Постанова № 57443698, 28.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/217/16-п

Провадження № 33/782/29/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28 » квітня 2016 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1, за участі прокурора: СопівникА.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьк апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22 березня 2016 року стосовно

ОСОБА_2, 20.11.1959

року народження, громадянина України, уродженця

м.Лисичанська Луганської області, з повною вищою

освітою, одруженого, пенсіонера, неповнолітніх дітей

не має, інвалідом не являється, перебуває на посаді

Лисичанського міського голови, зареєстрований та

проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

Луганської області,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч.2ст.172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 / три тисячі чотириста/ гривень.

ВСТАНОВИВ:

В постанові суду зазначено, що 17 листопада 2015 року ОСОБА_2, займаючи посаду міського голови м.Лисичанська, повноваження якого визнано рішенням першої сесії сьомого скликання Лисичанської міської ради від 17.11.2015 року за підсумками чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів та,відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи субєктом відповідальності за адміністративні правопорушення, повязані з корупцією, головуючи на пленарному засіданні ради та користуючись повноваженнями депутата Лисичанської міської ради, голосував за прийняття рішення Лисичанської міської ради № 1/13 від 17.11.2015 року «Про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування, а також про його преміювання у розмірі 100% посадового окладу, встановлення надбавки за високі досягнення у праці, розробку проектів нормативно-правових актів та проведення експертизи проектів таких актів у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років, надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу після оформлення допуску до державної таємниці.

За вказаних умов відповідно до п.1 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції»при голосуванні за прийняття рішення Лисичанської міської ради № 1/13 від 17.11.2015 року у ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів, оскільки рішенням йому присвоювався ранг державного службовця та встановлювалось 100% преміювання при виплаті йому заробітної плати, а також надавалась грошова допомога та надбавка до заробітної плати.

В порушення приписів ч. 2ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції»у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, ОСОБА_2 за умов виникнення реального конфлікту інтересів, проголосував (прийняв участь у голосуванні) за прийняття вказаного рішення.

Згідно ч. 5ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»у разі існування в особи сумнівів щодо наявності конфлікту інтересів вона зобовязана звернутися за розясненнями до територіального органу Нацагенства. У разі, якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділу.

В той же час ОСОБА_2 не повідомив сесію міської ради до голосування про наявність в нього конфлікту інтересів, а також Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів.

На дану постанову ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він ставить питання про скасування постанови та закриття провадження у справі.

ОСОБА_2 вказує на те, що постанову винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; суд не повністю зясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки всім доказам; суд необґрунтовано визнав його винним, формально підійшов до вивчення матеріалів справи, постанова є необґрунтованою та незаконною; посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, умисел на вчинення правопорушення в його діях відсутній, шкоди його діями не завдано; він діяв в межах своїх повноважень, які надані міському голові, прийняття рішення відбулося на сесії міської ради, як колегіального органу, з дотриманням передбаченої законом процедури; встановлення рангу та визначення умов оплати праці міського голови саме рішенням міської ради прямо передбачено законодавчими актами України, віднесено до компетенції депутатів міської ради та приймається депутатами; посилається на ст.255 КУпАП та вважає, що складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-7 КУпАП, в даному випадку, не мала повноважень військова прокуратура та її співробітник ОСОБА_3, а тому протокол не має юридичної сили.

Заслухавши ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду і закрити провадження у справі за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав постанову суду законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобовязаний повно, всебічно, та обєктивно зясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобовязані:

1)вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2)невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

3)не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4)вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Як вбачається з п.1ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Суд першої інстанції обгрунтовано вказав в постанові на те, що 17.11.2015 року на першій сесії Лисичанської міської ради сьомого скликання за підсумками чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів ОСОБА_2 набув повноваження Лисичанського міського голови та, відповідно до ст.11Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»,склав присягу посадової особи місцевого самоврядування, а отже, у відповідності до п. «б» ч. 1ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»,є субєктом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, повязаних з корупцією.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із питань порядку денного було прийняття рішення про присвоєння рангу та умови оплати праці міського голови, зокрема: преміювання у розмірі 100% посадового окладу, встановлення надбавки за високі досягнення у праці, розробку проектів нормативно-правових актів та проведення експертизи проектів таких актів у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років, надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу після оформлення допуску до державної таємниці.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що, викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-7 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обгрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що у ОСОБА_2, як міського голови та субєкта, на якого поширюється діяЗакону України «Про запобігання корупції»з моменту внесення даного питання на розгляд, виник реальний конфлікт інтересів, а саме: суперечність між його особистим майновим інтересом- бажанням отримати грошові кошти у формі премій та надбавок, які виділяються із фонду оплати праці, та його службовими повноваженнями, як міського голови, що впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття ним рішень, а також вчинення чи не вчинення дій під час виконання службових повноважень.

Судом не безпідставно вказано на те, що ОСОБА_2, будучи ознайомленим з проектом порядку денного та змістом рішення № 1/13 «Про встановлення рангу та умови оплати праці міського голови», в порушенні вимог ч. 2ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції»таст. 59- 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв участь у голосуванні в умовах реального конфлікту інтересів, публічно не оголосивши про це під час засідання ради, на якому розглядалось відповідне питання.

Суд першої інстанції, ґрунтовно дослідивши та проаналізувавши докази по справі, дав їм належну оцінку, в тому числі і поясненням ОСОБА_2, не визнавшого свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2.ст.172-7 КУпАП, яка не викликає сумніву у апеляційного суду.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції навів переконливі мотиви, з яких він дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-7 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладено судом відповідно до вимог ст.33 КУпАП.

Порушень судом першої інстанції вимог КУпАП апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, оскільки знаходить постанову суду законною та обґрунтованою.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність повноважень у заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_3 на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2ст.172-7 КУпАП, апеляційний суд знаходить безпідставними.

Керуючись ст.294 КУпАП , апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22.03.2016 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ : Т.І.Павленко