Постанова № 57491224, 28.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 р. Справа № 816/4802/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі №816/4802/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області , Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

24.12.2015 року, Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі по тексту - ПАТ "Укртатнафта") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Полтавській області (далі по тексту - ГУ Державної СЕС у Полтавській області), Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації (далі по тексту - Департамент екології та природних ресурсів Полтавської ОДА), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, викладених у заяві від 15 лютого 2015 року, просило суд:

- визнати протиправними дії ГУ Державної СЕС у Полтавській області, які виявилися у відмові погодження видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" з підстав, викладених у листі від 05 вересня 2014 року №02/2732, у рішенні від 06 травня 2015 року №06-01/984, у листі від 10 серпня 2015 року №01/1714, у рішення від 24 вересня 2015 року №06-01/2065 та у рішенні від 18 листопада 2015 року №06-01/2497;

- визнати протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, які виявилися у відмові видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" з підстав, викладених у листах від 21 травня 2015 року №2210/05-03-14, від 08 жовтня 2015 року №3910/05-03-14 та від 01 грудня 2015 року №4463/05-03-14;

- зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Полтавської ОДА видати ПАТ "Укртатнафта" дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ставок-випарник) з необмеженим строком дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року по справі №816/4802/15 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ Державної СЕС у Полтавській області, які виявилися у відмові погодження видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" з підстав, викладених у листі від 05 вересня 2014 року №02/2732, у рішенні від 06 травня 2015 року №06-01/984, у листі від 10 серпня 2015 року №01/1714, у рішення від 24 вересня 2015 року №06-01/2065 та у рішенні від 18 листопада 2015 року №06-01/2497.

Визнано протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, які виявилися у відмові видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" з підстав, викладених у листах від 21 травня 2015 року №2210/05-03-14, від 08 жовтня 2015 року №3910/05-03-14 та від 01 грудня 2015 року №4463/05-03-14.

Зобов'язано Департамент екології та природних ресурсів Полтавської ОДА видати ПАТ "Укртатнафта" дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ставок-випарник) з необмеженим строком дії.

Головне управління Держсанепідслужби у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року по справі № 816/4802/15 скасувати повністю. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов в частині позовних вимог визнати протиправними дії Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, які виявилися у відмові погодження видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з підстав, викладених у листі від 05 вересня 2014 року №02/2732, у рішенні від 06 травня 2015 року №06-01/984, та в частині позовних вимог визнати протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, які виявилися у відмові видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" з підстав, викладених у листах від 21 травня 2015 року №2210/05-03-14 - залишити без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою перевірки ПАТ "Укртатнафта" по дотриманню природоохоронного та санітарного законодавства Кременчуцьким міськрайонним управлінням Головного управляння Держсанепідслужби у Полтавській області було проведено обстеження ставка-випарника підприємства.

За результатами обстеження ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" територіальним органом Держсанепідслужби було складено акт від 11-12 грудня 2013 року санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, яким, зокрема встановлено, що у результаті впровадження в 1995 році замкнутої системи протипожежного водопостачання, зменшення випуску продукції та інших заходів, скид стічних вод у ставок-випарник (і, відповідно, обсяги викидів до атмосфери з площі ставка) зменшився починаючи з 2005 року більш ніж у два рази.

Згідно з висновком вказаного акта, після усунення відповідних недоліків, проведення повторного обстеження та при отриманні результатів лабораторних досліджень, що відповідають вимогам чинного санітарного законодавства, Кременчуцьке міськрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області вважатиме за можливе подальше оформлення позитивного висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта".

27 грудня 2013 року за вих. №57-318 ПАТ "Укртатнафта" було направлено до Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області лист про інформацію по акту обстеження ставка-випарника від 11-12 грудня 2013 року, зокрема щодо обґрунтування розміру санітарно-захисної зони (СЗЗ) ставка-випарника.

Згідно з даним листом ПАТ "Укртатнафта" просило погодити подальше оформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин для ставка-випарника.

Листами від 17 січня 2014 року №84 та від 20 лютого 2014 року за №256 Кременчуцьке міськрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області повідомило ПАТ "Укртатнафта", що Кременчуцькою райСЕС погоджені лише стаціонарні джерела викиду ставка-випарника, а не розміри санітарно-захисної смуги (СЗЗ), та зазначило, що товариству необхідно розробити проект санітарно-захисної зони ставка-випарника. Подальше погодження дозволу рекомендовано здійснювати у ГУ Державної СЕС у Полтавській області.

Листом від 25 лютого 2014 року за вих. №57-56 ПАТ "Укртатнафта" звернулось до Державної санітарно-епідеміологічної служби України та просило погодити видачу висновку санітарно-епідеміологічної експертизи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на об'єкт "Ставок-випарник" ПАТ "Укртатнафта".

29 квітня 2014 року Кременчуцьким міськрайонним управлінням ГУ Державної СЕС у Полтавській області було проведено позапланове обстеження ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" із застосуванням лабораторних методів дослідження.

Зі змісту припису вбачається, що в ході проведених досліджень було відібрано 4 проби атмосферного повітря та ґрунту на межі СЗЗ ставка-випарника: 2 проби на відстані 200 м та 2 проби на відстані 1000 м від ставка-випарника.

Згідно з протоколом від 29 квітня 2014 року №132-155 перевищень вмісту шкідливих речовин на відстані як 200, так і 1000 метрів у повітрі не було виявлено.

За результатами перевірки було складено припис від 14 травня 2014 року №730, у якому зазначені наступні вимоги: розробити проект організації та благоустрою санітарно-захисної зони ставка-випарника з отриманням висновку державної санітарно-епідемілогічної експертизи в ДУ "Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України", термін - до 01 січня 2015 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин від ставка-випарника, термін - ІІІ квартал 2014 року.

На виконання вимог цього припису, з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин від ставка-випарника, ПАТ "Укртатнафта" звернулося до ГУ Державної СЕС у Полтавській області з листом від 31 липня 2014 року №57-234, у якому вказувало на:

1) наявність науково-дослідних, технічних та нормативних документів, у яких розмір СЗЗ для ставка-випарника визначений та обґрунтований на рівні 200 метрів як для біологічного ставка;

2) значне зниження обсягу викидів з площі ставка-випарника в результаті природоохоронної діяльності підприємства (перехід на замкнуту систему водокористування, введення до експлуатації сучасних очисних споруд тощо).

У зазначеному зверненні позивач по справі зазначив, що при максимальному завантаженні обсяг та концентрація викидів до атмосфери з площини ставка-випарника на межі СЗЗ (200 метрів) не буде перевищувати нормативні показники, встановлені ОНД-86 "Методика расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий".

Листом від 05 вересня 2014 року №02/2732 ГУ Державної СЕС у Полтавській області було повідомлено ПАТ "Укртатнафта" про те, що розмір СЗЗ для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" повинен становити 1000 метрів, та запропоновано звернутись до Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

12 вересня 2014 року ПАТ "Укртатнафта" було укладено договір на виконання науково-дослідної роботи з метою додаткового обґрунтування розміру СЗЗ ставка-випарника та розроблення проекту його СЗЗ, незважаючи на відсутність законодавчого обов'язку виготовляти проект СЗЗ для об'єкта, який введений в експлуатацію ще в 1968 році. Строк виконання робіт за договором - до 31 березня 2015 року.

12 січня 2015 року на адресу ПАТ "Укртатнафта" надійшов запит Кременчуцької СЕС №14 щодо отримання відповіді стосовно виконання припису від 14 травня 2014 року №730, в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин для ставка-випарника.

Листом від 12 лютого 2015 року №57-40 ПАТ "Укртатнафта" повідомило Кременчуцьку СЕС, що на виконання припису було укладено договір з підрядною організацією на виготовлення проекту СЗЗ ставка-випарника, після отримання якого діяльність з отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин буде продовжена.

26 лютого 2015 року вченою радою Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського Міністерства освіти і науки України була схвалена науково-дослідна робота "Біоекологічний моніторинг санітарно-захисної зони ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" з проектом СЗЗ.

Згідно з висновком зазначеної науково-дослідної роботи підтверджено обґрунтованість розміру СЗЗ ставка-випарника на рівні 200 метрів та відсутність причин для його коригування.

24 березня 2015 року Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було винесено постанову за №05-22-649 про накладення адміністративного стягнення на посадову особу ПАТ "Укртатнафта" у зв'язку з відсутністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ставка-випарника.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 квітня 2015 року по справі №524/2702/15-а вищезазначена постанова була скасована.

В даній постанові суду вказано, що в технічній документації та наукових висновках (звітах) визначений статус ставка-випарник - кінцева ланка очисних споруд, технологічна споруда (штучна водойма) з функціями доочищення та випаровування промислових стічних вод; санітарно-захисна зона в розмірі 200 м. визначена відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19 червня 1996 року, та коригуванню не підлягає. Постановою суду також встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не з'ясовано та не дана оцінка наступним суттєвим обставинам: відсутність вини позивача, який вчиняв передбачені законодавством дії для отримання дозвільного документа; наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом (ставком- випарником) з незаконним ухиленням Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області та Державної санітарно-епідеміологічної служби України від погодження пакету документів підприємства з посиланням на необхідність додаткового обґрунтування розміру санітарно-захисної зони вказаної очисної споруди.

Зазначена постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області набрала законної сили та є чинною.

15 квітня 2015 року ПАТ "Укртатнафта" звернулось до Дозвільного центру надання адміністративних послуг Полтавської міської ради з заявою про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ставка-випарника.

06 травня 2015 року ГУ Державної СЕС у Полтавській області прийнято рішення №06-01/984 щодо неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ПАТ "Укртатнафта", посилаючись на наявність житлової, громадської та іншої прирівняної до них забудови у межах санітарно-захисної зони підприємства, що не відповідає пунку 5.10 "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" (ДСП173-96).

Листом від 21 травня 2015 року №2210/05-03-14 Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОДА були повернуті документи ПАТ "Укртатнафта" на доопрацювання, з посиланням на рішення ГУ Державної СЕС у Полтавській області від 06 травня 2015 року №06-01/984.

ПАТ "Укртатнафта" листом від 07 липня 2015 року №57-177 звернулося до ГУ Державної СЕС у Полтавській області та листом від 07 липня 2015 року № 57-178 до Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, у яких повідомило про наявність документів, що обґрунтовують розмір СЗЗ для ставка-випарника, та на неприпустимість порушення гарантованих Конституцією України прав та законних інтересів підприємства.

За результатами розгляду зауважень ПАТ "Укртатнафта", листом ГУ Державної СЕС у Полтавській області від 10.08.2015 року №01/1714 було рекомендовано позивачу звернутись до Експертної комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон при Головному державному санітарному лікарі України.

Листом від 16 вересня 2015 року № 57-224 ПАТ "Укртатнафта" звернулося до ГУ Державної СЕС у Полтавській області, в якому зазначило, що останнє не надає оцінки представленим матеріалам та розрахункам, зокрема зробленим і в наданому проекті СЗЗ, а наполягає на встановлені розміру СЗЗ для ставка-випарника Головним державним санітарним лікарем України, що є порушенням прав підприємства.

18 вересня 2015 року ПАТ "Укртатнафта" звернулось із заявою до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ставка-випарника.

24 вересня 2015 року ГУ Державної СЕС у Полтавській області прийнято рішення за №06-01/2065 щодо неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ПАТ "Укртатнафта", посилаючись на наявність житлової, громадської та іншої прирівняної до них забудови у межах санітарно-захисної зони підприємства, що не відповідає пункту 5.10 "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" (ДСП173-96).

Листом від 08 жовтня 2015 року №3910/05-03-14 Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОДА документи ПАТ "Укртатнафта" були знову повернуті останньому на доопрацювання, з посиланням на рішення ГУ Державної СЕС у Полтавській області від 24 вересня 2015 року №06-01/2065.

12 листопада 2015 року ПАТ "Укртатнафта" звернулось до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА із заявою на отримання дозволу.

18 листопада 2015 року ГУ Державної СЕС у Полтавській області було прийнято рішення за №06-01/2497 щодо неможливості видачі дозволу у зв'язку з наявністю житлової, громадської та іншої прирівняної до них забудови у межах санітарно-захисної зони підприємства, що не відповідає пункту 5.10 "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" (ДСП 173-96)".

Листом від 01 грудня 2015 року за вих. №4463/05-03-14 Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, посилаючись на вищевказане рішення ГУ Державної СЕС у Полтавській області, були повернуті подані ПАТ "Укртатнафта" документи на доопрацювання.

Вважаючи дії ГУ Державної СЕС у Полтавській області та Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА протиправними, позивач по справі звернувся до суду.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони (СЗЗ) створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи проектування ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" здійснювалося відповідно до вимог санітарних норм СН 245-63 "Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий", затверджених Державним комітетом у справах будівництва СРСР 05 червня 1963 року, згідно з пунктом 1.1 Розділу 1 "Сфера застосування" якого ці норми поширюються на проектування промислових підприємств, що зводяться або реконструюються .

Згідно з пунктом 3 Таблиці 3 "Санітарно-захисні зони для каналізаційних очисних споруд" Додатку 1 "Санітарна класифікація виробництв та мінімальних захисних зон" СН 245-63 нормативний розмір СЗЗ для біологічних ставків встановлений на рівні 200 м.

Будівництво ставка-випарника здійснювалося з 1964 року по 1968 рік.

Введення в експлуатацію даної очисної споруди здійснювалося державною приймальною комісією відповідно до вимог постанови Ради Міністрів СРСР від 22 січня 1966 року № 57 "О порядке приемки в эксплуатацию законченных строительством объектов производственного назначения" та глави 10 Будівельних норм та правил СНиП ІІІ-А.10-66 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством предприятий, зданий и сооружений. Основные положения", затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва 7 травня 1966 року.

Відповідно до вимог пункту 4.2 СНиП ІІІ-А.10-66 до складу приймальної комісії включено, зокрема представника органу державного санітарного контролю. Зауважень з приводу відповідності побудованого об'єкта санітарним нормам у комісії не виникло.

Згідно з висновком робочої комісії роботи з будівництва ставка-випарника виконані відповідно до проекту, будівельним нормами та правилам. Згідно з пунктом 1.12 СНиП ІІІ-А.10-66 датою введення в експлуатацію об'єктів виробничого призначення є дата підписання акта державної приймальної комісії - 16 грудня 1968 року.

За період з 1968 року по 2014 рік, ПАТ "Укртатнафта" у встановленому законодавством порядку постійно оформлювало дозвільні документи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ставка-випарника.

При цьому, у документах, необхідних для отримання дозволу, розмір СЗЗ для ставка-випарника обґрунтовувався на рівні 200 м, виходячи з функціонального призначення даної очисної споруди, складу та нормативних розрахунків розсіювання шкідливих речовин з його площини та результатів проб повітря в зоні впливу ставка-випарника.

20 лютого 1996 року на ставок-випарник ПАТ "Укртатнафта" було видано дозвіл за №532030, термін дії якого продовжено до 15 червня 2001 року, 31 грудня 2001 року та 31 грудня 2002 року. Дозвіл на ставок-випарник оформлено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 31 грудня 2008 року з терміном дії 5 років - до 31 грудня 2013 року (дозвіл №5322480701-2); висновок установи державної санітарно-епідеміологічної служби (Кременчуцька районна санітарно-епідеміологічна станція) від 05.12.2008 № 2048.

Згідно з ч.5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч.11 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з п. 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року за №302 (далі по тексту - Порядок №302) дозвіл суб'єкту господарювання на об'єкт третьої групи видається обласною держадміністрацією через дозвільний центр за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Абзацом першим пункту 4 Порядку №302 визначено, що для отримання дозволу суб'єкт господарювання, зокрема готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення.

Відповідно до абз. 2 п.4 Порядку №302 суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Колегія суддів зазначає, що у листопаді 2013 року ПАТ "Укртатнафта" розпочало готувати документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин.

З матеріалів вбачається, що з метою упередження спорів з дозвільними органами та недопущення можливих негативних наслідків для довкілля та здоров'я людей у результаті експлуатації ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" було залучено спеціалізовану організацію - ТОВ "Науково-технічний центр "Промекологія" для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин для даної споруди.

15 квітня 2015 року ПАТ "Укртатнафта" отримало від вищевказаної спеціалізованої організації документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія (ставок-випарник)".

Розділом 4 вищевказаного документа "Відомості щодо санітарно-захисної зони" визначено, що для ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" нормативний розмір санітарно - захисної зони (СЗЗ) дорівнює 200 м (біологічний ставок); достатність розмірів СЗЗ перевіряється розрахунком приземних концентрацій; у результаті розрахунків розсіювання приземних концентрацій забруднюючих речовин у районі діяльності ставка-випарника виявлено, що санітарні норми на межі СЗЗ забезпечуються; нормативний розмір СЗЗ не потребує коригування; житлова забудова як в межі, так і на границі СЗЗ відсутня.

Також, відповідно до науково-технічного звіту за темою "Оценка воздействия на окружающую среду (ОВОС) в зоне розмещения пруда-испарителя КНПЗ", затвердженого у 2013 році першим заступником директора Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Міністерства екології та природних ресурсів України, розробленого для ПАТ "Укртатнафта", оцінку проведено з метою виявлення характеру інтенсивності і ступеня небезпеки впливу будь-якого виду господарської пильності на стан довкілля та здоров'я населення.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Відповідно до державних будівельних норм України ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будівель і споруд" метою визначення оцінки впливу на навколишнє природне середовище є перевірка додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє середовище та здоров'я людей в процесі експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів.

У розділі 4.3 науково-технічного звіту за темою "Оценка воздействия на окружающую среду (ОВОС) в зоне розмещения пруда-испарителя КНПЗ" зазначено, що в зоні розміщення ставка-випарника ПАТ "Укртатнафта" наведено детальний розрахунок розсіювання забруднюючих речовин з площі даної очисної споруди з огляду на результати багаторічних спостережень за температурою повітря, швидкістю вітру та розою вітрів.

Розрахунок проведений з використанням автоматизованої системи розрахунку забруднення атмосфери відповідно до "Методики расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предпрятий, ОНД-86".

Крім того, у розділі 4.3.1 вказаного документа обґрунтований розмір СЗЗ ставка-випарника на рівні 200 метрів.

Колегія суддів зазначає, що ГУ Державної СЕС у Полтавській області, в обґрунтування своїх доводів зазначало, що на підставі додатку №4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173, існує санітарна класифікація підприємств, виробництва та споруд і розмірі санітарно-захисних зон для них, за якою хімічні підприємства та виробництва поділяються на класи, а саме: клас І, де А - санітарно-захисна зона 3000 м, Б - 1000 м, куди за пунктом 15 відносяться підприємства по переробці нафти; клас ІІ, де санітарно-захисна зона 500 м; клас ІІІ - 300 м; клас ІV - 100 м; клас V - 50 м.

Крім того, ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області наголошувало на тому, що ставок-випарник не є біологічним ставком, у який скидаються господарсько-побутові стічні води, а є складовою частиною технологічного циклу нафтопереробного заводу, призначений для приймання та накопичення неочищених виробничих (технологічних) стічних вод, а відповідно до додатку №4 ДСП №173-96 підприємства по переробці нафти належить до виробництва І класу небезпеки і потребують нормативної СЗЗ в розмірі 1000 м.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи ГУ Державної СЕС у Полтавській області необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів - ставок-випарник ПАТ «Укртатнафта» був введений в експлуатацію в 1968 році (тобто не є новим видом виробництва) і не має технологічного обладнання, тобто не має нових технологій.

Розмір санітарно-захисної зони є обґрунтованим і зміни не потребує, оскільки ставок-випарник неможливо розглядати як нафтопереробне підприємство з огляду на його функціональне призначення, окреме розташування, відсутність на ньому технологічного обладнання та виробництва і віднесення його до третьої групи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів на які посилається ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області, не є нормативно-правовим актом, що встановлює порядок отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин, а відповідно до преамбули є Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, що включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України. їх санітарного упорядкування та оздоровлення, тоді як дозвіл отримується на вже існуючу промислову очисну споруду, яка незмінно працює з 1968 року і ніякої забудови в межах її санітарно-захисної зони не відбувається.

Також, ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області посилається на те, що для ставка-випарника ПАТ «Укртатнафта» необхідно встановлювати розмір санітарно-захисної зони на рівні 1 000 м., відповідно до Додатку № 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №17, як для нафтопереробних підприємств, тобто як для об'єкта першої групи.

Згідно з ч. 7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та п.п. а п. 1.6 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 9 березня 2006 року № 108 до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

В даному ж випадку, функціональним призначенням ставка-випарника є біологічне доочищення та випаровування суміші стічних вод, він не має виробництв або технологічного обладнання, не задіяний в процесах переробки нафти та виготовлення товарної продукції (тобто не входить до складу цілісного майнового комплексу нафтопереробного виробництва) та розташований на відстані 11 км. від підприємства на окремій земельній ділянці.

Вищевказаний висновок також підтверджується науковими роботами профільних установ - ОД-2008 та ОД-2015. Розроблення вказаних документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України.

Також, помилковим є твердження ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області щодо того, що на ставок-випарник надходять неочищені води промислової каналізації.

Так, відповідно до ОД-2008, ОД-2015 та ОВНС ставок-випарник ПАТ «Укртатнафта» - це кінцева ланка очисних споруд, технологічна споруда (штучна водойма) з функціями доочищення та випаровування промислових стічних вод; санітарно-захисна зона в розмірі 200 м. визначена відповідно до ДСП №173 - 196 та коригуванню не підлягає; скиди на ставок здійснюються після попередньої очистки.

Отже, доводи ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області щодо необхідності зміни розміру санітарно-захисної зони ставка-випарника ПАТ «Укртатнафта» з 200 метрів до 1 000 метрів, отримання висновку санітарної експертизи та затвердження розміру санітарно-захисної зони ставка-випарника є необґрунтованими.

Крім того, посилання ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області на висновки наукової роботи інституту ім. Марзєєва не можна вважати належним доказом, оскільки згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Так, в даному випадку, вищевказана наукова установа не уповноважена давати висновки щодо класифікації об'єктів промисловості та промислових очисних споруд, спростовувати або підтверджувати обґрунтування розмірів їх санітарно-захисних зон, оскільки згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 9 лютого 2004 року за №70 на Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України покладені функції наукової установи з наступних питань: 1)комунальна гігієна та гігієна навколишнього природного середовища; 2) гігієна фізичних, мікробіологічних, хімічних чинників; 3) гігієна дітей та підлітків; 4) біомоніторинг та екологічний моніторинг.

Також, колегія суддів зазначає, що Законом України від 9 квітня 2014 року № 1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" після частини сьомої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" було доповнено новою частиною такого змісту: "Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений".

Отже, до внесення змін (доповнення) в статтю 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами видавався на відповідний термін.

Оскільки термін дії дозволу на ставок-випарник ПАТ "Укртатнафта" №5322480701-2 закінчувався 01.01.2014 року (дозвіл був виданий по 31.12.2013 року), позивач по справі, щоб не допустити порушення норм законодавства, почав оформлювати повторно дозвіл на той же самий ставок-випарник.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи те, що ПАТ "Укртатнафта" з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника подавало до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації документи, передбачені чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ГУ Державної СЕС у Полтавській області та Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, що полягають у відмові погодження видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника, а також у відмові в видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ставка-випарника, є протиправними, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваних дій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА видати ПАТ "Укртатнафта" дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ставок-випарник) з необмеженим строком дії, не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до чинного законодавства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що в даному випадку, задовольнивши дану вимогу, судом буде здійснено втручання у дискреційні повноваження відповідача (Департамент екології та природних ресурсів Полтавської ОДА), як суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що четвертий абзац резолютивної частини оскаржуваної постанови суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зобов'язання Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації розглянути питання щодо видачі Публічному акціонерному товариству "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ставок - випарник) з необмеженим строком дії".

В іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 р. по справі №816/4802/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 100 та ст. 102 КАС України, а саме за відсутності клопотання позивача, тобто фактично з власної ініціативи, суд вирішив поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укртатнафта" зверталося до суду першої інстанції з клопотанням про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними (а.с. 129 - 133; 167- 171), зазначене питання було предметом дослідження в судовому засіданні та було вирішено судом, про що останнім зазначено в оскаржуваному рішенні (а.с. 189).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі №816/4802/15 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації розглянути питання щодо видачі Публічному акціонерному товариству "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ставок - випарник) з необмеженим строком дії".

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі №816/4802/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 29.04.2016 р.