Ухвала суду № 57458606, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/31128/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 18.12.2013 №100270001/2013/7700495/2, зобов'язання стягнути на користь позивача надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 12728,17 грн. та митні платежі в сумі 3030,52 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування, у зв'язку з чим позивачеві заподіяно збитки у вигляді надмірно сплачених митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів від 18.12.2013 №100270001/2013/7700495/2.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» та компанією «Вгіght Іnіегnаtіоnаl (Zhenjiang) Еlесtrісіtу Со., Ltd», КНР укладено зовнішньоекономічний контракт від 25.02.2013 №7 на купівлю товару - прожектори електричні без ламп», виробник «Вгіght Іnіегnаtіоnаl (Zhenjiang) Еlесtrісіtу Со., Ltd», країна виробництва Китай, торгівельна марка SunBright Еlесtrісs. Поставка товару відбувалась на комерційних умовах поставки FОВ Китай (відповідно до специфікації).

18.12.2013 позивачем подано до митного оформлення декларацію митної вартості, ВМД ІМ-40 №100270001/2013/237326 та супровідні документи. Митну вартість товарів імпортованих товарів визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв'язку з виникненням у відповідача сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості, органом доходів і зборів від позивача витребувано: виписку з бухгалтерської документації та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У зв'язку з ненаданням на запит відповідача додаткових документів, органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.12.2013 №100270000/2013/700495/2, згідно з яким митну вартість імпортованого товару скориговано із застосуванням шостого методу визначення митної вартості.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2013 №100270000/2013/700495/2, товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято органом доходів і зборів за наявності передбачених законом підстав для коригування митної вартості, у зв'язку з відсутністю факту документального підтвердження понесених позивачем транспортних витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначена позивачем за основним методом митна вартість базувалась на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів та, відповідно, коригування митної вартості у зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів .

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилкове скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність витребування від декларанта додаткових документів зумовлена тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме відсутні відомості щодо вартості пакування, маркування та не надано договір на здійснення перевезення.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1, пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо витрати понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з матеріалами справи, органом доходів і зборів на вимогу декларанта проведено письмову консультацію та вказано на відсутність у поданих на підтвердження митної вартості документах відомостей щодо зазначених складових визначення митної вартості. Так, відповідачем вказано, що відповідно до пункту 2.2 контракту від 25.02.2013 №7 зазначено, що вартість упаковки входить у ціну товару, у той час як відповідно до специфікації від 20.09.2013 №5 зазначено, що вартість упаковки та маркування входить у ціну товару; також вказано, що декларантом при здійсненні перевезення на умовах FOB не надано договору на перевезення.

Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання органу доходів і зборів в обґрунтування необхідності витребування додаткових документів на непідтвердження позивачем вартості пакування.

Так, відповідно до розділу А.9 умов FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до специфікації від 20.09.2013 №5 вартість упаковки та маркування входить у ціну товару.

За вказаних обставин, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.

У той же час, колегія суддів, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, вказує на непідтверження декларантом такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Так, відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем перевезення здійснювалось на умовах FOB, які передбачають обов'язок покупця за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

На підтвердження понесених транспортних витрат декларантом органу доходів і зборів надано довідку про транспортування від 26.11.2013 №261113/02. У той же час, договору на перевезення, з укладенням якого законодавство пов'язує виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, декларантом як при поданні основного пакету документів, так і на вимогу відповідача не надано.

Судом апеляційної інстанції при скасуванні рішення суду першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант на підтвердження заявленої митної вартості подає як транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, так і документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України, яка регулює метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), встановлено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для коригування заявленої митної вартості товару, у зв'язку з чим вказує на помилковість скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: