВ 55000,00грн. (п.5.1. договору).

Оплата виставлених рахунків здійснюється Замовником в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Власника буксиру. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Власника буксиру (п.5.5. договору).

Відповідно до п.5.6. договору послуги з морського буксирування сплачуються Замовником після виставлення рахунку у строк до 31.08.2015р.

У випадку порушення строків оплати рахунків за договором Власник буксиру має право нарахувати Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє з моменту підписання до 31.12.2015р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобовязань за договором, в тому числі здійснення розрахунків за надані послуги та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п. 11.1., 11.3. договору).

Як зазначає позивач, відповідно до заявки Замовника №1 від 27.05.2015р. вих..№27/05, отриманої Власником буксиру 27.05.2015р. за №919, в рамках договору на 29.05.2015р. були замовлені послуги з морської буксировки плавзасобу, що знаходиться в Бердянському морському порту. Згодом Замовник за заявкою №2 від 29.05.2015р. вих..№29/05. Отриманої Власником буксиру 29.05.2015р. в рамках договору, Замовник відмінив заявку №1 від 27.05.2015р. в частині морської буксировки плавзасобу, що знаходиться в Бердянському морському порту та замовив послуги з морської буксировки плавзасобу ПК-IV-62. Власник буксиру надав Замовнику послуги згідно умов договору, відповідно до заявки за №2 від 29.05.2015р., а саме здійснив морське буксирування плавзасобу визначеного Замовником (плавзасіб ПК-IV-62) з точки координат до Бердянського морського порту. Замовником, в особі його представника за довіреністю, 11.08.2015р. було отримано рахунок №514 від 31.07.2015р. та акт надання послуг, про що свідчить запис в Журналі вихідних рахунків, актів.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, 04.12.2015р. Власник буксиру направив Замовнику претензію за №1832 з вимогою сплатити заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні витрати за договором в розмірі 375739,69грн. 08.01.2016р. позивач отримав від відповідача відповідь за №15 на претензію в якій відповідач погодився з наявною заборгованістю, повідомив, що рахунок буде повністю сплачений в строк до 30.04.2016р. та надав графік погашення заборгованості і просив не застосовувати штрафні санкції.

Позивач вказує на те, що відповідач станом на день подання позову не надав доказів вжиття ним заходів для недопущення виникнення заборгованості за договором, щодо сплати рахунку №514 від 31.07.2015р. на суму 330000,00грн.

Приймаючи неналежне виконання відповідачем свої зобовязань за договором позивач нарахував відповідачу 72581,92грн. пені, 4800,82грн. 3% річних, 12244,41грн. інфляційних витрат.

Враховуючи викладене та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2016р. (вх.суду№9313/16 від 12.04.2016р.), позивач просить стягнути з відповідача 368367,03грн. у тому числі 275000,00грн. основного боргу, 74492,61грн. пені, 4931,10грн. 3% річних, 13943,32грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №55-ПД/15 за яким позивач зобовязався за винагороду протягом необхідного часу надавати відповідачу послуги за морським буксируванням плавзасобу, визначеного відповідачем.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідно до заявки відповідача №1 від 27.05.2015р. вих..№27/05 ним, в рамках договору №55-ПД/15 від 25.05.2015р. на 29.05.2015р. були замовлені послуги з морської буксировки плавзасобу, що знаходиться в Бердянському морському порту. Згодом відповідач за заявкою №2 від 29.05.2015р. вих..№29/05. відмінив заявку №1 від 27.05.2015р. в частині морської буксировки плавзасобу, що знаходиться в Бердянському морському порту та замовив послуги з морської буксировки плавзасобу ПК-IV-62. Позивач надав відповідачу послуги згідно умов договору, відповідно до заявки за №2 від 29.05.2015р., а саме здійснив морське буксирування плавзасобу визначеного відповідачем з точки координат до Бердянського морського порту та виставив відповідачу рахунок №514 від 31.07.2015р. та акт надання послуг, який був отриманий відповідачем, в особі його представника за довіреністю, 11.08.2015р. про що свідчить запис в Журналі вихідних рахунків, актів.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З метою досудового врегулювання спору, 04.12.2015р. позивач направив відповідачу претензію за №1832 з вимогою сплатити заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні витрати за договором в розмірі 375739,69грн. 08.01.2016р. позивач отримав від відповідача відповідь за №15 на претензію в якій відповідач погодився з наявною заборгованістю, повідомив, що рахунок буде повністю сплачений в строк до 30.04.2016р. та надав графік погашення заборгованості і просив не застосовувати штрафні санкції.

Станом на день подання позову відповідач заборгованість сплатив частково, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №950 від 16.02.2016р. на суму 5000,00грн. та №988 від 16.03.2016р. на суму 50000,00грн., у звязку з чим станом на 16.03.2016р. заборгованість відповідача складає 275000,00грн.

В судовому засіданні від 12.04.2016р. відповідач визнав позовні вимоги про що надав письмову заяву.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість за надані послуги згідно договору №55-ПД/15 від 25.05.2015р. та рахунку №514 від 31.07.2015р.. вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 275000,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 74492,61грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 01.09.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 74336,09грн.

Щодо стягнення з відповідача 4931,10грн. 3% річних, 13943,32грн. інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4866,59грн. та інфляційні витрати у сумі 13943,32грн. за період з 01.09.2015р. по 29.02.2016р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в редакції заяви про уточнення позовних від 11.04.2016р. (вх.суду№9313/16 від 12.04.2016р.) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ" заборгованості за договором надання послуг №55-ПД/15 від 25.05.2015р. підлягають частковому задоволенню у сумі 368146,00грн. у тому числі 275000,00грн. основного боргу, 74336,09грн. пені, 4866,59грн. 3% річних, 13943,32грн. інфляційних витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в редакції заяви про уточнення позовних від 11.04.2016р. (вх.суду№9313/16 від 12.04.2016р.) задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ" (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 13, код ЄДРПОУ 38572573) на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) 275000/двісті сімдесят пять тисяч/грн. основного боргу, 74336/сімдесят чотири тисячі триста тридцять шість/грн. 09коп. пені, 4866/чотири тисячі вісімсот шістдесят шість/грн. 59коп. 3% річних, 13943/тринадцять тисяч девятсот сорок три/грн. 32коп. інфляційних витрат, 5522/пять тисяч пятсот двадцять дві/грн. 19коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 04 травня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова