Ухвала суду № 57478573, 28.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4024/16 Справа № 188/653/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І. К. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Калиновського А.Б., Свистунової О.В.,

за участі секретаря - Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петропавлівского районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, ОСОБА_3 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, спадкоємцями якого за законом першої черги були її мати - ОСОБА_7, брат - ОСОБА_4 та сестра - ОСОБА_8, прізвище якої після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5, проте спадщину після смерті батька фактично прийняли вона та мати, оскільки проживали у спадковому будинку на день смерті батька. Брат та сестра спадщину не приймали, до нотаріальної контори з відповідною заявою не зверталися. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня мати - ОСОБА_7, після смерті якої вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на будинок. Зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті матері та батька, оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спадщину після смерті батьків не приймали і не заперечують проти видачі їй свідоцтва про право на спадщину, тому просила визнати за нею, як спадкоємцем за законом першої черги, право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 що належала на підставі свідоцтва про право власності виданого 17 жовтня 1960 року виконкомом Петропавлівської селищної ради, її батьку ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3, як за спадкоємцем за законом першої черги, право власності на 1/2 частину житлового будинку № АДРЕСА_1, що належала на підставі свідоцтва про право власності виданого 17 жовтня 1960 року виконкомом Петропавлівської селищної ради, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.78-80).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Петропавлівского районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.156-159).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд (а.с.210-212).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с.12).

1/2 частина будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право власності виданого 17 жовтня 1960 року виконкомом Петропавлівської селищної ради на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2006 року, а інша 1/2 частина спірного будинку на праві власності належала ОСОБА_9 (а.с.66).

За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, а тому його донька ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом.

Крім ОСОБА_3 спадкоємцями за законом першої черги є також інші діти спадкодавця - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_7

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини після смерті батька й не заперечують проти оформлення права власності на спадкове майно за позивачем, ОСОБА_3, що підтверджується їх заявами про відмову від спадщини (а.с.29, 32).

Дружина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 фактично вступила в управління спадковим майном, однак спадщину у встановленому законом порядку не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла (а.с. 13).

ОСОБА_3 також фактично вступила в управління спадковим майном після смерті батька ОСОБА_6, оскільки на день смерті останнього проживала разом з ним у спадковому будинку, користувалася будинком, доглядала та утримувала його, однак будучи єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батьків, оформити спадщину позбавлена можливості через відсутність правовстановлюючих документів на спадщину, які були втрачені внаслідок затоплення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до приватного нотаріуса Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, приватний нотаріус Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10 в листі-роз'ясненні за вих. №384/02-14/144/2014 від 29 жовтня 2014 року на заяву ОСОБА_3 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, посилався на неможливість видачі такого свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, що належав ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.16).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2006 року, яке набрало законної сили, визнано дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 01 лютого 2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 Визнано за ОСОБА_11, як спадкоємцем за заповітом право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 (а.с.146).

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили, було виправлено описку у вищезазначеному рішенні суду від 10 квітня 2006 року та у резолютивній частині рішення вказано про визнання за ОСОБА_11 та ОСОБА_9 права власності за кожним із них на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_12 (а.с.147).

Звернувшись до суду із вищевказаними позивними вимогами, позивач ОСОБА_3, зазначала про неможливість оформлення права на спадщину у вигляді 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів, інша 1/2 частина вказаного будинку належала ОСОБА_12, після смерті якого її успадкувала ОСОБА_11, яка в подальшому уклала договір купівлі-продажу цієї частини будинку з ОСОБА_9 (а.с. 2-6, 63-65).

Згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Цивільний кодекс Української РСР, чинний на час виникнення у позивача права на спірний житловий будинок, не пов'язував момент виникнення права власності на нерухоме майно із його державною реєстрацією.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

В силу ст. ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання прав на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_2, звернувшись з апеляційною скаргою на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року, посилалася на те, що вона є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, яку придбала у ОСОБА_13 - чоловіка ОСОБА_11, на підтвердження чого надала копію розписки ОСОБА_13 (а.с.111, 113).

Із доданих до апеляційної скарги документів, вбачається, що ОСОБА_2 з 2005 року проживає в спірному будинку, з нею укладений договір про надання послуг з електропостачання, вона сплачувала послуги за електропостачання та земельний податок. ОСОБА_2 зазначає, що 1/2 частину будинку вона придбала 13 червня 2005 року по розписці у ОСОБА_13 та його дружини ОСОБА_11 (а.с.99-132).

Однак, посилання ОСОБА_2 на те, що вона являється власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 і оскаржуваним рішенням суду порушуються її права, є безпідставними, оскільки наявність у неї розписки від 13 червня 2005 року про придбання спірного майна у ОСОБА_13, який взагалі і не був власником цього майна, не є належним доказом на підтвердження права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини спірного будинку, встановленого діючим цивільним законодавством.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно задовольнив позовні вимоги позивача ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги стосовно того рішенням суду порушуються права ОСОБА_2, як власника 1/2 частини спірного будинку, є безпідставними, оскільки будь-якими належними доказами по справі право власності ОСОБА_2 на вищевказану частину будинку взагалі не підтверджуються.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтами не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді