Рішення № 57514219, 27.04.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2016 року Справа № 913/357/16

Провадження №18/913/357/16

За позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м .Київ

до відповідача комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 10.797.067,48 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 13.05.2014 №14-125;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 14.12.2015 № 1790.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 3.451.757,85 грн. по оплаті вартості природного газу поставленого відповідачу в січні-грудні 2014 р. за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, пені в сумі 2.300.153,62 грн., втрат від інфляції в сумі 4.716.434,91 грн. та трьох процентів річних в сумі 328.721,10 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.03.2016 № 435 проти позову заперечує посилаючись на те, що на момент предявлення позивачем позову відповідач не мав заборгованості по оплаті одержаного за вказаним договором природного газу (заборгованість була погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету). Пеня, втрати від інфляції та три проценти річних розраховані позивачем невірно (без врахування оплачених сум, застосовано невірний алгоритм при розрахунку втрат від інфляції); пеня нарахована за межами строку позовної давності.

Відповідач заявив про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

В письмових поясненнях від 18.04.2016 № 578 відповідач навів контррозрахунок пені (з урахуванням погашених сум боргу та позовної давності), втрат від інфляції та трьох процентів річних.

Клопотанням від 18.04.2016 № 588 відповідач просив суд зменшити суму штрафних санкцій на 50 відсотків в звязку із скрутним фінансовим становищем, а також на те, що він знаходиться в районі проведення антитерористичної операції.

В судовому засіданні 19.04.2016 було оголошено перерву до 27.04.2016 (11.40).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20 (з додатковими угодами до нього), укладеному між сторонами за позовом, позивач в період січень - грудень 2014 р. поставив відповідачу природний газ на суму 15.988.188,67 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін за договором та скріплені печатками підприємств, та визнано відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. договору відповідач зобовязався остаточно розраховуватися з позивачем за газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач у позовній заяві вказав, що у порушення умов договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений газ. Борг відповідача складає 3.451.757,85 грн.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 3.451.757,85 грн. по оплаті вартості природного газу поставленого відповідачу в січні-грудні 2014 р. за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, пені в сумі 2.300.153,62 грн., втрат від інфляції в сумі 4.716.434,91 грн. та трьох процентів річних в сумі 328.721,10 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.03.2016 № 435 проти позову заперечує посилаючись на те, що на момент предявлення позивачем позову відповідач не мав заборгованості по оплаті одержаного за вказаним договором природного газу (заборгованість була погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету). Пеня, втрати від інфляції та три проценти річних розраховані позивачем невірно (без врахування оплачених сум, застосовано невірний алгоритм при розрахунку втрат від інфляції); пеня нарахована за межами строку позовної давності.

Відповідач заявив про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

В письмових поясненнях від 18.04.2016 № 578 відповідач навів контррозрахунок пені (з урахуванням погашених сум боргу та позовної давності), втрат від інфляції та трьох процентів річних.

Клопотанням від 18.04.2016 № 588 відповідач просив суд зменшити суму штрафних санкцій на 50 відсотків в звязку із скрутним фінансовим становищем, неможливістю самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ в силу особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання енергоносіїв, а також на те, що він знаходиться в районі проведення антитерористичної операції.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами за позовом, що на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20 (з додатковими угодами до нього) позивач в період січень - грудень 2014 р. поставив відповідачу природний газ на суму 15.988.188,67 грн. (копія договору, актів приймання-передачі природного газу, відзив на позовну заяву та пояснення відповідача залучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.1. договору відповідач зобовязався остаточно розраховуватися з позивачем за газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

13.10.2014 між територіальним органом казначейства (сторона перша), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Рубіжанської міської ради (сторона четверта), КСТП «Рубіжнетеплокомуненерго» (сторона пята відповідач по справі), НАК «Нафтогаз України» (сторона шоста позивач по справі) та ПАТ «Укргазвидобування» (сторона остання) укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 738/30.

Згідно п. 1 вказаного договору його предметом було проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню …, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії … тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Зокрема, предметом договору № 738/30 було проведення сторонами взаєморозрахунків, направлених на погашення відповідачем боргу в сумі 5.795.864,00 грн. перед позивачем за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, за рахунок коштів (субвенції) з державного бюджету.

Сторони домовилися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (підпункт 2 пункту 12 договору).

Сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків № 738/30 була погашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у 2014 році за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20 в сумі 5.795.864,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням відповідача від 24.11.2014 № 1.

Аналогічним чином була погашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у 2014 році за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, на суму 134.149,00 грн. (копія Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2107 від 11.11.2014 та платіжне доручення відповідача від 12.11.2014 № 1 залучені до матеріалів справи), на суму 351.348,00 грн. (копія Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2304 від 10.12.2014 та платіжне доручення відповідача від 11.12.2014 № 1 залучені до матеріалів справи), на суму 1.467.229,00 грн. (копія Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1855 від 10.09.2015 та платіжне доручення відповідача від 14.09.2015 № 1 залучені до матеріалів справи), на суму 1.239.340,00 грн. (копія договору про організацію взаєморозрахунків № 127/375-в від 30.11.2015 та платіжне доручення відповідача від 16.12.2015 № 1 залучені до матеріалів справи).

При розрахунку суми боргу, який заявлено до стягнення, позивач не врахував вищевказані взаєморозрахунки, що проводилися за рахунок коштів (субвенції) з державного бюджету.

На вимогу суду сторонами за позовом проведено звірення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20.

Згідно акту звірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, відповідач остаточно погасив заборгованість перед позивачем за спожитий газ 16.12.2015, і заборгованості перед позивачем не має (вказаний акт звірення, підписаний повноважними представниками позивача і скріплений його печаткою, а також платіжне доручення відповідача від 16.12.2015 № 1 залучені до матеріалів справи).

Позов предявлено позивачем 22.02.2016 (згідно штемпелю пошти на конверті в якому позовні матеріали надійшли до господарського суду); борг у відповідача перед позивачем по оплаті природного газу за період січень грудень 2014 р. за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, відсутній з 16.12.2015.

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 3.451.757,85 грн. по оплаті вартості природного газу поставленого відповідачу в січні-грудні 2014 р. за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, слід відмовити в звязку з безпідставністю цих вимог (відсутністю боргу).

Разом з цим, у порушення умов договору відповідач оплачував позивачу вартість одержаного природного газу не своєчасно, що визнано самим відповідачем у відзиві на позовну заяву від 28.03.2016 № 435 та в письмових поясненнях від 18.04.2016 № 578, в яких наведено контррозрахунок пені (з урахуванням погашених сум боргу та позовної давності), втрат від інфляції та трьох процентів річних.

В звязку з простроченням розрахунків з позивачем, на вимогу позивача на підставі п. 7.2. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, та зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При визначенні розміру пені, у розрахунку штрафних санкцій, доданому до позовної заяви, позивачем не враховані суми сплачені відповідачем у погашення боргу за спожитий газ, на виконання вищевказаних взаєморозрахунків, що проводилися за рахунок коштів (субвенції) з державного бюджету.

Уклавши вищевказані договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20, а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, і відповідно до пункту 15 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, якщо сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 № 3-23гс15, від 30.09.2014 № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 01.07.2015р. №924/1230/14, від 09.09.2014 №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та інш.

В силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У зазначених постановах Верховного Суду України вказано, що для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення пені з пропуском позовної давності.

Згідно п. 9.3. договору купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1360/14-ТЕ-20 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, крім пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Таким чином, сторони за договором домовились про збільшення позовної давності (що є можливим в силу положень ч. 1 ст. 259 ЦК України) лише відносно вимог про стягнення основної заборгованості.

Позовна давність до вимог про стягнення пені, договором не збільшувалась, і відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України складає один рік.

Як було вказано вище, позов предявлено позивачем 22.02.2016.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Таким чином, вимоги про стягнення пені за прострочення грошових зобовязань, можуть бути заявлені за період з 22.02.2015 по 22.02.2016 (в межах позовної давності в один рік).

Позивач заявив до стягнення пеню починаючи з 15.02.2014, тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.03.2016 № 435 заявив про застосування позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення пені, яка заявлена після спливу позовної давності, слід відмовити.

Згідно обґрунтованому, перевіреному судом контррозрахунку відповідача пеня (в межах 6 місячного строку від дня, коли зобовязання мало бути виконано ч. 6 ст. 232 ГК України та в межах річного строку позовної давності ч. 2 ст. 258 ЦК України) складає 364221,68 грн.

В решті вимог про стягнення пені (позивачем було заявлено до стягнення пеню в сумі 2.300.153,62 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю цих вимог (в частині) та в звязку зі спливом позовної давності (в частині).

Згідно обґрунтованому, перевіреному судом контррозрахунку відповідача втрати від інфляції складають 1.424.720,99 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

В решті вимог про стягнення втрат від інфляції (позивачем було заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 4.716.434,91 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю цих вимог.

У контррозрахунку відповідача трьох процентів річних допущено помилку у періоді нарахування річних за зобовязаннями грудня 2014 р.; відповідач вказав період з 15.01.2015 по 14.07.2015, а слід було вказати з 15.01.2015 по 20.08.2015, як обґрунтовано зазначено позивачем у своєму розрахунку. Сума трьох процентів річних за цей період у відповідача склала 8996,06 грн. Однак, враховуючи, що цей період є довшим на 37 днів, три проценти річних складають 10835,04 грн.

В решті контррозрахунок відповідача трьох процентів річних є обґрунтованим.

За таких обставин, до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних в сумі 124.323,47 грн.

В решті вимог про стягнення трьох процентів річних (позивачем було заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 328.721,10 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю цих вимог.

Клопотанням від 18.04.2016 № 588 відповідач просив суд зменшити суму штрафних санкцій на 50 відсотків в звязку із скрутним фінансовим становищем, а також на те, що він знаходиться в районі проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування свого клопотання відповідач вказав насупне:

Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, що фінансується за рахунок бюджетних коштів. Першочерговим завданням та ціллю діяльності підприємства є надання послуг з теплопостачання.

Відповідач є юридичною особою, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії.

Відповідач не є фактичним споживачем газу, як товару, оскільки згідно з п. 1.2. договору № 1360/14-ТЕ-20 від 17.12.2013 газ як сировина використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка постачалась виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання для населення.

Знаходження відповідача у тяжкому фінансовому стані викликане, зокрема, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Так, відповідно до довідки про фінансові результати КСТП «РТКЕ» (додається) станом за 2015 р. підприємство має збитки у сумі 3541 тис. грн. За попередній рік збитки склали 7881 тис. грн.

Станом на 01.04.2016р. КСТП «РТКЕ» має заборгованість споживачів за теплову енергію, у т.ч.:

населення 49111,8 тис. грн., в тому числі заборгованість держави з компенсації

за надані пільги 700,2 тис. грн.;

в звязку з наданням субсидій 5089,7 грн.

державний бюджет 1183,7 тис. грн.,

обласний бюджет 1179,9 тис. грн.,

місцевий бюджет 5942,2,8 тис. грн.,

госпрозрахункові споживачі 1929,0 тис. грн.

Суттєве погіршення фінансового стану підприємства повязано також з систематичним несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифі та несвоєчасного перегляду тарифів за теплову енергію усіх категорій споживачів.

З 2000-го року по теперішній час, тобто 15 років поспіль підприємство здійснює свою діяльність в умовах, коли послуги надаються за цінами, нижчими за собівартість. З доданого до клопотання розрахунку обсягу заборгованості з різниці вбачається що з 2000 року відповідач щороку мав право на отримання компенсації, але компенсація надавалась з суттєвим запізненням та не в повному обсязі.

Станом на 01.11.2015 розмір заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах складає 4.776.900,00 грн.

Саме з причин несвоєчасного виконання обов'язків споживачами підприємства, невідповідності діючого тарифу і заборгованість з виплати різниці в тарифах на послуги теплопостачання збоку держави, несприятливих умов господарювання відповідачем не було здійснено вчасний розрахунок за спожитий природний газ.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання скрутним фінансовим становищем (за звітом про фінансові результати за 9 місяців 2015 р. його збиток складає 7 351 000, 00 грн.)., неможливістю самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ в силу особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання енергоносіїв та на те, що він знаходиться в районі проведення антитерористичної операції (в період з березня 2014 р. по серпень 2014 р. територія м. Рубіжне взагалі не контролювалась державними органами влади України. В місті не працювали фінансові установи, порушився нормальний уклад життя, припинилися платежі споживачів за надані комунальні послуги).

Вказані обставини суттєво ускладнили здійснення господарської діяльності та потягли за собою зниження платоспроможності споживачів послуг з теплопостачання

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд приймає до уваги, що заборгованість у відповідача виникла ще до введення антитерористичної операції (антитерористичну операцію розпочато на підставі Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, а оплачувати поставлений газ відповідач повинен був в 2013 р. та в січні 2014 р.), тому посилання відповідача на ці обставини не приймаються судом до уваги.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінюючи доводи, якими відповідач обґрунтовує своє клопотання про зменшення штрафних санкцій суд вважає даний випадок винятковим.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом задовольняється.

Всього підлягають до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 1731155,30 грн. (182110,84 грн. (пеня) +1424720,99 грн. (втрати від інфляції) +124323,47 грн. (три проценти річних)).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 25961,55 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; заявлено до стягнення грошові кошти в сумі 10.797.067,48 грн.; стягнуто судом 1.731.155,30 грн.; позов задоволено на 16,03 %) підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зменшити пеню, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 % до суми 182110,84 грн.

3.Стягнути з комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. Іванова, 157, ідентифікаційний код 33515421, на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 182110,84 грн., втрати від інфляції в сумі 1424720,99 грн., три проценти річних в сумі 124323,47 грн., судовий збір в сумі 25961,55 грн.; наказ видати.

4.В решті позову відмовити.

27 квітня 2016 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 04 травня 2016 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко