Постанова № 57432711, 25.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" квітня 2016 р. Справа № 918/717/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Гудак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось"

на рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2016 р.

у справі № 918/717/13 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось"

про стягнення 829 308,40 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про визнання недійсним договору підряду від 16 квітня 2011 року.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_4;

від відповідача за первісним позовом: Камінський Р.І., Янчук В.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.06.2013 р. у справі №918/717/13 затверджено мирову угоду у даній справі, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, провадження у справі припинено.

За результатами апеляційного провадження у даній справі, наведена вище ухвала господарського суду Рівненської області від 26.06.2013 р. скасована, справа направлена до господарського суду Рівненської області для розгляду, відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. у справі №918/717/13. Крім того, постанова прийнята з окремою думкою судді Василишина А.Р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. справу №918/717/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 01 грудня 2015 року.

1 грудня 2015 року відповідач подав зустрічну позовну заяву у даній справі, в якій просив визнати недійсним договір підряду від 16.04.2011 р. №б/н, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 р. прийнято зустрічну позовну заяву відповідача для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 02.12.2015 р. провадження у справі зупинено у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2015 р. у справі №918/717/13 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з доданими до неї документами повернуто скаржнику, а матеріали справи направлено до господарського суду Рівненської області.

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 05.01.2016 р. провадження у справі №918/717/13 поновлено та призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 19.01.2016 р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.02.2016 р. у справі №918/717/13 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" про стягнення 829 308,40 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1 032 172,87 грн. боргу та 15 482,59 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору підряду від 16.04.2011 р. відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у ФОП ОСОБА_3 відповідної ліцензії на здійснення спірних будівельно-монтажних робіт на час укладення між сторонами договору підряду від 16.04.2011 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відомостей з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, свідчить про обґрунтованість зустрічних позовних вимог про визнання вищенаведеного правочину недійсним. Однак, зважаючи на заявлену підприємцем вимогу про застосування судом строку позовної давності до зустрічних вимог товариства, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску первісним відповідачем цього строку, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було встановлено, що позивач протягом травня-вересня 2011 року у повному обсязі виконав обумовлені в спірному договорі роботи, що підтверджується наданими підприємцем актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на загальну суму 2 102 864,47 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Про належне виконання первісним позивачем своїх зобов'язань за договором підряду від 16.04.2011 р. також свідчить відсутність з боку первісного відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Суд першої інстанції також встановив, що 03.01.2012 р. ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Селадон-Рось" уклали договір про розстрочення платежу, за умовами якого первісний відповідач зобов'язався повністю погасити вищезазначену суму заборгованості перед первісним позивачем у розмірі 2 102 864,47 грн., яка виникла на підставі укладеного сторонами договору підряду від 16.04.2011 р.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що 16.04.2013 р. між ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Селадон-Рось" та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір про перевід боргу, за умовами якого до останнього перейшла частина зобов'язань первісного відповідача щодо сплати підприємцю ОСОБА_3 заборгованості в сумі 1 070 691,60 грн., яка виникла між сторонами у справі на підставі договору підряду від 16.04.2011 р.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на загальну суму виконаних підприємцем ОСОБА_3 підрядних робіт за договором підряду від 16.04.2011 р. в розмірі 2 102 864,47 грн., а також на заміну боржника у даному зобов'язанні в частині сплати 1 070 691,60 грн., сума заборгованості ТОВ "Селадон-Рось" перед первісним позивачем за спірним договором на час прийняття рішення становила 1 032 172,87 грн. Однак, всупереч умовам договору первісний відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості проведених робіт не виконав, заборгувавши таким чином підприємцю ОСОБА_3 1 032 172,87 грн.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків вказав на те, що оскільки договір підряду від 16.04.2011 р. є чинним, сума основного боргу первісного відповідача за цим договором в сумі 1 032 172,87 грн. підтверджена належними доказами і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед первісним позивачем, тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до ТОВ "Селадон-Рось" про стягнення вказаної суми боргу з урахуванням заяви підприємця про збільшення розміру позовних вимог є законними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність визначених законом підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2016 р. у справі №918/717/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" про стягнення 1 032 172,87 грн., задоволити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору підряду б/н від 16.04.2011 р. та визнати недійсним вказаний вище договір підряду.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, на таке:

суд першої інстанції не дослідив, що у відзиві на зустрічний позов від 08.02.2016 р. відсутня відповідна заява ФОП ОСОБА_3 про застосування позовної давності, що передбачено ст. 267 ЦК України. В своєму відзиві представник ФОП ОСОБА_3 викладає заперечення по суті заявленого Товариством зустрічного позову, посилається на пропуск ТОВ "Селадон-Рось" строку позовної давності, однак безпосередньо заява чи прохання про застосування такого строку в даному відзиві відсутні, а відтак твердження суду про те, що у відзиві на зустрічну позовну заяву від 5 лютого 2016 року Підприємець просив суд застосувати до вимог Товариства строк позовної давності, не відповідає дійсності та суперечить дійсним обставинам справи;

за відсутності правової позиції ТОВ "Селадон-Рось" щодо можливого пропущення позовної давності, судом першої інстанції, хоч і було беззаперечно встановлено про обґрунтованість зустрічних вимог Товариства до Підприємця про визнання договору підряду від 16.04.2011 р. недійсним, не було застосовано норму п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України;

суд не дослідив ті обставини, що за умовами затвердженої господарським судом Рівненської області мирової угоди від ТОВ "Селадон-Рось" до ФОП ОСОБА_3 перейшло право власності на нерухоме майно: будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2978,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул. Фабрична, буд. 2К. Проте, на теперішній час спірне майно, після неодноразового переходу права власності, знаходиться у ТОВ "Метал Сістемз Імпекс" (МЕТАL SYSТЕМS ІМРЕХ LLР), резидента Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, який оспорює та не визнає право власності ТОВ "Селадон-Рось" на це майно, що підтверджено відповідною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01.10.2015 року, номер запису про право власності: 11427672;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" визнає та підтверджує факт виконання певних будівельних робіт впродовж 2011-2012 років в будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2978,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул. Фабрична, буд. 2К, однак, категорично не погоджується з тими твердженнями, що вказані будівельні роботи виконувались ФОП ОСОБА_3;

згідно п. 4.1 спірного договору підряду роботи виконуються із матеріалів підрядника (підприємця). Натомість в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують придбання підприємцем відповідних матеріалів, з яких він ніби то і облаштовував належне відповідачу приміщення;

згідно відповіді на адвокатський запит вих. № 1017-376-16 від 05.02.2016 р., яку надало Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, вбачається, що ФОП ОСОБА_3 не отримував ліцензію на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;

роботи по демонтажу старої підлоги, бетонуванню підлоги, облаштуванню основи з бетону для встановлення виробничого обладнання, штукатурку внутрішніх стін та перегородок на об'єкті - будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2978,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул. Фабрична, буд. 2К, орієнтовною вартістю 650 000 гривень виконувались громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою вказаних вище осіб від 15 лютого 2016 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбуновою М. І. та зареєстрована в реєстрі за № 211, 212, 213, 214;

роботи по влаштуванню покрівель рулонних з матеріалів, що наплавляються із застосуванням газопламеневих пальників, влаштуванню примикань висотою 40 (сорок) см з рулонних покрівельних матеріалів до цегляних стін і парапетів із застосуванням газопламеневих пальників, з улаштуванням фартуха з оцинкованої сталі, влаштуванню з листової сталі парапетів, влаштуванню примикань гідроізоляційного килима до лінійки внутрішнього водостоку, влаштуванню лат (решетування) з прозорами із дощок і брусків під покрівлею листовою, влаштуванню покриття з метало профілю, влаштуванню з листової сталі настінних жолобів, навішування водостічних труб, колін, відливів і лійок з виготовлення на місці драбин і помостів на об'єкті - будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2978,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул. Фабрична, буд. 2К, орієнтовною вартістю 400 000 гривень виконувались громадянами ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою вказаних вище осіб від 08 лютого 2016 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбуновою М. І. та зареєстрована в реєстрі за № 185,186,187,188;

З огляду на наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач за первісним позовом вважає, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні зустрічного позову та задоволено первісний позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від позивача за первісним позовом надійшов відзив та письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до яких просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

роботи за Договором виконувалися в період з квітня 2011 року по листопад 2011 року та виконані в повному обсязі, прийняті замовником без претензій до кількості та якості. Нагляд за виконанням робіт здійснював головний інженер ТОВ «Селадон - Рось» ОСОБА_17, який визначив місця встановлення обладнання і відповідно місця для виготовлення підмостки під нього, та проведення електромереж, встановлення освітлення цеху;

виконання робіт підтверджено належними документами, підписаними сторонами, зокрема, актами приймання виконання будівельних робіт;

визнання договору недійсним не звільняє ТОВ «Селадон - Рось» від обов'язку оплатити виконані відповідачем та прийняті роботи відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України;

твердження про те, що особа підрядника ФОП ОСОБА_3 невідома директору ОСОБА_18 та іншим учасникам товариства, які участі в господарській діяльності товариства не приймали в якості посадових осіб товариства, не свідчить про те, що роботи не виконувалися або договір є недійсним;

неналежними і недопустимими доказами є надані скаржником заяви, підписані від імені гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що ніби вказані особи виконували певні будівельні роботи для товариства, зокрема, що є предметом договору підряду, укладеного з ФОП ОСОБА_3;

посилаючись на недійсниість договору з тих підстав, що вони виконані позивачем без ліцензії та за відсутності працівників, представники ТОВ «Селадон - Рось» прикладають заяви про те, що ніби то будівельні роботи виконані громадянами, які не є суб'эктами господарювання, відповідно не мали права на виконання будівельнх робіт, не укладали відповідних договорів на виконання робіт, не перебували у трудових чи цивільно-правових відносинах, будь-яких додаків на підтвердження того, що саме ці особи виконували роботи (крім їхніх пояснень) не надаються, інформація про обсяги та вартість виконаних робіт взята з актів приймання виконаних робіт наданих ФОП ОСОБА_3

За наведеного вище, процесуальний опонент скаржника вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

25 квітня 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважають, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2016 р. у справі № 918/717/13 належить скасувати та прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як стверджується матеріалами справи, 16 квітня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (підрядник) укладений договір підряду, за умовами якого останній зобов'язався за дорученням товариства на свій власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору роботи, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх вартість. Вказаний договір підписаний директором ТОВ "Селадон-Рось" ОСОБА_20 та ОСОБА_3, а також скріплений печатками сторін (далі по тексту - Договір) (Т. 1, а.с. 9-10).

За умовами п. 2 Договору підрядник виконує будівельно-монтажні роботи за адресою: місто Костопіль, вулиця Фабрична, 2-К, а саме: ремонт покрівлі, облаштування промплощадки, виконання електромонтажних робіт для підключення обладнання, виконання освітлення цеху, бетонування підлоги та виконання фундаментів під виробниче обладнання, встановлення вікон та виконання інших робіт для забезпечення роботи виробничого цеху.

Згідно з пунктом 3.1 Договору роботи, що є предметом цього договору, виконуються відповідно до діючих будівельних норм та стандартів.

У п. 3.2 Договору сторони погодили, що кількісні характеристики предмету підряду визначаються кошторисною документацією.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що роботи виконуються із матеріалів підрядника. Роботи виконуються підрядником власними силами, технікою та обладнанням; для виконання робіт, що є предметом цього договору, підрядник має право залучати субпідрядників (п.4.4 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з приблизним кошторисом (Додаток № 1 до Договору). Вартість робіт за даним Договором вказана без урахування ПДВ (пункт 5.6 Договору).

Розділом 7 Договору визначений порядок та умови проведення розрахунків, де в п.п. 7.1-7.3 Договору вказано, що повний розрахунок за проведені роботи здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування на рахунок підрядника грошових коштів протягом 10-ти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Як обумовлено п. 10.1 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом по формі КБ-2в протягом 10-ти днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання.

Згідно з п. 12.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов Договору замовником та підрядником складено Договірну ціну на будівництво - Капітальний ремонт цеху по переробці каменю м. Костопіль, що здійснюється у 2011 році (Т.1 а.с.11). Сторонами Договору підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (Т.1 а.с.38-40), акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (Т.1 а.с.41-42), акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року (Т.1 а.с.43-44), акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (Т.1 а.с.45-47), акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (Т.1 а.с.48-49).

Про належне виконання позивачем умов договору підряду свідчать і підписані сторонами та скріплені їх печатками довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за травень-вересень 2011 року (Т.1 а.с.33-37), а також відсутність з боку первісного відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за спірним договором підряду, не прийняв та не оплатив виконані позивачем роботи протягом 10-ти днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт. У зв'язку з цим позивачем пред'явлено відповідачу претензію від 01.12.2011 р. на суму 2 102 864,47 грн. Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази направлення відповідачу вказаної претензії.

Крім того, судом встановлено, що 03 січня 2012 року між підприємцем та товариством був укладений договір про розстрочення платежу, за умовами ТОВ «Селадон-Рось» зобов'язалося повністю погасити вищезазначену суму заборгованості перед ФОП ОСОБА_3 у розмірі 2 102 864,47 грн., яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору підряду від 16 квітня 2011 року (Т. 1, а.с. 51).

Означений договір підписаний позивачем та уповноваженим представником відповідача, а також скріплений їх печатками.

У пункті 2.1 вказаного договору сторони погодили графік погашення заборгованості, відповідно до якого первісний відповідач зобов'язався сплатити дану суму грошових коштів у наступному порядку: 1 квартал 2012 року - 300 000,00 грн., 2 квартал 2012 року - 400 000,00 грн., 3 квартал 2012 року - 400 000,00 грн., 4 квартал 2012 року - 400 000,00 грн., 1 квартал 2013 року - 400 000,00 грн., 2 квартал 2013 року - 202 864,47 грн.

Згідно з пунктом 2.2 договору платіж вноситься до останнього числа кварталу, у якому він підлягає сплаті.

За змістом пункту 4.1 цього договору останній вступає в дію з дня підписання і діє до 30 липня 2013 року.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2013 року між підприємцем, товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 було укладено договір про перевід боргу, за умовами якого до останнього перейшла частина зобов'язань первісного відповідача щодо сплати підприємцю заборгованості в сумі 1 070 691,60 грн., яка виникла на підставі укладеного між сторонами у справі договору підряду від 16 квітня 2011 року (Т. 1, а.с.52).

Умовами п. 2 вказаного договору передбачено, що ФОП ОСОБА_7 є зобов'язаним перед ТОВ «Селадон-Рось» згідно договору купівлі-продажу від 15.04.2013 р. на суму 1 070 691,60 грн.

Пунктом 3 даного договору сторони визначили, що ТОВ «Селадон-Рось» переводить частину свого зобов'язання перед ФОП ОСОБА_3 на суму 1 070 691,60 грн. до ФОП ОСОБА_7 З моменту підписання цього договору ФОП ОСОБА_7 є боржником ФОП ОСОБА_3 в сумі 1 070 691,60 грн. (п.5 договору).

Договір про перевід боргу підписаний підприємцем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та уповноваженим представником товариства, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

З моменту підписання цього договору фізична особа-підприємець ОСОБА_7 є боржником кредитора в сумі 1 070 691 грн. 60 коп.

Переглядаючи спірні правовідносини на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, колегія суддів вважає за доцільне попередньо дослідити питання щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову. Адже, у такому разі видається за можливе з'ясувати питання про наявність передумови у якості встановлення факту дійсності оспорюваного правочину для вирішення спору за первісним позовом.

Предметом спору за зустрічним позовом є вимога Товариства про визнання вищенаведеного Договору підряду від 16 квітня 2011 року недійсним.

Як убачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від 5 лютого 2016 року. У вказаному відзиві відповідач за зустрічним позовом просив суд застосувати до вимог позивача за зустрічним позовом строк позовної давності (Т.2, а.с. 69-71).

В абз. 7 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013р. роз'яснено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК Україна встановлено загальну позовну давність тривалість у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. вказано, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Досліджуючи питання про порушення права позивача за зустрічним позовом, колегія суддів виходить з того, що за приписами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Вищого господарського суду України в абз. 4 п. 2.1. Постанови від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами та доповненнями) роз'яснив, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як передбачено частиною 3 статті 837 ЦК України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Між тим, пунктом 11 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) встановлено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає, зокрема, будівельна діяльність.

Відтак, з урахуванням положень чинного законодавства, зокрема, положень п.1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 року № 47 (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню, без виданої у встановленому законом порядку ліцензії, є незаконним.

Між тим, колегія суддів ураховує, що в матеріалах справи містяться засвідчені підписами сторін акти приймання виконання будівельних робіт, що засвідчують факт реального виконання робіт за умовами Договору на користь відповідача за первісним позовом, які були прийняті останнім без жодних зауважень чи заперечень. Відтак, дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 були орієнтовані на настання певного результату, виникнення якого перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із укладенням оспорюваного правочину.

За таких умов, дії, вчинені на виконання договору підряду, є свідченням того, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов та, як наслідок, досягнуто мету за Договором. Відтак, позивачем за зустрічним позовом отримано результат у вигляді виконання відповідних будівельних робіт, які є прийнятими зі сторони останнього.

З огляду на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів з'ясовує питання щодо застосування позовної давності у даному випадку.

В силу дії ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Датою укладення оспорюваного правочину, у даному випадку, є 16 квітня 2011 року, а тому, враховуючи визначену ст. 257 ЦК України тривалість загальної позовної давності, вбачається, що позовна давність щодо вимог за зустрічним позовом розпочинається з 17 квітня 2011 року та завершується 17 квітня 2014 року.

Як убачається з матеріалів справи, зустрічна позовна заява Товариства до Підприємця про визнання недійсним договору підряду від 16 квітня 2011 року датована 30 листопада 2015 року. Вказана зустрічна позовна заява надійшла до господарського суду Рівненської області 1 грудня 2015 року, що підтверджується відбитком вхідного штампу відділу канцелярії та документального забезпечення суду, проставленим на першій сторінці цієї заяви (Т. 2, а.с. 8).

Наведене свідчить про те, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду першої інстанції поза межами загальної позовної давності, а саме з пропуском 1 року та 7 місяців.

За таких обставин, зважаючи на заявлену відповідачем за зустрічним позовом вимогу про застосування судом строку позовної давності до зустрічних вимог, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем за зустрічним позовом цього строку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом.

В частині з'ясування наявності правових підстав для задоволення вимог за первісним позовом про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором підряду від 16 квітня 2011 року в сумі 1 032 172 грн. 87 коп., колегія суддів зважає на таке.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Укладений між сторонами договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором підряду.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч.1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як убачається зі змісту договору підряду, в п.п. 7.1-7.3 останнього сторони визначили, що повний розрахунок за проведені роботи здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування на рахунок підрядника грошових коштів протягом 10-ти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

В той же час, в укладеному сторонами Договорі про розстрочення платежу визначено графіки погашення заборгованості, починаючи з 1 кварталу 2012 року та завершуючи 2 кварталом 2013 року, та зазначено, що платіж вноситься до останнього числа кварталу, у якому він підлягає сплаті.

При цьому, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на загальну суму 2 102 864 грн. 47 коп., належним чином стверджується факт виконання позивачем обумовлених договором робіт та прийняття таких відповідачем без жодних заперечень та зауважень.

Отже сторонами вчинено дії на виконання договору підряду, досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов та, як наслідок, досягнуто мету за Договором. Відтак, ТзОВ "Селадон-Рось" отримано результат у вигляді виконання відповідних будівельних робіт, які є прийнятими зі сторони останнього без зауважень.

Враховуючи викладене та положення ст. 11, ч.2 ст. 509 ЦК України у ТзОВ "Селадон-Рось" виник обов'язок по оплаті виконаних робіт.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Ураховуючи встановлений факт укладення 16 квітня 2013 року Договору про перевід боргу, за яким частина зобов'язань за Договором підряду щодо оплати виконаних робіт на суму 1 070 691 грн. 60 коп. перейшла до ФОП ОСОБА_7, належить відзначити, що за відповідачем залишається невиконаним зобов'язання за Договором підряду в частині оплати виконаних робіт на суму, яка становить 1 032 172 грн. 87 коп.

Таким чином, у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість за Договором підряду у розмірі 1 032 172 грн. 87 коп.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, скаржником (відповідачем за первісним позовом) не надано жодних належних доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження факту погашення означеної вище суми заборгованості за Договором як то чеки, платіжні доручення, виписки з банку по рахункам тощо.

Відтак, скаржником не спростовано того факту, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції та прийняття рішення у даній справі, згідно з наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на загальну суму 2 102 864 грн. 47 коп., а також згідно наявних у справі довідок про вартість виконаних будівельних робіт, в останнього виникла заборгованість на суму, яка становить 1 032 172 грн. 87 коп.

За наведених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1 032 172 грн. 87 коп.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що роботи за Договором були виконані не ФОП ОСОБА_3, а іншими фізичними особами, що спростовує наявність підстав для проведення розрахунків за виконані роботи. У такому разі належить враховувати, що скаржником не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що саме такі фізичні особи виконували означені роботи за Договором, не підтверджено їх статус як суб'єктів підприємницької діяльності, а також не надано дозвільних документів на підтвердження їх прав щодо здійснення робіт такого виду. Більше того, в актах приймання виконання будівельних робіт відсутні відомості про таких осіб як підрядників за Договором підряду від 16.04.2011р. При цьому, заслуговує на увагу і та обставина, що відповідач за первісним позовом не заперечує факт виконання будівельних робіт впродовж 2011-2012рр. Відтак, такі доводи скаржника не спростовують того факту, що роботи за Договором підряду були виконані незалежно від особи підрядника, що встановлює наявність обумовленого Договором обов'язку по проведенню оплати таких робіт.

Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду Рівненської області про задоволення позовних вимог за первісним позовом.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не віднайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2016 р. у справі №918/717/13 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2016 р. у справі №918/717/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" - без задоволення.

2. Справу №918/717/13 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Гудак А.В.