Ухвала суду № 57492421, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/60148/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

у справі № 2а-0870/12259/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.07.2011 № 0001000808 та № 0001010808.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Запоріжкокс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з постачальником ТОВ «Укртехнометиз» за період з 01.02 по 31.12.2010, складено акт № 144/08-08/00191224 від 14.06.2011, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено за 1 квартал 2010 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 487 861 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 1 371 357 грн., у тому числі: за півріччя 2010 року на суму 769 254 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 1 207 482 грн., за 2010 рік на суму 1 371 357 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 05.07.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001000808 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 714 196,25 грн., у т.ч.: 1 371 357 грн. основного платежу та 342 839,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001010808 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 487 861 грн.

Висновок податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на акті перевірки іншим податковим органом контрагента позивача ТОВ «Укртехнометиз», згідно якого встановлена відсутність контрагента за місцем реєстрації і неможливість проведення перевірки щодо факту реального здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Укртехнометиз» укладений договір № 2503 від 21.12.2009 поставки товару - піперіленової фракції по ТУ 2411-085-16810126-2005, з терміном дії з 21.12.2009 по 31.12,2010, додатковою угодою № 1/2763 від 27.12.2010 строк дії договору продовжено до 31.01.2011.

Факт виконання умов зазначеного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі відвантаженого товару, рахунками-фактури, залізничними накладними (накладні СМГС), сертифікатами якості, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Перевезення товару здійснено в цистернах шляхом транспортування залізничним транспортом на умовах СРТ станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за правилами Інкотермс в редакції 2000 року, датою поставки вважається дата штампа, проставленого в залізничній накладній на станції призначення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, які б могли в сукупності спростовувати факти, викладені в акті перевірки, який слугував підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що спірні господарські операції у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, тому висновки податкового органу, зафіксовані в акті перевірки спростовані матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинний документ має містить дві обов'язкові ознаки, а саме: відомості про господарську операцію та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За змістом пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наведені норми права свідчать про те, що господарські операції для формування валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Судом апеляційної інстанції на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Укртехнометиз», а також встановлено факт подальшої реалізації позивачем придбаного товару, що підтверджує наміри товариства на отримання вигоди у вигляді прибутку, а також зумовлює зміни в майновому стані платника податку - позивача.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний