Ухвала суду № 57492420, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/67330/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2013

у справі № 804/2457/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпропромліт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції від 31.01.2013 № 0000032341 та № 0000042341.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Дніпропромліт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, складено акт № 73/221/21866376 від 22.02.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 2 485 008 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 545 831 грн., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та, як наслідок, занижено податок на додану вартість на загальну суму 418 666 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на висновках акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» від 21.12.2012 № 7210/224/36441206 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Днепролок» від 24.07.2012 № 203/22-6/32150054, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям в період 2011 року - 2012 року, оскільки в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів ТОВ «Днепролок» і ТОВ «Ферріт-Д». Крім того, по взаємовідносинам з ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт-Д» в ТОВ «Мерфіс» в жовтні 2011 року - вересні 2012 року відповідачем зроблено висновок про оприбуткування товару (феросплавів, запасних частин та ін.) від невстановленої особи.

Враховуючи висновки вказаних актів перевірок, відповідачем зазначено про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт-Д» і ТОВ «Мерфіс» та про дефектність первинних документів позивача.

31.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000032341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 627 999 грн., у т.ч.: 418 666 грн. основного платежу та 209 333 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000042341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 805 546,50 грн., у т.ч.: 545 831 грн. основного платежу та 259 715,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем надані:

- договір № 2811 від 28.10.2011, укладений між ПрАТ «Дніпропромліт» (покупець) та ТОВ «Днепролок» (продавець), згідно з умовами якого продавець зобов'язується виготовити та поставити покупцю продукцію (товар) згідно з додатками до вказаного договору, покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити його в установлені договором строки. Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA - склад (INKOTERMS - 2000). Виконання договору підтверджується податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними;

- договір поставки № 11/05-12 від 11.05.2012, укладений між ТОВ «Мерфіс» (постачальник) та ПрАТ «Дніпропромліт» (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і сплатити продукцію відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію впродовж терміну, вказаного в специфікації або заявці покупця, згідно п. 10.6 після підтвердження про готовність покупця прийняти продукцію. Виконання умов договору підтверджено видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними;

- договір поставки № 02/07-12 від 02.07.2012, укладений між ТОВ «Ферріт-Д» (виробник) і ПрАТ «Дніпропромліт» (замовник), згідно з умовами якого, «виробник» зобов'язується придбати за власні кошти матеріали та виготовити вироби за кресленнями замовника. Замовник зобов'язується своєчасно сплатити за якісно виготовлений товар, який відповідає наданим кресленням. Товар поставляється на умовах та в строки, вказані у специфікаціях до даного договору. Виконання договору підтверджується рахунком-фактури, товарно-транспортними накладними, специфікацією до договору, податковими та видатковими накладними.

Крім того, матеріали справи містять виписки з банку про сплату за поставлений товар, довідку ВРЕР ДАІ про реєстрацію транспортних засобів позивача, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, податкову звітність Форми № 1ДФ згідно з даними якої на підприємстві в перевіряємий період працювало до 100 осіб, подорожні листи, ксерокопію книги видачі довіреностей, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, договір № 4-11 від 13.01.2011 з ТОВ «Укртранспневматика» та копії первинних документів про подальшу реалізацію придбаного товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не виникає сумнівів стосовно правомірності визначення сум податкового кредиту та витрат.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПрАТ «Дніпропромліт», підтверджені первинними документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний