Постанова № 57458233, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2016 р. м. Київ К/800/23271/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмово провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року

у справі №826/20831/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укртехно-Атом»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укртехно-Атом» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування наказу.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29 січня 2014 року задовольнив адміністративний позов частково. Визнав протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу від 25 грудня 2013 року №1107. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові та прийняв в цій частині нову постанову, якою визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 25 грудня 2013 року №1107. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу на підставі наказу від 25 грудня 2013 року №1107, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 82.1, 82.2 статті 82 Податкового кодексу України провели документальну виїзну позапланову перевірку позивач з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Сігма-Плюс» та ТОВ«Укрпостачобладнання» за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, про що склали акт від 11 січня 2014 року №21/26-58-22-01-17/32955806, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 198.6, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 142 907,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з підставами для проведення перевірки, прийняття наказу та діями контролюючого органу щодо проведення такої перевірки оскаржив їх в судовому порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, виходили з відсутності законодавчо встановлених підстав для проведення спірної перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за відсутності підстав для проведення перевірки, також відсутні підстави для винесення наказу про призначення перевірки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу, встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідь на отриманий від податкового органу запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 29 листопада 2013 року №15398/26-58-22-01-10, платник направив лист від 12 грудня 2013 року №915, у якому просив зазначити законні підстави витребування первинних фінансово-бухгалтерських документів.

Відтак, позивачем не надано будь-яких пояснень та їх документального підтвердження щодо порядку відображення у бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що навіть отримання податковим органом відповіді платника податків на запит не виключає можливості призначення позапланової перевірки у випадку недостатності наданих відомостей або у випадку якщо надана інформація не спростовує виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, та потребує подальшої перевірки.

Таким чином, у відповідача були наявні підстави, визначені Податковим кодексом України, для проведення документальної позапланової перевірки.

Виходячи з аналізу приписів статті 78 Податкового кодексу України, вбачається, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як: 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень; 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків запиту податкового органу; 3) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для призначення позапланової перевірки позивача стали встановлені контролюючим органом факти, які свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сумніви контролюючого органу щодо можливих порушень позивачем податкового законодавства, не усунуті платником, оскільки останній не надав письмових пояснень та їх документального підтвердження по суті отриманого запиту.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

З матеріалів справи вбачається, що письмове повідомлення про дату її початку та місце проведення перевірки та спірний наказ отримано позивачем 25 грудня 2013 року до початку перевірки, про що свідчать відповідні відмітки на направленні про проведенні перевірки від 25 грудня 2013 року №940/26-58-22-01.

З огляду на вказане та враховуючи, що позивачем на обґрунтований запит податкового органу не було надано жодних пояснень та документального підтвердження щодо порядку відображення у бухгалтерському та податкового обліках господарських відносин, при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, у відповідача виникли обставини для проведення позапланової виїзної перевірки позивача, у відповідності до приписів підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вказане, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанції у зазначеній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі №826/20831/13-а скасувати повністю, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 січня 2014 року скасувати у частині визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу від 25 грудня 2013 року №1107 та прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.