Постанова № 57465722, 26.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року Справа № 904/172/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Кощеєва І.М. (зміна складу колегії відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.04.2016 р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів),

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 2048 від 11.12.2015 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 23 від 18.03.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ЕЛЕГІЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ЕЛЕГІЯ", м.Дніпропетровськ

про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 р. у даній справі (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Елегія" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 29 958,93 грн. пені; 34 379,10 грн. штрафу; 1 002,91 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення мотивовано посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПР/ДВЦ-15373/НЮ від 11.06.2015 р. щодо поставки товару.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ЕЛЕГІЯ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що у зв'язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про припинення державного підприємства "Придніпрвська залізниця", процедуру реорганізації цього підприємства не можна вважати завершеною. На даний час зазначене підприємство залишається суб'єктом господарювання та володіє усіма процесуальними правами позивача та відповідача у господарському судочинстві.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", звернувшись до суду з даним позовом в інтересах іншої юридичної особи, взагалі не обґрунтувало наявність підстав для цього.

Господарським судом не досліджено питання стосовно правомочності підписання позову особами не передбаченими п.5.7. положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

На думку скаржника, заявлені залізницею вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення виконання умов договору переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що господарський суд правомірно, відповідно до норм чинного законодавства, дійшов висновку про те, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" як правонаступник всіх прав та обов'язків (в тому числі договірних) державного підприємства "Придніпровська залізниця", є належним позивачем у справі.

Позовна заява підписана уповноваженими представниками позивача з дотриманням п.п.5.6., 5.7. Положення.

Штрафні санкції за прострочення поставки нараховані господарським судом правомірно.

Акти звірки від 31.12.2015 р. та від 05.01.2016 р. не є доказом відсутності обов'язку відповідача в частині поставки товару.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2015 р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (покупець), та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Елегія" (постачальник) укладено договір поставки №ПР/ДВЦ-15373/НЮ, за умовами п. 1.1 якого предметом даного договору є поставка постачальником покупцю паперу газетного (далі - товар) згідно зі специфікацією №1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2015.

Відповідно до п.1.2 договору найменування та кількість товару зазначене в специфікації №1 (додаток №1).

Пунктом 4.1 договору стороні погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Загальна сума договору складає 577 800,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% 96300,00грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з умовами цього договору.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2015 р. (пункт 15.1 договору).

21.07.2015 р. між покупцем та постачальником укладено додаткову угоду №1 в якій сторони дійшли згоди змінити та доповнити пункти 1.1, 1.2, 4.3, 5.2, 6.1 договору, а саме: "1.1 предметом договору є поставка постачальником покупцю паперу газетного (далі по тексту - товар) згідно зі специфікацією №2 (додаток №2). Рік виготовлення - 2015; 5.2 Загальна сума договору складає 491 130,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% 81 855,00 грн.".

31.08.2015 р. покупець надіслав на адресу постачальника заявку від 31.08.2015р. за №ДВЦ-214/08 на поставку на паперу газетного у загальній кількості 30 тонн, про що свідчить фіскальний чек № 4905107686476 від 31.08.2015 р.

Згідно витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" згадане поштове відправлення отримано адресатом 03.09.2015 р.

08.10.2015 р. покупець надіслав на адресу постачальника лист № ДВЦ-279/1 від 08.10.2015 р., в якому зазначив про надіслання заявки від 31.08.2015р. за №ДВЦ-214/08, що підтверджується фіскальним чеком № 4903805972720 від 08.10.2015 р. та просив повідомити строки виконання ним умов договору.

Згідно роздруківки з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", рекомендоване повідомлення з ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення під №4903805972720 повернуто відправнику 22.10.2015 р. за закінченням строку зберігання.

В порушення умов договору, відповідач поставку товару не здійснив.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо поставки товару, позивачем на підставі п.10.3 договору нараховані відповідачу пеню з 18.09.2015 р. по 05.01.2016 р. в сумі 54 024,30 грн. та штраф за період з 18.10.2015 р. по 05.01.2016 р. в сумі 34 379,10 грн., що стало предметом даного спору.

Вирішуючи питання про наявність підстав про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України та ст. 655 ЦК кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення поставки (повної чи часткової) товару, замовленого позивачем.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

У ч.1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, ЯКЩО інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно п. 10.3 договору сторони погодили, що постачальник за даним договором несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасну поставку товару, і сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, дослідивши обставини справи, перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, дійшов обґрунтованого висновку що поставка товару відповідно до п.4.1. договору, повинна була відбутись в період з 23.10.2013 по 05.11.2015 р. та правомірно стягнув пеню за період з 06.11.2015 р. по 05.01.2016р. у розмірі 29 958,93 грн., а також штраф у розмірі 34 379,10 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду з даним позовом, враховуючи таке.

У пункті 2 Статуту публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 зазначено, що товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обовязків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

За п.12 Статуту товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.10.2015 р. здійснена державна реєстрація публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а 23.10.2015 р. здійснена державна реєстрація регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки переходять до правонаступників (ч.2 ст.108 ЦК України).

Згідно витягу з протоколу № 5 засідання правління публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 16.11.2015 р. на засіданні прийнято рішення про затвердження Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Межі філії затверджуються рішенням правління товариства (п.2.1. Положення).

За п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" N 02-5/334 від 12.09.1996 р. у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акта чи балансу (частина друга статті 37 Цивільного кодексу України, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто виключення його з державного реєстру.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину

01.12.2015 р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" підписано заключний передавальний акт про те, що одна сторона передала, друга сторона прийняла майно станом на 30.11.2015 р., що включає зміни, що включає зміни, що сталися з 31.07.2014 р. по 30.11.2015 р., правонаступництво щодо якого, у тому числі усіх прав та обов'язків, переходить до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

З урахуванням наведеного, публічне акціонерне товариство в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", як правонаступник державного підприємства "Придніпровська залізниця", правомірно звернулось до господарського суду з цим позовом.

Пунктом 5.7. Положення передбачено, що будь-які договори, довіреності, інші правочини та інші вихідні документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для філії, товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів (скріплені двома підписами щонайменше двох посадових осіб філії) уповноважених на це посадовими особами філії, які діють на підставі довіреності, виданої товариством (керівник та заступник керівника філії, іншого структурного підрозділу філії або іншою уповноваженою на це посадовою особою філії тощо).

Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені філії, передбачені п.5.6. цього Положення, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для філії, товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, при чому перший підпис виконано начальником філії (виконуючим обов'язки начальника філії або особи, на яку покладено виконання обов'язків начальника філії).

Позовна заява підписана в.о.головного інженера - першим заступником начальника регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 16.12.2015 р., що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрована в реєстрі за № 985, а також заступником начальника структурного підрозділу "Юридична служба" філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 10.12.2015 р. , що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована у реєстрі за № 2048.

Наведені обставини спростовують доводи скаржника щодо відсутності у зазначених осіб повноважень на підписання позовної заяви.

Посилання відповідача що подвійне стягнення сум пені та штрафу суперечить ст.61 Конституції України безпідставні, з урахуванням наступного.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення № 7-рп/2001 від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001) дійшов висновку що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту даного тлумачення не можуть бути ототожнені поняття санкцій та вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, статтею 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Крім того, статтею 231 ГК України передбачена можливість одночасного застосування штрафу та пені.

Аналогічну правову позицію щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу у господарських зобов'язаннях викладено у постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2015 р. у справі № 911/2418/15, від 27.10.2015 р. у справі № 924/303/15.

Підписані між сторонами акти звірки від 31.12.2015 р. та від 05.01.2016 р., не є доказом відсутності обов'язку відповідача в частині поставки товару за спірним договором.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ЕЛЕГІЯ" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 р. у справі №904/172/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_7