Рішення № 5746013, 16.02.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2009 р.Справа № 12/62-08-5281 За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 10956,43 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Яровий В.П.довіреність від 26.12.2008 р.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить виселити суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 104,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 5063,28 грн., пені -577,19 грн. та плату за фактичне користування в сумі 5315,96 грн.

У додаткових поясненнях до позовної заяви позивач наполягає на виселенні відповідача з орендованого приміщення з тих підстав, що чинне законодавство не передбачає того, що договір оренди вважається таким, що припинив строк своєї дії тільки у випадку отримання Орендарем відповідного повідомлення.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, поштовими повідомленнями, але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28.01.2004 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір № 325/203 оренди нежитлового приміщення (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 договору відповідачу було передано у строкове платне користування нежиле приміщення підвалу, загальною площею 104,5 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 1.3. договору термін дії договору оренди встановлено до 31.12.2004 р.

20.11.2007 р. сторонами було підписано додаткове погодження № 3 до договору оренди нежитлового приміщення № 325/203 від 28.01.2004 р., яке є його невідємною частиною і продовжує дію договору до 20.05.2008 р.

Відповідно до п.2.2. договору за орендоване приміщення Орендар зобовязався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 118,98 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно п.2.4 договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Всупереч прийнятим на себе за Договором зобовязанням орендар несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату. За період з жовтня 2006 р. по травень 2008 р. заборгованість складає 5063,28 грн.(відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості)

Так, відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості, з травня 2008 р. по жовтень 2008 р. заборгованість за фактичне користування складає 5315,96 грн.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач 19.05.2008 р. надіслав відповідачу повідомлення за № 01-13/4861, яким повідомив відповідача , що договір оренди №325/203 від 28.01.2004 р. на новий строк продовжуватися не буде.

Вказаним повідомленням Представництво запропонувало Орендарю у термін до 05.06.2008р. передати ключі та нежиле приміщення площею 104,5 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі. Доказом направлення повідомлення Відповідачу є копія фіскального чеку за № 8465 від 19.05.2008 р. та копія реєстру поштового відправлення. Доказів того, що відповідач отримав повідомлення позивач не надав.

Відповідно до п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору, орендар зобовязаний у 15- денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

Згідно п. 4.10 у випадку припинення дії Договору, у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання - передачі приміщення.

Враховуючи те, що відповідач довгий час не сплачує орендну плату та не звільняє орендоване приміщення позивач вважає що його права порушені і тому він звернувся з позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до п.4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мале місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В порушення умов договору оренди, зобовязання з своєчасної сплати оренди Відповідачем не виконувались, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості наданого Позивачем, за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 10979,24 грн. та пені -577,19 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі та пені підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стосовно позовних вимог щодо виселення відповідача, суд вважає що ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо виселення відповідача посилається на приписи ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” згідно якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто що ця стаття не містить норм, які б вимагали обовязкового доказування факту отримання Відповідачем будь-яких повідомлень про припинення дії договору оренди після його закінчення.

Ця позиція Відповідача не приймається до уваги судом з підстав того, що згідно до п. 2 ст. 728 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Тобто ЦК України чітко вказує умови згідно яким настають правові підстави вважати договір оренди розірваним.

Так, як доказів отримання відповідачем повідомлення № 01-13/4861 від 19.05.2008 р. позивач не надав, то суд вважає, що договір оренди №325/203 від 28.01.2004 р. не є розірваним, а отже в частині виселення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 суд вважає за доцільне відмовити в задоволені позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 112,47 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 118 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (65114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) - 5063 грн. 28 коп. (пять тисяч шістдесят три грн. 28 коп.) орендної плати, 5315 грн. 96 коп.(пять тисяч триста п'ятнадцять грн. 96 коп.) плата за фактичне користування, 577 грн. 19 коп. (пятсот сімдесят сім грн. 19 коп.) пені, 112 грн. 47 коп. (сто дванадцять грн. 47 коп.) витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя