Рішення № 57503063, 12.04.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2268/16-ц

н/п 2/640/1142/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

12 квітня 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої суддіШмадченко С.І.,

за участю секретаря Гололобової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», 3-я особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» з вимогою про визнання недійсним укладеного договору фінансового лізингу та стягнути грошові кошти. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.01.2016 року вона уклала з відповідачем договір фінансового лізингу № 003220, відповідно до якого товариство зобовязалось придбати у свою власність та передати їй у користування автомобіль марки «Ford Fiesta Comfort 1.5 D МТКПП, передній привід», а позивач зобовязалась періодично сплачувати за користування автомобілем лізингові платежі. 30.01.2016 р. вона сплатила авансовий платіж у розмірі 42000 грн. Однак представником компанії не було роз"яснено призначення платежу у розмірі 42000 грн., який виявився адміністративним рлатежем, тобто виногородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов"язані з підготовкою та укладанням договору. Вона зрозуміла, що сплата 42000 грн. є частковою оплатою вартості транспортного засобу.

Позивач вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують її права як споживача. Так, за умовами вищезазначеного договору до отримання предмета лізингу - автомобіля позивач має сплатити товариству передбачені "даним договором" платежі - адміністративний платіж в розмірі 50% від вартості предмету лізингу, авансовий платіж, комісію за передачу у лізинг. Окрім того, додаток № 3 щодо графіку та умов сплати до договору, що є його суттєвою частиною, нею не підписувався та в неї відсутній.

Умовами договору п.12.1. передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингодавець повертає 60% сплачені кошти за вираховуванням штрафу за дострокове розірвання 40% від сплаченої суми авансового платежу, який лізингодавець утримує. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає. Отже комісія за організацію не входить до складу першого авансового платежу по договору, який сплачується на відшкодування предмету лізингу. Такі умови позивач вважає несправедливими, а обовязок сплатити 50 % вартості автомобіля у вигляді адміністративного платежу є фактичним залученням коштів для його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, яка відсутня.

У звязку з наведеним просить визнати недійсним вищезазначений договір та стягнути з ТОВ «Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» на її користь сплачені за договором лізингу платежі в розмірі 42000,00 гривень і 420,00 грн., моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн., сплачений судовий збір.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Зі згоди позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 30 січня 2016 року між позивачем і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 003220 з додатками, за умовами якого ТОВ «ЛК «Ваш АВТО» зобовязалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля та передати це авто у користування позивачки, яка у свою чергу зобовязалась сплачувати за користування предметом лізингу періодичні лізингові платежі згідно графіку в розмірі 652,99 долари США. щомісяця. Договір фінансового лізингу передбачає право позивача отримати автомобіль у власність за умови повної сплати його вартості та інших витрат.

Згідно пункту 1.7 договору предмет лізингу передається у користування позивача не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати нею на рахунок товариства адміністративного платежу, авансового платежу, комісії. Пунктом 9.1. зазначено, що авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу у розмірі 50%. Сторони погодили, що внесення платежів відбувається до графіків, визначених в додатках № № 1,3. Проте, Додатку № 3 до позову не надано, зі слів позивачки, Додаток № 3 їй не надавався та нею не підписувався.

30.01.2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивачка сплатила товариству адміністративний платіж в розмірі 42000,00 гривень та 420,00 грн. комісію за переказ коштів.

Однак, відповідач відмовився передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодерджувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума 42000,00 гривен є адміністративним платежем.

Також, пункт 12.1 розділу 12 договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 2, частина третя статті 509 ЦК України): по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

З огляду на вищезазначене, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 30.01.2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо, відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ПК України.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз"яснено, що зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Суд також приходить до висновку, що спірний договір не можна вважати укладеним, оскільки сторонами при його підписанні не було узгоджено та підписано Додаток №3 "Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами", який є невід"ємною частиною договору і містить суттєві умови щодо самого виконання договору, розміру лізингових платежів, що не є погодженням усіх істотних умов договору і у даному випадку між сторонами фактично не виникли договірні відносини.

Розмір лізингових платежів є істотною умовою договору фінансового лізингу, а відсутність підписаного сторонами Додатку №3 свідчить про недосягнення сторонами домовностей щодо усіх істотних умов договору, а тому він не може вважатись укладеним.

На підставі вищенаведеного, суд визнає договір фінансового лізингу № 003220, укладений 30.01.2016 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш АВТО» недійсним та стягує з відповідача на користь позивачки сплачені нею кошти у розмірі 42000,00 грн. та комісію за послуги банку у розмірі 420,00 грн.

Вимоги позивачки в частини стягнення з відповідача моральної шкоді у розмірі 30000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження вказаних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1275,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,88,212-2015 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 806, 808 ЦК України. Законом України «Про захист прав споживачів». Законом України «Про фінансовий лізинг», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 003220, укладений 30.01.2016 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» (Код ЄДРПОУ 39706238, р/р 26001479423 в АТ «ОСОБА_3 Аваль», МФО 380805 юр. адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 42000,00 (сорок дві тисячі) грн. та комісію за переказ готівки в сумі 420,00 (чотириста двадцять) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» (Код ЄДРПОУ 39706238, р/р 26001479423 в АТ «ОСОБА_3 Аваль», МФО 380805 юр. адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1275,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя