Рішення № 57431949, 21.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016р. Справа№ 914/725/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕ-В-КО", м.Дрогобич Львівської області за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, м. Дрогобич Львівської областіпро: стягнення заборгованості. Ціна позову:45 240,00 доларів США. Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Децик С.Я.

Представники:

від позивача: Кошова І.В. - представник (довіреність матеріалах справи);

від відповідача: Огороднік В.Є. - представник (довіреність матеріалах справи);

від третьої особи: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам позивача і відповідача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕ-В-КО", м.Дрогобич Львівської області про стягнення заборгованості. Ціна позову:45 240,00 доларів США.

Ухвалою суду від 18.03.2016р. за даним позовом порушено провадження, залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 13.04.2016р. розгляд справи відкладено на 21.04.2016р. та відкладено розгляд заяви позивача про забезпечення позову (вх.№2085/16 від 13.04.2016р.) до наступного судового засідання.

20.04.2016р. за вх..№17363/16 відповідач подав заяву про припинення провадження у справі, яку судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 21.04.2016р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях. Також підтримав заяву від 30.03.2016р. №750 (вх..№2085/16 від 13.04.2016р.) про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ «Універсал Банк» (Позивач) та ОСОБА_1 (Відповідач-1) 29.04.2008 року було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL3780/ВL3780-К, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 81000,00 доларів США. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07 жовтня 2014 року між Банком і відповідачем у справі укладено договір поруки. Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором солідарно із ОСОБА_1 в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов»язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL3780 від 29.04.2008р. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту, нарахованих відсотків і підвищених відсотків. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав і на дату подання позову до суду заборгованість становила 45240,00 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 1216051,20 грн., курс НБУ станом на день подання позову), з яких: 33965,74 доларів США заборгованість по сумі кредиту, 2413,93 доларів США прострочена заборгованість, 8667,72 доларів США - заборгованість по відсотках, 192,61 доларів США підвищені відсотки. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача вказану у позові суму заборгованості. Позов поданий на підставі ст.ст. 525, 526, 554, 589, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України.

Позивачем було подано заяву від 30.03.2016р. №750 (вх.№2085/16 від 13.04.2016р.) про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, а саме: Земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:017:0115, площа 0,042 га, за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, зем. Ділянка 58/1; нежитлову будівлю, будівлі торгових кіосків, заг. площа 69,8 кв.м., за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, 58/1; Нежитлову будівлю, «Експрес кафе», заг. площа 103,3 кв.м., за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, будинок 58/1; кежиле приміщення, торгове приміщення, заг. площа 63,3 кв.м., за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, 58/2; Нежиле приміщення, торгове приміщення, заг. площа 74,5 кв.м., за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, 58/2; Нежиле приміщення, торгове приміщення, заг. площа 130,0 кв.м., за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, 58/2; Нежиле приміщення, заг. площа 47,2 кв.м., за адресою: м. Дрогобич, вул.. М. Грушевського, 58/2.

Розглянувши вказане клопотання, судом зазначається наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після пред»явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, суд повинен визнати, чи перебувають заходи забезпечення позову, про вжиття яких клопоче сторона, у зв»язку із заявленими позовними вимогами та предметом спору, чи є ймовірність утруднення виконання або невиконання у майбутньому рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів.

Судом у даній конкретній справі не встановлено, що заходи до забезпечення позову, які просить вжити позивач, перебувають у зв'язку із заявленими позовними вимогами та предметом спору, як не встановлено і те, що є ймовірність утруднення виконання або невиконання у майбутньому рішення суду.

Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити й те, що при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову слід також враховувати, що цими заходами не повинна блокуватись господарська діяльність товариства, застосовуватись обмеження, не пов'язані з предметом спору. Не допускається забезпечення позову шляхом винесення ухвал, які фактично містять рішення у справі, яку ще не вирішено.

Розглянувши зазначену заяву позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО», суд дійшов висновку про її необґрунтованість та недоведеність. Відтак, заява не підлягає задоволенню.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 21.04.2016р. забезпечив, підтримав заяву (вх.№17363/16 від 20.04.2016р.) про припинення провадження у справі, оскільки вважає, що оскільки стороною договору споживчого кредиту є фізична особа, яка не має статусу підприємця, то є підстави для припинення провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України.

З приводу заяви відповідача про припинення провадження у справі судом зазначається, що стаття 80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, серед яких відсутня така підстава для припинення провадження у справі, яку зазначає відповідач у заяві вх.№17363/16 від 20.04.2016р. Оскільки, позовні вимоги Позивачем пред'явлено до відповідача - ТзОВ «ЛЕ-В-КО», яке має статус юридичної особи, а тому суд вважає підстави, зазначені відповідачем у заяві (вх.№17363/16 від 20.04.2016р.) для припинення провадження у даній справі, необгрутованими, а заяву такою, що не підлягає до задоволення.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 21.04.2016р. не забезпечила, хоча і була належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи). Вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.03.2016р. не виконала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд встановив наступне.

Між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» (Позивач) та ОСОБА_1 (Відповідач-1) 29.04.2008 року було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL3780/ВL3780-К (далі - Генеральний договір).

Відповідно до п. 1.1. Генерального Договору, Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 81 000,00 дол. США.

Згідно п.1.1.5. Генерального Договору загальна сума наданих кредитних послуг розраховується шляхом складання сум наданих кредитних послуг за всіма діючими Індивідуальними угодами в кожній з валют даного Договору,помножених на курс гривні Національного Банку України до такої валюти, та поділених на курс гривні Національного банку України до базової валюти на день укладання Індивідуальної угоди на надання кредитної послуги.

Відповідно до п. 1.2.1 Генерального Договору, Позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненні в повному обсязі використаної суми ліміту не пізніше 01 квітня 2028 року.

Відповідно до п. 1.3 Генерального Договору, за надання кредитних послуг Позичальник сплачує Банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних Індивідуальних угодах, що є невід'ємною частиною цього Договору.

29 квітня 2008 року між Відповідачем-1 та Позивачем було укладено додаткову угоду №ВL3780/ ВL3780-К до Генерального договору (надалі - Індивідуальну угоду). Відповідно до п. 1 Індивідуальної угоди, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 81 000,00 дол. США на споживчі потреби.

Відповідно до п. 3.1 Індивідуальної угоди, за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією Індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 11,50% річних.

Згідно п.3.2. Індивідуальної угоди за користування кредитними коштами понад строк (або термін погашення за Графіком погашення кредиту), встановлений Генеральним договором та/або Індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 23,00% річних (надалі по тексту «підвищена процентна ставка).

Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника. Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов Генерального договору та цієї Індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

Підвищена процентна ставка не застосовується (а застосовується процентна ставка 0,0001 % річних), якщо погашення простроченої заборгованості за цією Індивідуальною угодою відбулося до: а) п'ятого числа місяця (включно),, за умови що таке число припадає на робочий день, або, б) останнього робочого дня (включно), який передує п'ятому числу місяця, за умови що таке п'яте число припадає на вихідних, святковий день.

Якщо сплата суми простроченої заборгованості не була здійснена протягом п'яти календарних днів місяця, то на прострочену суму заборгованості нараховується підвищена процентна ставка, починаючи з першого дня виникнення заборгованості.

Вищевказаний Генеральний договір, покладав на Позичальника обов'язок своєчасно здійснювати оплату по кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Однак, даний обов'язок Позичальником не виконувався, на підставі чого виникла заборгованість перед ПАТ «Універсал Банк», що станом на 16.02.2016 року становить 79 282,44 доларів США, з яких:

- заборгованість по сумі кредиту (у тому числі і прострочена заборгованість) - 70 422,11 дол. США;

- відсотки - 8 667,72 дол. США;

- підвищені відсотки - 192,61 дол. США.

Станом на момент подачі позову дана заборгованість є непогашеною, а отже зобов'язання, які виникли у гр. ОСОБА_1 за кредитним договором є невиконані.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить задоволити позов та стягнути на його користь з відповідача 33965,74 доларів США - дострокове стягнення по кредиту, 2413,93 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 8667,72 доларів США - відсотки, 192,61 доларів США - підвищені відсотки. Всього 45240,00 доларів США.

Суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Правом збільшенням, зменшенням позовних вимог, в силу положень ч.4 ст.22 ГПК України наділений лише позивач.

З метою забезпечення виконання зобов'язань гр.ОСОБА_1 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL3780/ВL3780-К - додатково було укладено між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕ-В-КО» (надалі - Відповідач) договір поруки від 07 жовтня 2014 року.

Відповідно до п.1.3. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу ( в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, винагороди/плати, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Поручитель та Кредитор ознайомлені та погоджуються з умовами основного договору стосовно: розміру зобов'язань, що забезпечуються порукою відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань, у випадках, передбачених умовами договору; факту, що порукою за цим договором забезпечуються також і розміри зобов'язань, які можуть бути змінені відповідно до умов Основного договору; положень умов Основного договору, за якими передбачається можливість автоматичної пролонгації строку користування кредитом/кредитною лінією на визначених Основним договором умовах, при цьому у разі настання такої автоматичної пролонгації умов Основного договору порукою за цим договором забезпечується в повному обсязі виконання всіх зобов'язань Боржника перед Кредитом, які виникають із умов Основного договору.

Сторони підтверджують, що порукою за цим договором забезпечуються також і розміри зобов'язань, які можуть бути змінені відповідно до умов Основного договору, на що Поручитель, підписанням цього Договору, дає свою безумовну та безвідкличну згоду, розуміючи, що внаслідок змін умов основного договору може збільшитися обсяг його відповідальності.

Відповідно до п.1.4. договору поруки відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п.4.2. Договору поруки порука припиняється якщо Кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання Боржником основного зобов'язання за Основним договором не пред'явить вимоги до Поручителя.

Згідно п.2.1. договору поруки у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право пред'являти свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання Поручителем з дати відправлення Кредитором йому такої вимоги та/або з дати її вручення Поручителю.

Оскільки, Позичальник протягом значного строку не виконував зобов'язань, покладених на нього Кредитним договором та недотримувався графіку погашення заборгованості по кредиту, ПАТ «Універсал Банк» 19.08.2015р. звернувся до Відповідача із вимогою про погашення заборгованості. Однак, дана вимога залишена Відповідачем без реагування.

Враховуючи вищевикладені обставини Позивач звернувся з позовом до Відповідача та просить суд стягнути: 45240,00 доларів США, з яких: 33965,74 доларів США заборгованість по сумі кредиту, 2413,93 доларів США прострочена заборгованість, 8667,72 доларів США - заборгованість по відсотках, 192,61 доларів США підвищені відсотки.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 Індивідуальної угоди, за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією Індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 11,50% річних.

Згідно п.3.2. Індивідуальної угоди за користування кредитними коштами понад строк (або термін погашення за Графіком погашення кредиту), встановлений Генеральним договором та/або Індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 23,00% річних (надалі по тексту «підвищена процентна ставка).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок відсотків та прострочених, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8667,72 доларів США - заборгованість по відсотках, 192,61 доларів США підвищені відсотки за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 33965,74 доларів США заборгованості по кредиту, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач відзиву на позов не подав, нараховані та заявлені Банком, до стягнення суми за кредитним договором не заперечив і не спростував належними і допустимими доказами. Із клопотаннями, заявами (окрім заяви про припинення провадження) відповідач до суду не звертався.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 45240,00 доларів США, з яких: 33965,74 доларів США заборгованість по сумі кредиту, 2413,93 доларів США прострочена заборгованість, 8667,72 доларів США - заборгованість по відсотках, 192,61 доларів США підвищені відсотки.

Суд також зазначає, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, що є місце в даному конкретному випадку.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовив. Чинним законодавством не передбачено відшкодування позивачу понесених судових витрат в розмірі 689,00 грн. за подання на розгляд до суду заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3,12, 32, 33, 34, 36,43, 44, 49, 66, 67, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.грушевського, 58/1, код ЄДРПОУ 20812651) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Львів, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) 45240,00 доларів США, з яких: 33965,74 доларів США заборгованість по сумі кредиту, 2413,93 доларів США прострочена заборгованість, 8667,72 доларів США - заборгованість по відсотках, 192,61 доларів США підвищені відсотки, а також стягнути 17976,10 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні заяви позивача від 30.03.2016р. №750 (вх.№2085/16 від 13.04.2016р.) про забезпечення позову - відмовити.

В судовому засіданні 21.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення, із врахування вихідних днів, складено 27.04.2016 р.

Суддя Кітаєва С.Б.