Ухвала суду № 57511819, 20.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2967/16

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, ОСОБА_2,

при секретарі: Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту банк) про визнання кредитного договору недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

28 липня 2014 року від позивача ОСОБА_3 надійшов вищевказаний позов , в якому позивач зазначив, що 22 червня 2007 року між ним та банком був укладений кредитний договір № 42 , якій був наданий для споживчих цілей, з порушенням прав споживача, а саме договір кредиту був укладений з порушенням принципів справедливості, а тому позивач просив визнати договір кредиту від 22.06.2007 року недійсним та договір іпотеки від 22.06.2007 року недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач до суду не зявився, просив справу розглянути в його відсутності.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду представник позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

22 червня 2007 року між позивачем ОСОБА_3 та банком був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 42 850 відповідно до якого позивач отримав кредит у сумі 330 000 грн. та зобовязаний сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16 % річних , в забезпечення зобовязань між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 22.06.2007 року.

Позивач вважає, що укладання вищевказаних договорів обмежують права споживача та є несправедливим.

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при укладенні основного кредитного договору, позивач ОСОБА_3 діяв добровільно і на свій власний розсуд, що підтверджується особистими підписами під кредитним договором та всіма заявами про видачу готівки, і що повністю відповідає свободі договору, передбачено ст.ст. 3,6 ЦК України, у звязку з чим, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 повністю розумів і усвідомлював всю відповідальність і розумів наслідки не виконання умов основного кредитного договору і договору іпотеки, які він підписав в добровільному порядку, з умовами яких повністю погодився.

Позичальник ОСОБА_3 був згодний зі всіма умовами, як кредитного договору (його особистий напис під текстом договору), так і нотаріально-посвідченого іпотечного договору з його підписом є зокрема пояснення його представника, який в судовому засіданні показав що на час укладення угоди він заяви та заперечення до угоди не надав, що безумовно підтверджує згоду зі всіма умовами кредитного договору, з яким позивач був повністю згоден з 22 червня 2007 року і на думку суду взагалі пропустив строк позовної давності із зверненням з позовом до суду, про що однак, не заявив представник банку.

З тих же підстав, суд правильно не прийняв до уваги доводи представника позивача про те, що розрахунок суми боргу, розрахований банком невірно та з порушенням законодавства України, враховуючи, що представник позичальника не надав суду свій обґрунтований розрахунок чи будь-які заперечення проти його суми.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного в задоволенні позову ОСОБА_3 обгрунтовано відмовлено, враховуючи, що з боку банку не було допущено жодних порушень щодо умов кредитного договору, згідно із ст.ст. 651,652 ЦК України, якими передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а також ч. З ст. 6 ЦК України, згідно якої, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, суд дійшов правильного висновку, що позивачем не були надані суду допустимі та належні докази того, що вищевказаний кредитний договір був укладений з порушенням діючого законодавства України «Про захист прав споживачів», доводи позивача, щодо невідповідності кредитного договору нормам, вказаного Закону

спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи та жодних законних підстав для визнання недійними кредитного договору та додаткових угод до нього не існує.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

ОСОБА_4Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

ОСОБА_2