Ухвала суду № 57492756, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2016 р. м. Київ К/800/43598/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року

у справі № 808/8812/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податковою інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.10.2013 року № 0000162800.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року та прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо включення до складу податкового кредиту січня-березня 2013 року податкових накладних, виписаних TOB «ДТЕК Трейдінг» з порушенням порядку їх заповнення без заяви із скаргою, відповідачем складено акт від 18.09.2013 року № 127/28-10/00130872, яким встановлено порушення п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 21 075 284, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року № 0000162800, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 31 612 926, 00 грн., у тому числі 21 075 284, 00 грн. за основним платежем та 10 537 642, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих від TOB «ДТЕК Трейдінг» податкових накладних, які містять розбіжності із зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки містять недостовірні дані, а саме: зареєстровані з невірно обчисленою ціною постачання.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно із п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

При цьому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

З системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що за операціями поставки обов'язком постачальника є заповнити усі обов'язкові реквізити податкової накладної, зареєструвати її у реєстрі та видати покупцю на його вимогу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові накладні отримано Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» на виконання договору з ТОВ «ДТЕК Трейдінг» на постачання вугілля.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оригінали податкових накладних, які надані постачальником позивачу та перевірялися відповідачем, складені у паперовому вигляді, містять усі дані зазначені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на них міститься відмітка про реєстрацію у ЄРПН. На кожну накладну позивачем отримано витяг з ЄРПН. Даних щодо відмови у реєстрації податкових накладних у зв'язку з порушенням їх заповнення відповідач не надав.

Крім цього, при прийнятті рішення суд першої інстанції врахував і інші наявні у матеріалах справи копії первинних документів, що стосуються господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, а саме актів приймання передачі-вугільної продукції, актів звіряння за кількістю та якістю партії вугільної продукції, рахунків на оплату.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на тому, що зазначення різної ціни товару за одиницю та обсягу поставки у тонах у податкових накладних, що зареєстровані ЄРПН та у тих, що надані позивачем до перевірки, може покладатися в основу для висновків про неможливість формування податкового кредиту.

Однак колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що не узгоджуються із нормами податкового законодавства України.

Так, при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарської операції, підтверджують фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Аналогічним чином повинні оцінюватись і окремі дефекти електронної копії податкової накладної, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач сумлінно перевірив усі доступні йому дані про наявні у нього податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягами з ЄРПН, а саме: дату реєстрації податкової накладної; номер податкової накладної; дату виписки податкової накладної; вид документу; ІПН платника податку який виписав податкову накладну; суму ПДВ за податковою накладною; ПІБ уповноваженої особи, що виписала податкову накладну.

Відтак допущені постачальником технічні помилки у податкових накладних, які не вплинули на показники загальних коштів, що підлягають сплаті, в тому числі і податку на додану вартість, не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної та, відповідно, не тягнуть втрати нею статусу належного податкового документа.

Крім того, Податковим кодексом України передбачено спеціальні правові наслідки наявності розбіжностей між даними податкової накладної та даними Єдиного реєстру податкових накладних. Зокрема, наявність таких розбіжностей є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Зазначені правові наслідки є виключними, оскільки інших чинне законодавство не передбачає. А відтак, існування відповідних розбіжностей між даними податкової накладної в паперовому вигляді та даними Єдиного реєстру податкових накладних щодо такої накладної не може розцінюватись як порушення порядку заповнення податкової накладної та/або як відсутність реєстрації цієї накладної в Єдиному реєстрі, а є лише підставою для проведення виїзної перевірки, за результатами якої перевіряються причини виникнення таких розбіжностей.

Однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року № 0000162800 прийнято за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки покупця товарів. Документальна позапланова виїзна перевірка ні продавця, ні покупця, як то передбачено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідачем не проводилася.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції, врахувавши й інші наявні у матеріалах справи копії первинних документів, що стосуються господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, і які збігаються, прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Висновки цього суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 08.10.2015 року у справі № 0670/2346/12.

В свою чергу, щодо маси вугільної продукції суд апеляційної інстанції безпідставно використав проміжні дані прийомки товару, замість остаточних.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року у справі № 808/8812/13-а скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року у справі № 808/8812/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук