Ухвала суду № 57458604, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2016 р. м. Київ К/800/14115/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача ОСОБА_4,

відповідача Стеценко О.О.,

третя особа не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 рокуу справі№826/11085/14за позовомОСОБА_6до третя особаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі по тексту - третя особа, ПАТ «УкрСиббанк»), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 червня 2014 року № 0001051701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції Київським апеляційним адміністративним судом 04 березня 2015 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року скасовано, а позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року залишити в силі.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 22 по 28 квітня 2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_6 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки 07 травня 2014 року складено акт №2172/26-58-17-01-17-НОМЕР_1.

За висновками названого акта встановлено порушення позивачем вимог норм пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у зв'язку з ненарахуванням фізичною особою на суму загального оподатковуваного в 2012 році доходу в розмірі 652959,84 грн. податку на доходи фізичних осіб та несплатою такого податку до державного бюджету. У результаті цього позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 110788,57 грн.

На підставі Акта перевірки 26 червня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001051701, згідно якого ОСОБА_6 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 138485,71 грн., з яких 110788,57 грн. за основним платежем і 27697,14 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника, оскільки обов'язковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору.

Не погоджуючись з такими висновками, суд апеляційної інстанції зазначив, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі. У зв'язку із встановленням судом факту повернення позивачем суми кредиту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень статті 14, пункту 163.1 статті 163 та пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами, 22 червня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір за №11173998000. За умовами зазначеного договору Банк зобов'язувався надати позичальнику (ОСОБА_6.) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 199000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1004950,00 грн. в національній валюті України за курсом НБУ на день укладення цього Договору, а позичальник, в свою чергу, - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі.

Надання кредиту здійснюється у термін 22 червня 2007 року. Повернення кредиту в повному обсязі здійснюється в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але не пізніше 22 червня 2017 року, якщо не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Проценти, за встановленими в цьому Договорі процентними ставками, нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору.

В пункті 1.6 зазначеного Договору сторонами була погоджена наступна черговість погашення грошових зобов'язань позичальника, а саме: прострочення комісії, строкові комісії прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума боргу, штрафні санкції за Договором.

При цьому згідно з пунктом 1.7 Договору у випадку переказу/перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов'язань позичальника за цим Договором з порушенням наведеної в пункті 1.6 Договору черговості, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в пункті 1.6 Договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті в сумі 190000,00 дол. США визнається позивачем.

Згодом ПАТ «УкрСиббанк» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податковий розрахунок за формою 1-ДФ за звітний період 4-ий квартал 2012 року, в якому відобразило факт нарахування та виплати ОСОБА_6 доходу в сумі 652959,84 грн. за ознакою « 126».

Відповідно до письмових пояснень третьої особи, станом на 17 жовтня 2012 року із суми зафіксованої заборгованості позивача по кредитному договору (всього 204228,66 дол. США, в т.ч. сума основного боргу - 164155,60 дол. США, сума нарахованих відсотків за користування кредитом - 40073,06 дол. США) позичальником була погашена заборгованість лише в сумі 122537,20 дол. США (тобто 83759,20 дол. США - за основним боргом («тіло кредиту») та заборгованість по нарахованих відсотках - 38778,00 дол. США). Решта суми кредитної заборгованості у розмірі 81691,46 дол. США (в т.ч. 80396,40 дол. США - за основним боргом та 1295,06 дол. США - заборгованість по процентам, нарахованим за користуванням кредитом в період з 01 по 16 жовтня 2012 року), що складала 652959,84 грн. за курсом НБУ станом на 17 жовтня 2012 року, була анульована за рішенням Банку.

Про таке рішення Банку позивача було повідомлено листом від 17 жовтня 2012 року № 31-5-4/140, в якому зазначено про необхідність відображення суми анульованого боргу як додаткового блага у річній податковій декларацій з подальшою сплатою податку до бюджету.

Під час розгляду справи судами позивач зазначав про відсутність у нього заборгованості за основним зобов'язанням, на підтвердження чого надано довідку ПАТ «УкрСиббанк» від 16 жовтня 2012 року № 31-5-4/144.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність розбіжностей між структурою кредиторської заборгованості, а саме щодо співвідношення розмірів основної суми боргу та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. При цьому, розмір прощеної кредитором (Банком) заборгованості за кредитним договором, позивачем не заперечується.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому нормою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В свою чергу, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

При цьому, обов'язковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору, у зв'язку з чим сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі №826/11085/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року у справі №826/11085/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна