Постанова № 57427635, 25.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 р. Справа №805/896/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12:46

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Шувалової Т.О

при секретарі судового засідання Нестеренко Н.Л.

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Куюжуклу О.П. за довір.,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) з 30.09.2015 року по день ухвалення судового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України з позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь грошового забезпечення за період служби з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року (включно) у сумі 3221,00 гривень та грошової компенсації за невикористану відпустку у 40 діб за 2014 рік .

Ухвалою суду від 11 квітня 2016 року допущено заміну первинного відповідача Міністерство внутрішніх справ України на належного відповідача Артемівський міський відділ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с. 43-44).

Ухвалою суду від 11 квітня 2016 року задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог (а.с. 45).

З урахуванням вищевказаного, судом було розглянуто позовні вимоги, в яких позивач просив: стягнути з Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення за період служби з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року (включно) у сумі 3221,00 гривень та грошову компенсацію за невикористану відпустку у 40 діб за 2014 рік, а також стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) з 30.09.2015 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 лютого 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 року визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 11.08.2014 року №879 в частині накладення на нього, як заступника начальника Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 26.08.2014 року № 1667о/с в частині звільнення його з органів внутрішніх справ, поновлено на посаді заступника начальника Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, стягнуто з Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 26 серпня 2014 року по 24 лютого 2015 року) у розмірі 41873,00грн.

Однак, в період після видання наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та до дати звільнення за вищевказаним наказом МВС України, грошове забезпечення відповідачем не було нараховано та виплачено, тобто з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року.

В подальшому наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 30.09.2015 року № 283 о/с він був звільнений з органів внутрішніх справ України у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «б» Положення № 114 (через хворобу).

Однак, при звільненні грошове забезпечення за період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року також не було виплачено. Вважає, що відповідач повинен виплатити йому грошове забезпечення із розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 322,10грн, встановленого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2015 року, тобто у сумі 3221,грн.

Крім цього, позивач зазначає, що за 2014 рік у нього залишилось 40 діб невикористаної відпустки, тому вважає, що при його звільненні відповідач повинен був виплатити йому компенсацію за невикористані дні відпустки за 2014 рік.

Також позивач просив суд за затримку розрахунку при звільненні стягнути з відповідача середній заробіток (грошове забезпечення) з 30.09.2015 року по день ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що не звертався до суду раніше з позовом, оскільки після поновлення на посаді за рішенням суду, вважав, що відповідач виплатить йому заборгованість по грошовому забезпеченню, але вже звільнившись з органів внутрішніх справ через хворобу у 2016 році, звернувся до відповідача із заявою, на що отримав відповідь від 22.03.2016 року № 7653/201/01-2016, в якій відповідачем було повідомлено, що грошове забезпечення за період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року йому не виплачувалось.

Також, позивач зазначив, що оскільки має місце заборгованість по виплаті грошового забезпечення та ці суми не були виплачені йому при розрахунку при звільненні, тому вважає, що відповідач відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України повинен сплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2015 року по день винесення судом рішення.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що на момент ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва судового рішення позивач був обізнаний, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 рік та компенсацію за невикористані дні відпустки, однак до суду не звернувся про стягнення цих сум, тому вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом на підставі ч.5 ст.99 КАС України.

Щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2014 рік, в письмових запереченнях відповідачем зазначено про те, що позивач не використав в 2014 році не 40 днів відпустки, а 27 днів, що підтверджується довідкою від 13.04.2016 року № 2784/01/01-2016 року.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов. В обґрунтування заперечень зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Оскільки, третя особа не є розпорядником бюджетних коштів, а з Державного бюджету України відповідного фінансування на виплату позивачу грошового забезпечення не надходило, тому підстав для самостійного розрахунку у третьої особи не було.

Крім цього, зазначено про те, що відповідно до частини 2 пункту 52 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Тобто, виплата грошової компенсації за невикористану відпустку в іншому році, ніж у році звільнення законодавством не передбачено, тому позовні вимоги задоволення в цій частині не підлягають.

Також третя особа вказує на те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) з 30.09.2015 року по день ухвалення судом рішення позивачем необґрунтовані, підстави стягнення не визначені, тому задоволенню не підлягають.

Суд, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р №565-XII форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 31.12.2007р. №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п.1.3-1.6 Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 23.11.1998 року по 30.09.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Згідно із довідками відповідача від 22.03.2016 року № 7653/201/01-2016 та від 13.04.2016 року № 2784/201/01-2016 грошове забезпечення за період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року позивачу виплачено не було (а.с.33, 85).

Докази про те, що виплата грошового забезпечення у цей період була припинення позивачу на підставі наказів, відповідачем надано не було.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти того, що грошове забезпечення має бути виплачено позивачу, оскільки він в той час перебував на посаді заступника начальника Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Не виплату цих суд, представник відповідача пояснила плутаниною, яка відбулася через видання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 11.08.2014 року та в подальшому звільнення з органів внутрішніх справ з 26.08.2014 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що невиплата відповідачем грошового забезпечення ОСОБА_1 у період його перебування на посаді заступника начальника Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області свідчить про порушення відповідачем норм діючого законодавства.

Разом з цим, посилання позивача на те, що за спірний період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року стягненню підлягає грошове забезпечення із розрахунку його середньоденного грошового забезпечення, яке встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2015 року є помилковим, та таким, що не приймається судом до уваги, оскільки середньоденне грошове забезпечення розраховується для виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в даному випадку позивач перебував на службі в цей період і його грошове забезпечення складається та розраховується відповідно до посадового окладу.

У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення за період служби з 12.08.2014 року по 25.08.2014 рік (включно) у сумі 3221,00грн., підлягають задоволенню частково, а саме суд, вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року включно.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення на його користь компенсації за невикористані дні відпустки у 2014 році, суд зазначає наступне:

Частиною 2 пункту 52 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Тобто, виплата грошової компенсації передбачена лише за невикористану відпустку у році звільнення. Компенсація за інші роки, в яких не було використано дні відпустки законодавством, що регламентує діяльність органів внутрішніх справ не передбачено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2015 року по день винесення судом рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, прав й обов'язків осіб рядового і начальницького складу встановлені Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 та оскільки цим Положенням не визначено питання по стягненню середнього заробітку за час затримки відповідного розрахунку при звільненні, на вирішення цього питання розповсюджуються норми ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що належні позивачу суми грошового забезпечення за період його перебування на службі з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року не були виплачені позивачу в день звільнення 30.09.2015 року, що призвело до не проведення з позивачем повного розрахунку, за таких обставин суд приходить висновку, що у відповідача виникає обов'язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки цього розрахунку.

Слід зазначити, що відповідач не заперечував проти порушення ним термінів, встановлених ст. 116 КЗпП України та не зазначав про поважність причин їх недотримання.

У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що відповідач відповідно до ст. 117 КЗпП України має виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення судом рішення по справі.

Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні, з 30.09.2015 року по день ухвалення судом рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 кількість робочих днів в період з 30.09.2015 року по 25.04.2016 року (день ухвалення судового рішення) становить 144 дні.

Враховуючи, що Окружним адміністративним судом міста Києва в постанові від 24.02.2015 року по справі № 823/17674/14 було встановлено середньоденне грошове забезпечення позивача в сумі 322,10грн., таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 322,10 грн. * 144 = 46 382,40грн.

Згідно статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) з 30.09.2015 року по день ухвалення судового рішення - задовольнити частково.

Зобов'язати Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 12.08.2014 року по 25.08.2014 року включно.

Стягнути з Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 46 382,40 грн. (сорок шість тисяч триста вісімдесят дві) грн. 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та підписана 27 квітня 2016 року.

Суддя Шувалова Т.О.