Ухвала суду № 57453626, 07.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4648/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/276/16 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 56

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козак І. О., Загорський О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки «Християнська злагода»

на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 грудня 2015 року

по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /надалі «Банк»/

до ОСОБА_1,

з участю третіх осіб: Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції /надалі «Виконавча служба»/, ОСОБА_2, кредитної спілки «Християнська злагода» /надалі «Спілка»/, ПАТ «Родовід Банк» /надалі «Родовід банк»/

про звільнення іпотечного майна з-під арешту,

УСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звільнення з-під арешту іпотечного майна, а саме - двокімнатної квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., який накладений 31.08.12 постановою Першого відділу ДВС ТМУЮ у виконавчому провадженні №32478599.

Позов мотивований тим, що 10.03.06 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TEAWGK00520012, згідно із п.1.1 якого Банк надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 351317,00 грн.

У забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором Банк та ОСОБА_1 10.03.06 уклали договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку вище зазначену квартиру.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.13 звернено стягнення на вказану квартиру шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк».

03.09.12 виконавчою службою накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Право на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 виникло у Банку з моменту укладення договору іпотеки та внесення відомостей щодо предмету іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, а саме - 10.03.06.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.12.15 позов Банку задоволено. Звільнено з-під арешту іпотечне майно: двокімнатну квартиру № 40 що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Степана Будного, 32, загальною площею 69,5 м кв, житловою площею 31,9 м кв, який накладений 31 серпня 2012 року постановою Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №32478599. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Банку 243,60 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Не погоджуючись із вище зазначеним рішенням 04.01.16 представник Спілки звернувся зі скаргою, вважаючи, що воно поставлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Порушення вбачає в тому, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки здобутим доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, а саме: зазначає, що судом порушено вимоги ч. 3. ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

У суді представник Християнської злагоди підтримав вимоги скарги, пославшись на мотиви, зазначені в ній.

Представник позивача скаргу не визнав та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін спору, перевіривши матеріали справ, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Установлено, що на виконанні ДВС перебуває зведене виконавче провадження №34101307 про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1, що включає в себе ВП №29576573 за виконавчим листом №2-4004/11 від. 21.10.11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 5843,00 грн., 58,43 грн. судового збору, 120,0 грн. витрати на ІТЗ; ВП №32404518 за виконавчим листом №2-9246/2011 від 16.03.12 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави судового збору в розмірі 2156,99 грн.; ВП №32478599 за виконавчим листом №2-9246/2011 від 16.03.12 про стягнення зі ОСОБА_1 в користь Спілки за кредитним договором у розмірі 215699,21 грн.; ВП №40808451 за виконавчим листом №607/759/13-ц від 15.10.13 про стягнення зі ОСОБА_1 в користь ПАТ «ПриватБанк» 3219,00 грн. судового збору, сплаченого останнім при зверненні з позовом в суд; ВП №44625392 за виконавчим листом №607/4710/14-ц від 29.08.14 про стягнення зі ОСОБА_1 в користь ПАТ «Родовід банк» заборгованості за кредитним договором №Ск-1091-003485/2-2008 від 06.02.08 в сумі 30599,0.39 та судового збору в сумі 305,0.99 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців №90006812 від 17.03.15 вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, ВП №32478599 виданий 31.08.12 Першим відділом ДВС.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що право на нерухоме майно, яке арештоване державним виконавцем, а саме: згадана квартира, є таким, що передане Банку в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №ТЕАWGK00520012 від 10.03.06, а також те, що у позивача право на вказане нерухоме майно виникло раніше, ніж у інших кредитів відповідача.

Із даним висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Банк має пріоритет перед іншими кредиторами на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Встановлено, що 10.03.06 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TEAWGK00520012 та надано позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 315317,00 грн. на придбання житла, а також 43317,00 грн. на сплату страхових платежів, який він зобовязувався повернути в строк до 09.03.21, зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних за користування кредитними коштам.

10.03.06 в забезпечення кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Степана Будного, 32/40.

Дані обставини встановленні рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.13 по справі №607/759/13-ц, яким звернуто стягнення на дану квартиру.

Указаним рішенням надано Банку право реалізувати предмет іпотеки шляхом укладенням від імені ОСОБА_1О договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідного до поточного стану нерухомості її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу й іпотеки, з початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час реалізації.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, обставини, які встановленні під час розгляду справи №607/759/13-ц мають безпосереднє відношення до сторін ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, вони не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

Суд першої інстанції вірно послався на ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно із якою зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, згадана квартира передана Банку в іпотеку 10.03.06, раніше, аніж накладання арешту на іпотечне майно Виконавчою службою.

Сторони за кредитним договором домовилися про погашення боргу шляхом передачі предмета іпотеки.

За таких обставин, арешт перешкоджає виконанню обов'язку боржника за кредитним договором та порушує права кредитора - іпотекодержателя.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам третьої особи щодо відсутності у ПАТ "КБ "ПриватБанк", з урахуванням положень ст. ст. 3, 4 Закону України "Про іпотеку", пріоритету перед іншими кредиторами на задоволення вимог за рахунок квартири відповідача.

Висновки суду щодо наявності такого пріоритетного права належним чином мотивовані та обґрунтовані.

При встановлені фактичних обставин справи судом не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судового рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін, третіх осіб і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення без змін.

Доводи представника третьої особи про порушення прав Спілки, як стягувача за виконавчим провадженням, не ґрунтується на законі, оскільки позивач має пріоритет перед іншими кредиторами на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає, що скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Християнська злагода» відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3