Ухвала суду № 57443693, 25.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 1212/2229/2012

Провадження № 22ц/782/324/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Романченка В.О.

суддів: Лісіциної А.І., Назарової М.В.

за участю: секретаря: Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 23 березня 2016 року у цивільній справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо тимчасового обмеження громадянина України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним цивільно-правових зобовязань, -

в с т а н о в и л а:

22 березня 2016 року головний державний виконавець ВДВС Кремінського РУЮ звернувся до суду із поданням, в якому вказав, що на виконанні у ВДВС Кремінського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №4-743 від 21 травня 2015 р. по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ОСОБА_4, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на загальну суму 64 429 грн. 76 коп.

ВДВС Кремінського РУЮ вжито всіх заходів з примусового виконання рішень, приймаючи до уваги великий розмір заборгованості державний виконавець вважає, що необхідно обмежити виїзд ОСОБА_2 за межі України до виконання зобовязань за виконавчими документами.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 23 березня 2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 був тимчасово обмежений в праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і відмовити у задоволенні подання державного виконавця, оскільки вважає, що висновки суду суперечать вимогам закону.

Представник ВДВС Кремінського РУЮ надав заперечення проти апеляційної скарги.

Про місце, день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції всі учасники процесу були повідомлені належним чином.

Разом з тим, 22.04.2015 року від представника ВДВС Кремінського РУЮ до апеляційного суду надійшло клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду на іншу дату у звязку з запланованим проведенням виконавчих дій. Проте, заявник не надав жодних доказів у підтвердження причин неявки, зазначених в клопотанні, в судове засідання апеляційного суду Луганської області.

Враховуючи, що представник ВДВС Кремінського РУЮ не зявився в судове засідання без поважних причин, а ВДВС (юридична особа) не скористався правом на заміну свого представника по цій справі, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника ВДВС Кремінського РУЮ.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України.

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п. 5).

Відповідно до статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з вимогамист.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності із вимогамист.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що факт ухилення боржника від виконання зобовязання в судовому засіданні підтверджено, тому є підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Втім до такого висновку суду першої інстанції дійшов поспішно.

Із матеріалів справи вбачається, що до Кремінського районного суду Луганської областів порядку п.18 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження надійшло подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2

У поданні державний виконавець просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_2 права виїзду за кордон до виконання ним зобовязань за виконавчими документами про стягнення боргу з ОСОБА_2

На думку колегії суддів головним державним виконавцем у поданні не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного ухилення особи (боржника) від виконання судового рішення, а також наміру боржника виїзду за кордон.

При цьому, саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

В матеріалах справи, в порушення ч.5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підтвердження отримання ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/1212/562/2012, виданим 16.05.2013 року Кремінським районним судом Луганської області.

Посилання представника ДВС в наданих до апеляційного суду запереченнях про те що, ОСОБА_2 був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, відповідно акту державного виконавця від 14.03.2016 року (а.с. 275) є необгрунтовними, оскільки не свідчать про належне повідомлення особи про відповідну постанову державного виконавця від 14.05.2015 року.

Надані представником ДВС суду апеляційної інстанції копії виконавчого документа з додатками щодо стягнення з ПП «ОСОБА_5 Схід» заборгованості на користь ПАТ КБ «Приват Банк», де засновником є ОСОБА_2 повинні були бути представлені суду першої інстанції при розгляді зазначеного питання.

З огляду на зміст резолютивної частини рішення суду, викладеної у виконавчому листі, державний виконавець у своєму поданні жодним чином не пояснив, якими саме діями боржник заважав або не сприяв його виконанню.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвалу суду слід скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

У звязку з наведеним апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 23 березня 2016 року скасувати та передати питання стосовно подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо тимчасового обмеження громадянина України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: