КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2016 року (11:35 год.) м. Київ №810/5959/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-інвест" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
представника позивача: Кільдяшевої О.Ю, довіреність від 20.01.2015 №б/н,
представника відповідача: Лисого В.В., довіреність від 01.02.2016 №344/10/10-04-10
представника відповідача: Вершиніна К.В., довіреність від 21.12.2015 №7287/10/10-04-10
Суть спору: Спільне українсько-англійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2015 №0008691510 та №0008721510.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у травні 2011 року за фактом передоплати на суму 15 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2 566 666,67 грн. у рамках договору комісії від 05.05.2011 №М10511 підприємством було видано податкову накладну та віднесено до податкових зобов'язань за травень 2011 року суму ПДВ в розмірі 2 566 666,67 грн. В подальшому, у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт за вказаним договором комісії, у квітні 2015 року товариством було повернуто контрагенту частину попередньої оплати у розмірі 1 535 000,00 грн., у тому числі ПДВ 255 833,34 грн. За фактом повернення передоплати товариством було зменшено податкове зобов'язання з ПДВ за квітень 2015 року на суму 255 833,34 грн.
Позивач стверджує, що Податковим кодексом України не встановлено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податків має право відкоригувати власні податкові зобов'язання у зв'язку з поверненням передоплати, відтак вважає, що підприємством правомірно було відображено результат перерахунку податкових зобов'язань у складі податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року.
Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що платник податків позбавлений права здійснювати коригування податкових зобов'язань в порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України, якщо зміна суми компенсації вартості товарів чи послуг відбувається після спливу 1095 днів з моменту, коли були визначені податкові зобов'язання з ПДВ за такою операцією.
В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представники відповідача у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько-англійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» (далі - СП ТОВ «Магістраль-Інвест) (ідентифікаційний код 31477856) зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 25.05.2001 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №091034 (а.с. 43).
Як платник податків СП ТОВ «Магістраль-Інвест» узяте на облік 30.05.2011 за №1130-04, станом на момент перевірки перебувало на обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с. 44).
2 липня 2015 року Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2015 року, результати якої оформлені актом від 02.07.2015 №135/10-04-15-20/31477856 (далі також Акт перевірки) (а.с. 7-9).
За висновками перевірки позивачем внаслідок порушення статті 192 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу та статті 256 Цивільного кодексу України занижено суму податкового зобов'язання на 248665,00 грн. та завищено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за квітень 2015 року) на 7879,00 грн.
Суть виявленого порушення полягає у тому, що позивачем за межами строку у 1095 днів було здійснено коригування податкових зобов'язань з ПДВ (ряд. 8 декларації) у бік зменшення на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, виписаних за фактом повернення передоплати, отриманої у травні 2011 року.
На підставі висновків акту перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 21.07.2015 №0008691510, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією за квітень 2015 року №9100006731 на суму 7879,00 грн. (а.с. 5);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.07.2015 №0008721510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 372997,50 грн., у тому числі 248665,00 грн. за основним платежем та 124332,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 6).
Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, якими СП ТОВ «Магістраль-Інвест» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення, позивач звернувся до суду.
Судом встановлено, що 05.05.2011 між СП ТОВ «Магістраль-Інвест» (Комісіонер) та ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» (Комітент) укладено договір комісії №М10511, в порядку та на умовах якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента від свого імені і за рахунок Комітента та в інтересах останнього укласти договір генерального підряду на будівництво та реконструкцію АЗС (а.с 46-51).
За змістом пункту 3.2 договору Комітент зобов'язувався протягом 30 днів з моменту підписання договору перерахувати Комісіонеру для фінансування його витрат у зв'язку з виконанням умов договору кошти у розмірі 24 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 4 000 000,00 грн.
При цьому, у разі невиконання доручення Комісіонер зобов'язувався повернути Комітенту попередньо перераховані для фінансування витрат кошти за виключенням сум, на які були проведені роботи по будівництву та реконструкції АЗС.
На виконання умов договору ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» перерахувало на користь СП ТОВ «Магістраль-Інвест» грошові кошти (передоплату) в сумі 15 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2 566 666,67 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 63-64).
За фактом зарахування коштів на банківський рахунок, позивачем на користь ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» виписано податкову накладну від 26.05.2011 №142 на суму 15 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2 566 666,67 грн. (а.с 24).
На суму ПДВ у розмірі 2 566 666,67 грн. за вказаною податковою накладною позивачем було збільшено суму податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року, що підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за травень 2011 року (додаток 5) (а.с. 56-57), Реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 58-62).
Факт зарахування коштів у розмірі 15 400 000,00 грн. у тому числі ПДВ 2 566 666,67 грн. та правильність нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року податковим органом під час перевірки та у ході розгляду справи під сумнів не ставиться.
7 жовтня 2014 року позивач та ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» уклали угоду про внесення змін до договору комісії від 05.05.2011 №М10511, на підставі якої СП ТОВ «Магістраль-Інвест» у зв'язку зі зменшенням кількості об'єктів, на яких повинна бути проведена реконструкція та зменшення загальної вартості робіт, зобов'язувалось повернути попередньо перераховані кошти у розмірі 15 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2 566 666,67 грн. (а.с. 102).
2 лютого 2015 року ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», як правонаступник ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», звернулось до позивача з вимогою про повернення коштів у розмірі 15 400 000,00 грн. за договором комісії від 05.05.2011 №М10511 (а.с. 65).
Платіжними дорученнями від 08.04.2015 №1059 на суму 300 000,00 грн., від 17.04.2015 №1085 на суму 40 000,00 грн., від 21.04.2015 №1087 на суму 1 195 000,00 грн. позивач повернув ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» кошти у загальному розмірі
1 535 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 25-27).
У зв'язку з частковим поверненням коштів позивачем було виписано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.05.2011 №142 на загальну суму ПДВ 255 833,34 грн.:
- №145 від 08.04.2015, яким скориговано у бік зменшення суму податкового зобов'язання з ПДВ на 50 000,00 грн. (а.с. 21);
- №158 від 17.04.2015, яким скориговано у бік зменшення суму податкового зобов'язання з ПДВ на 6666,67 грн. (а.с. 22);
- №161 від 21.04.2015, яким скориговано у бік зменшення суму податкового зобов'язання з ПДВ на 199166,67 грн. (а.с. 23).
19 травня 2015 року позивач подав до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, де відобразив коригування податкових зобов'язань з ПДВ на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.05.2011 №142 (а.с. 10-16).
Правильність складання таких документів та зміст операцій з коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем не заперечувалось.
Водночас, позиція податкового органу, викладена ним в акті перевірки та підтримана у судовому засіданні, зводиться до того, що платник податків позбавлений права коригувати податкові зобов'язання, з моменту виникнення яких минуло понад 1095 днів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами суд виходив з такого.
Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначений у статті 192 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
За правилами підпунктів 192.1.1. та 192.1.2. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Аналіз вказаних положень свідчить, що повернення постачальником суми передоплати є підставою для зменшення податкових зобов'язань постачальника та зменшення податкового кредиту отримувачем.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт повернення позивачем передоплати за договором комісії від 05.05.2011 №М10511 на загальну суму 1 535 000,00 грн., у тому числі ПДВ 255 833,34 грн., коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у декларації за квітень 2015 року на суму ПДВ 255 833,34 грн. відповідає вимогам Податкового кодексу України.
З акту перевірки від 02.07.2015 №135/10-04-15-20/31477856 також вбачається, що за результатами аналізу показників Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем не було встановлено розбіжностей між податковими зобов'язаннями СП ТОВ «Магістраль-Інвест» та податковим кредитом ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», що свідчить про взаємне зменшення контрагентом позивача суми податкового кредиту на підставі розрахунків коригування, виданих позивачем.
Щодо тверджень контролюючого органу про неможливість коригування податкових зобов'язань у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України за межами 1095 днів, суд зазначає, що згаданою статтею не встановлено граничних строків для зміни суми компенсації вартості товарів/послуг після їх постачання та проведення відповідних коригувань.
Суд також не погоджується з доводами представника відповідача щодо закінчення строків позовної давності за договором комісії від 05.05.2011 №М10511, як на підставу неможливості повернення передоплати та здійснення коригування податкових зобов'язань.
Поняття та тривалість строку позовної давності закріплені у Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV.
Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас, частиною 5 цієї ж статті встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Наведеній нормі кореспондують положення частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що умовами договору комісії від 05.05.2011 №М10511 встановлено, що орієнтовний термін закінчення виконання доручення є 31.12.2018 (пункт 1.5 договору) (а.с. 46).
Отже, саме після визначеного договором терміну виконання доручення, розпочинається перебіг строку позовної давності.
Таким чином, початок перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями позивача перед ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», слід обчислювати з 31.12.2018.
Викладене спростовує висновок відповідача щодо спливу строку позовної давності за вказаними зобов'язаннями станом на момент повернення передоплати.
Суд також враховує, що сторонами було укладено угоду від 07.10.2014 про внесення змін до договору комісії від 05.05.2011 №М10511, за якою позивач прийняв на себе обов'язок повернути кошти у розмірі 15400000,00 грн. у зв'язку із зменшенням обсягу робіт.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Хоча чинне законодавство не містить вичерпного переліку таких дій, проте системний аналіз положень Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Таким чином, укладення додаткової угоди є дією, що свідчить про визнання позивачем свого обов'язку.
При цьому згідно частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Щодо правильності застосування контролюючим органом положень статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, слід зауважити про таке.
Так, у статті 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності (1095 днів) для визначення сум грошового зобов'язання контролюючим органом (пункт 102.1 статті 102 ПК України); стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом; подання заяви про повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань (пункт 102.5 статті 102 ПК України).
Положення зазначеної статті не встановлюють жодних обмежень щодо можливості здійснити коригування податкових зобов'язань у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України.
Про неможливість застосування строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин зазначила ДФС України за результатами надання роз'яснень з окремих питань з приводу адміністрування податку на додану вартість (http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/print-211836.html).
Ця ж позиція висловлена ДФС України у консультації, наданій на запит платника податку, відповідно до якої при поверненні платником податку - покупцем товарів, з дати придбання яких минуло більше 1095 днів, такий покупець повинен зменшити податковий кредит на суму ПДВ, раніше віднесену до складу податкового кредиту за такими товарами, оскільки вони не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника ПДВ. Таке зменшення податкового кредиту відображається у податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбулось повернення товарів продавцю (http://sfs.gov.ua/ebpz/101--podatok-na-dodanu-vartist/101-07-koriguvannya-podatkovih-zobovyaza/202.html.)
Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 18 лютого 2016 року К/800/11558/13 також зазначив про помилковість застосування до правовідносин, які виникають внаслідок здійснення коригування податкових зобов'язань за фактом повернення передоплати положень статті 102 Податкового кодексу України (номер рішення в ЄДРСР 56548152).
Таким чином, платники податку не позбавлені права здійснити коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок зміни суми компенсації (зміни умов договору) за межами терміну у 1095 днів з дати формування такого податкового кредиту та податкових зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що контролюючий орган дійшов безпідставного висновку про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2015 року на 248665,00 грн.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0008721510 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, зважаючи на те, що необґрунтований висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ став підставою для висновку про завищення товариством залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 7879,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0008691510 також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, а відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування.
Тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскаржуваних позивачем рішень протиправними та їх скасування.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 повернено з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Інвест судовий збір в розмірі 1864,99 грн.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5713,15 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
В судовому засіданні по справі 23.02.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено та підписано 29.02.2016.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.07.2015 №0008691510 та №0008721510.
3. Стягнути судовий збір у розмірі 5713,15 грн. (п'ять тисяч сімсот тринадцять гривень 15 коп.) на користь Спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» (ідентифікаційний код 31477856, місце реєстрації: 08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Харківське шосе, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39466731, місце реєстрації: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.
Судове рішення № 57488831, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 23.02.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/5959/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: