Постанова № 57488995, 20.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м.Київ 810/105/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: колегії суддів: головуючого судді - Панової Г.В., суддів: Горобцової Я.В., Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Антохов Я.С.,

від відповідачів 1, 2, 3 - Шевченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління ДФС у Київській області,

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати:

- рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 6296/10/10-13-11-02-10;

- рішення ГУ ДФС у Київській області від 13.07.2015 № 1899/10/10-36-11-01-10;

- рішення ДФС України від 05.10.2015 № 21097/6/99-99-11-02-02-15.

- зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС" копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць квітень 2015 року, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було безпідставно відмовлено у прийнятті поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС" копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за травень 2015 року, контролюючому органу.

Крім того, вказане рішення контролюючий орган прийняв несвоєчасно, а саме з порушенням передбаченого законом строку надсилання такого повідомлення, який сплинув 13.05.2015.

На думку позивача, подання контролюючому органу копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період, зокрема в електронному вигляді, є безпосереднім обов'язком платника податків. При цьому, зауважив позивач, контролюючий орган не вправі надавати вказівки платникам податків щодо виконання покладених на них законодавством обов'язків, оскільки 22.09.2014 Наказом Міністерства фінансів України № 958 було затверджено спеціальний порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Наголошував, що відповідачі помилково вважають копії записів у реєстрах виданих та отриманих накладних податковими деклараціями.

Наполягав, що роз'яснення ДФС України про те, що внесення змін до Податкового кодексу України є наслідком звільнення платників податків починаючи з лютого 2015 року подавати до контролюючого органу реєстри виданих та отриманих податкових накладних є провокацією.

Крім того, позивач стверджує, що рішення про результати розгляду скарги (№ 1899/10/10-36-11-01-10 від 13.07.2015 та № 21097/6/99-99-11-02-02-15 від 05.10.2015), прийняті Головним управлінням ДФС у Київській області рішення та Державною фіскальною службою України є також неправомірними, оскільки, ці органи не наділені повноваженнями щодо перегляду рішень територіальних органів ДФС під час проведення процедури адміністративного оскарження.

Позивач зауважив, що у вказаних рішеннях, відповідачами не було надано жодної оцінки доводам ТОВ «ВІТАПОЛІС», викладеним у скаргах, у зв'язку з чим, ці рішення є невмотивованими, та такими, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Позивач також вказав і на порушення Державною фіскальною службою України Порядку оформлення та подання скарг платниками податків та їх розгляду доходів і зборів від 25.12.2013 № 848. Зазначив, що ДФС України, безпідставно видало себе за Міністерство доходів та зборів України розглянувши по суті скаргу позивача та прийнявши відповідне рішення.

З огляду на зазначене, позивач вважає рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 6296/10/10-13-11-02-10, рішення ГУ ДФС у Київській області від 13.07.2015 № 1899/10/10-36-11-01-10, рішення ДФС України від 05.10.2015 № 21097/6/99-99-11-02-02-15 незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалами Київського окружного адміністративного від 31.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/105/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 квітня 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в адміністративному позові, додатково зауважив, що ТОВ "ВІТАПОЛІС" зобов'язане подавати в електронному вигляді копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних до контролюючого органу щомісяця відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958 та просив позов задовольнити.

Представник відповідачів позову не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII було введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, яка забезпечує автоматичний облік в розрізі платників суми податку, що міститься у виданих та отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та одночасно скасовано положення Податкового кодексу щодо подання до податкового органу копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Водночас, реєстри виданих та отриманих податкових накладних не є податковою звітністю, а тому обов`язок щодо їх подання до податкового органу відсутній.

Таким чином, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ ДФС у Київській області було правомірно відмовлено позивачу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період квітень 2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" є юридичною особою та зареєстровано в якості платника податків та зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції у Київській області лист № 25/15 від 07.05.2015 до якого було долучено копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі (на флеш носії) за звітний податковий період квітень 2015 року.

В подальшому, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом № 6296/10/13-11-11-02-10 від 15.05.2015 позивачу було повідомлено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період квітень 2015 року в електронному вигляді (на флеш носії) вважається не визнаним як податкова звітність.

У цьому листі податковий орган також зазначив, що починаючи з січня 2015 року реєстр виданих та отриманих податкових накладних (за формою "J1201508") до контролюючого органу не подається.

Не погоджуючись зі змістом вказаного рішення, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Київській області про його перегляд та скасування.

За результатом розгляду вказаної скарги Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення № 1899/10/10-36-11-01-10 від 13.07.2015. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що порушень при наданні листа ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 6296/10/13-11-11-02-10 про відмову у прийнятті реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року ГУ ДФС у Київській області - не встановлено.

Надалі, ТОВ "ВІТАПОЛІС" звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою 80/15 від 21.08.2015 про перегляд та скасування рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області № 6296/10/13-11-11-02-10 від 15.05.2015 та рішення Головного управління ДФС у Київській області № 1899/10/10-36-11-01-10 від 13.07.2015.

05.10.2015 за результатом розгляду цієї скарги Державна фіскальна служба України дійшла висновку про залишення без змін рішень ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області, а скарги позивача - без задоволення, про що зазначено в рішенні № 21097/6/99-99-11-02-02-15.

Вважаючі вказані рішення відповідачів такими, що порушують права та законні інтереси ТОВ "ВІТАПОЛІС", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 платник податку повинен був вести реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та щомісячно подавати до контролюючого органу копії записів у них.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71 -VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, було внесено зміни до положень Податкового кодексу України, у тому числі і до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, з 01.01.2015 відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку в податкових деклараціях.

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що з 01.01.2015 Податковим кодексом України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючим органам копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

Разом з цим, згідно з пунктом 1 Розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 (далі - Порядок № 958) реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 2 Розділу І Порядку № 958 встановлено, що реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Приписами пункту 3 Розділу І Порядку № 958 передбачено, що реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Усі графи Реєстру, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Платники податку щомісяця в строки, передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі ті платники податку, для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.

З огляду на зазначене, вказаним Порядком № 958 дійсно передбачено обов'язок платників податків подавати до податкового органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних.

Водночас, змінами, внесеними до Податкового кодексу України Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», впроваджено систему електронного адміністрування ПДВ, яка забезпечує автоматичний облік в розрізі платників суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних/розрахунках корегування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу), та одночасно скасовано норму Податкового кодексу щодо подання до податкового органу копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (пункт 201.15 ст.201 Податкового кодексу)

Тобто, з наведеного вбачається, що положеннями Податкового кодексу України (чинними на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючому органу разом з податковою звітністю копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Кабінет Міністрів України було зобов'язано протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, вказані обставини, свідчать про те, що норми Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 повинні бути узгоджені з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана конкуренція норм може бути вирішена за загальнотеоретичними правилами розгляду колізій, а саме: ієрархічні колізії при суперечності правових норм підлягають подоланню шляхом застосування колізійного принципу lex superior derogat inferiori (лат. "вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою"). Колі зійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який у тому числі передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вище стоящого органу, а отже, у випадку колі зії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована. Таким чи ном, колізійний принцип lex superior варто розглядати як конкретизацію принципу законності в правозастосовній сфері.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в самому наказі Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 чітко вказано, що він прийнятий відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, редакція якого станом на 22.09.2014 передбачала обов'язок платника податків подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітний період в електронному вигляді.

Зміна редакції Податкового кодексу України та звільнення внаслідок цього платників податків від обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних нівелює такий обов'язок, визначений у підзаконному правовому акті, а саме - Порядку № 958.

Аналогічна правова позиція визначена також приписам пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, в якому передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, суд також звертає увагу, що згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України саме вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, наведене свідчить про те, що права та обов'язки як податкових органів, так і платників податків встановлюються виключно на рівні Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України не містить положень, які б надавали можливість в межах інших нормативно-правових актів встановлювати додаткові права та обов'язки для платників податків, які не передбачені в Кодексі.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом в сфері податкового законодавства, зокрема, в даному випадку Порядком № 958, не можуть встановлюватись додаткові права та обов'язки для платників податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що платники податків, починаючи з 01.01.2015 не зобов'язані подавати контролюючому органу копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскільки такий обов'язок не передбачений в межах Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України також не встановлено обов'язку і податкових органів приймати у платників податків копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, що на думку суду, свідчить про відсутність механізму подачі-прийому вказаних документів.

Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які обґрунтовують його позицію щодо наявності у ТОВ "ВІТАПОЛІС" обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

Крім того, присутній у судовому засіданні представник позивача не надав суду пояснень відносно того, якими саме положеннями Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків подавати копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період, а також щодо того в які саме інформаційні бази даних Державної фіскальної служби України мають бути внесені відомості з відповідних записів, не надав пояснень і щодо того, чи існують такі бази даних взагалі та яким нормативним чи відомчим актом передбачено ведення таких баз.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київські області було правомірно відмовлено позивачу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року.

Відносно доводів позивача про порушення відповідачем триденного строку направлення повідомлення про відмову у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, суд зазначає, що такі твердження ТОВ «ВІТАПОЛІС» є безпідставними.

Так, судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено обов'язку податкових органів приймати у платників податків копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Таким чином, відсутність вказаного обов'язку контролюючого органу відповідно виключає і наявність визначеного законодавством терміну надання відповідей платникам податків з цього приводу.

При цьому, суд звертає увагу, що в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на норми Податкового кодексу України, якими врегульовано порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Водночас, зазначені позивачем правові норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки, по перше, цими нормами визначено порядок подання до контролюючих органів саме податкових декларацій, а по-друге, порядок подання копій записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних взагалі не врегульований нормами Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування - рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 6296/10/10-13-11-02-10 задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС" копій записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних за податковий період квітень 2015 року до облікових даних позивача у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України, суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області 10.06.2015 № 7125/10/10-13-11-02-10. Отже, оскільки судом було встановлено правомірність прийнятого ДПІ у Києво-Святошинського району ГУ ДФС у Київській області рішення про відмову ТОВ "ВІТАПОЛІС" в прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги позивача та зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС" копій записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних за податковий період квітень 2015 року до облікових даних позивача у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

При цьому, суд вважає за необхідне також зазнати, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

При цьому, суд зауважує, що жодним актом законодавства не передбачено обов'язку контролюючих органів щодо включення відомостей з поданих платником податків копій записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних до облікових даних такого платника податків у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Таким чином, судом не встановлено правових підстав для спонукання відповідача вчинити дії, не передбачені законодавством, оскільки наведене є прямим порушенням частини 1 статті 19 Основного Закону.

Крім того, згідно з вимогами чинного законодавства передумовою задоволення позову про спонукання відповідача вчинити певні дії є:

або наявність нормативно-правового акта, яким передбачений обов'язок особи вчинити такі дії, від здійснення чого вона ухиляється,

або факт об'єктивного порушення права позивача внаслідок невчинення таких дій, підтверджений належними доказами.

Наявність будь-якої з цих умов позивачем під час розгляду справи суду не доведена.

Разом з цим, статтею 55 Конституції України, передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналогічна правова позиція закріплена і в Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, за змістом вказаних норм порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд відмовляє в позові.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення будь-яких прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення про відмову в прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних за квітень 2015 року, поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС". Жодних доказів, які б свідчили про конкретні порушення відповідачем прав, свобод та/або інтересів підприємства, позивач суду не надав.

Таким чином, вказані обставини, також свідчать про правомірність прийнятого рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 6296/10/10-13-11-02-10 та безпідставність позовної вимоги щодо зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС" копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць квітень 2015 року, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Відносно вимог позивача про визнання незаконними та скасування рішень про результати розгляду скарги, прийнятих Головним управління ДФС у Київській області 13.07.2015 № 1899/10/10-36-11-01-10 та Державною фіскальною службою України про 05.10.2015 № 21097/6/99-99-11-02-02-15, суд зазначає наступне.

Порядок та процедура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів визначені Податковим кодексом України, а також Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами (затверджений наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 916), який розроблено, зокрема, на підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та з урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Порядок № 916).

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Розділом ІІ Порядку № 916 передбачено, що скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів у місті Києві та областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів у місті Києві, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.

Рішення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, прийняте в результаті розгляду скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що центральним органом, який реалізаціє державну податкової політику та політику у сфері державної митної справи є Державна фіскальна служба України (пункту 1, підпункт 1 пункту 3 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236 (далі - Положення № 236).

Разом з цим, відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДФС у Київській області (затверджене Наказом ДФС від 21.08.2014 № 62) Головне управління ДФС у Київській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі України.

Таким чином, з огляду на зазначене, органом уповноваженим розглядати скарги на рішення державних податкових інспекцій, в даному випадку скаргу на рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області є Головне управління ДФС у Київській області.

У свою чергу, повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення, зокрема територіальних органів, наділена виключно Державна фіскальна служба України.

Щодо тверджень позивача, про те, що Державна фіскальна служба України є органом, який лише реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, проте не забезпечує її формування (таким органом є Мінфін України), а тому позбавлений права на розгляд скарг, поданий платниками податків в порядку статті 56 Податкового кодексу України, суд зазначає про таке.

Одним з основних завдань Мінфіну України, згідно з пунктом 3 Положення №446/2011, є формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Мінфін України не забезпечує формування державної податкової і митної політики, а формує її та забезпечує її реалізацію, у той час як відповідно до пункту 3 Положення № 236 одним з основних завдань ДФС є, зокрема, внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Отже, за наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності повноважень у Головного управління ДФС у Київській області, а також Державної фіскальної служби України повноважень щодо розгляду скарг на рішення контролюючих органів під час адміністративного оскарження.

При цьому, під час судового розгляду справи, представник позивача не надав суду аргументованих пояснень, чому ТОВ "ВІТАПОЛІС" зверталось саме до зазначених органів державної влади зі скаргами, якщо на його думку, ці органи не наділені відповідними повноваженнями.

Суд також надає правову оцінку доводам позивача про те, що ГУ ДФС у Київській області, а також Державною фіскальною службою України у прийнятих рішеннях за результатом розгляду скарг ТОВ «ВІТАПОЛІС» не було надано оцінки жодному з наведених у скаргах доводів щодо незаконності оскаржуваних рішень.

Так, відповідно до розділу ІХ Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:

1) у вступній частині рішення зазначаються:

найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків;

дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити:

дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків;

вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції;

стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються:

результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення;

мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково;

посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено обов'язку контролюючого органу надавати оцінку доводам платника податків зазначеним останнім у скарзі.

При цьому, судом встановлено, що прийняті ГУ ДФС у Київській області та Державною фіскальною службою України рішення за результатом розгляду скарг позивача відповідають вказаним нормам законодавства у повному обсязі.

Таким чином, підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 27.07.2015 № 2026/10/10-36-11-01-10 - судом під час розгляду справи не встановлено.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішеннь про результати розгляду скарги, прийнятих ГУ ДФС у Київській області 15.07.2015 за № 1899/10/10-36-11-01-10, а також ДФС України 05.10.2015 за № 21097/6/99-99-11-02-02-15.

Крім того, суд вважає за необхідне також зауважити, що позивач ані в адміністративному позові, ані під час розгляду справи не зазначив, яким чином рішення ДФС України та ГУ ДФС у Київській області, прийняті за результатами розгляду скарг, порушують його права, враховуючи можливість оскарження рішення контролюючого органу, яке було предметом розгляду скарг, у судовому порядку.

Отже, рішення про результати розгляду скарг не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а тому самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 (номер судового рішення в ЄДРСР - 44320586).

З огляду на вказані обставини, відповідні позовні вимоги є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

У ході розгляду справи позивачем не доведено фактів протиправності оскаржуваних рішень та не зазначено яким чином вказані рішення порушують права, свободи та/або законні інтереси ТОВ "ВІТАПОЛІС".

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачами не понесено судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Панова Г. В.

Судді: Горобцова Я.В.

Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 квітня 2016 р.