Ухвала суду № 57422993, 26.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6647/15-к 26.04.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючого судді: Рудяка А.В.,

Суддів: Хоміка І.М., Міняйла М.П.,

за участю секретаря: Кельїної А.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015150040003403 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2016 року відносно

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.7; 185 ч.1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Андрєєва Н.В.,

обвинувачений: ОСОБА_1,

потерпілі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисник: ОСОБА_2,

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

За змістом апеляційних скарг, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 просять вирок змінити через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, надати інкримінованим діям іншу правову оцінку: перекваліфікувати їх з ч.2 на ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання в межах санкції, зазначеної норми закону.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.115 ч.2 п.7 і ст.185 ч.1 КК України та призначено покарання:

- за ст.115 ч.2 п.7 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 років;

- за ст.185 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Провадження №11-кп/784/280,281/16 Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_5

Категорія: ст.115 ч.2 п.7; 185 ч.1 КК України Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_6

На підставіст.70 КК Українишляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Прийняті рішення:

про цивільні позови, згідно яких постановлено стягнути з ОСОБА_1:

- на користь потерпілої ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 11 786 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1500000 грн.;

- на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди - 7875 грн. та у відшкодування моральної шкоди 600000 грн.;

- на користь держави у відшкодування витрат лікарні швидкої медичної допомоги - 768, 75 грн.;

про стягнення на користь держави процесуальних витрат, які складаються з витрат на проведення криміналістичних експертиз в сумі 19203, 6 грн., а також

про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 не оспорюючи подій злочинів: вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 та заволодіння його майном, зазначають про необхідність іншої правової кваліфікації інкримінованих дій, а саме: лише за ч.1 ст.115 КК України.

Вважають, що вбивство ОСОБА_7 вчинене не з хуліганських мотивів, а в бійці, яка ініційована та розпочата останнім.

В мотивування апелянт ОСОБА_1 стверджує, що не наносив ОСОБА_7 ударів руками і ногами, а навпаки, ОСОБА_7 почавши бійку, наніс йому удари, від яких він впав. Після цього, піднявшись на коліно вдарив ОСОБА_7 ножем по тілу декілька разів.

Крім того, заперечив нанесення ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень (які не знаходяться в причинному звязку з смертю) і припустив їх утворення раніше від конфлікту з іншою особою.

Вказує, що після нанесення ударів ножем ОСОБА_7 викликав швидку з мобільного телефону останнього, що, на його думку, свідчить про намір надати медичну допомогу і спростовує висновки суду про хуліганські мотиви вбивства.

Вважає, що зазначене також спростовує і висновок суду про крадіжку телефону ОСОБА_7, оскільки відсутній корисний мотив заволодіння чужим майном. Заперечує перебування в стані спяніння під час вчинення злочину.

Вважає неналежною судово-медичну експертизу його тілесних ушкоджень, оскільки лікар не виявив всіх наявних в нього тілесних ушкоджень.

Водночас стверджує, що вимушений був обмовити себе під час досудового розслідування через насильство з боку працівників міліції, які затримуючи, наказали лягти на підлогу, покласти руки за голову, нанесли 2 удари ногою в бік, а перед допитом розповіли про обставини вбивства незнайомця і наказали повторити їх під час слідчого експерименту, що він й зробив.

Захисник ОСОБА_2 вважає, що показання ОСОБА_1 під час слідчого експерименту не можуть бути покладені в обґрунтування вироку в частині встановлення мотиву вчинення інкримінованого злочину, оскільки це суперечить меті проведення слідчого експерименту, зазначеній ст.240 КПК України.

Стверджує про відсутність доказів хуліганських мотивів вбивства ОСОБА_7 обвинуваченим ОСОБА_1, оскільки не встановлені очевидці.

Крім того, вважає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 безпідставно не врахував обставиною, яка помякшує покарання факт визнання вини, розкаяння та надання показань.

Вважає, що інші докази добуті з порушенням ст.87 КПК України.

В запереченні на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, прокурор прокуратури Ленінського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 вважає доводи апелянтів необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення, а вирок суду без зміни. Наводить свої міркування.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

18.07.2015 року, приблизно о 23:50 годині, ОСОБА_1А, перебуваючи в стані алкогольного спяніння та знаходячись після сварки із співмешканкою під впливом негативних емоцій, взяв за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, кухонний ніж, вийшов на вулицю, керуючись при цьому хуліганськими спонуканнями, став ходити по території району та шукати незнайомих перехожих з метою провокування без будь-якої причини конфлікту та застосування до них насильства.

19.07.2015 року приблизно о 00:30 годин ОСОБА_1А, знаходячись поблизу буд.54 по вул. Херсонське Шосе в м. Миколаєві, зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_7 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно із хуліганських мотивів, з метою викликати супротив потерпілого і у відповідь на це позбавити останнього життя, зупинив ОСОБА_7, схопив його за плече та, намагаючись вчинити бійку, завдав останньому кулаком не менш 4х ударів в обличчя. Коли потерпілий почав захищатися, ОСОБА_1А внаслідок цього незначного приводу, з метою позбавлення життя останнього, грубо порушуючи суспільний порядок і громадську мораль, проявляючи явну зневагу до загальноприйнятих норм поведінки і спілкування між людьми, маючи в своїх руках кухонний ніж і демонструючи грубу силу і свою перевагу, умисно наніс ОСОБА_7 проникаючі колото-різані поранення грудної клітини та живота з пошкодженням серця, лівої легені, печінки, що супроводжувалися гострою внутрішньою крововтратою, що призвело до смерті потерпілого.

Крім того, у той же день, 19.07.2015 року, приблизно о 01:00 годині, ОСОБА_1А, знаходячись неподалік буд.54 по вул. Херсонське Шосе у м. Миколаєві, діючи по раптово виниклому умислу на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, після нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, шляхом вільного доступу таємно викрав в нього мобільний телефон марки «Самсунг Е 1200», вартістю 500 грн. із сім картою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_1, що належали потерпілому.

З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційних скарг, думки потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які просили залишити апеляційні скарги без задоволення, думку прокурора Андрєєвої Н.В., яка вважала вирок законним і обґрунтованим і просила залишити його без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно додатково дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційний скарг в їх межах, апеляційний суд прийшов до таких висновків.

Висновки суду 1 інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 з хуліганських мотивів за наведених у вироку обставин, а також крадіжки майна ОСОБА_7 підтверджуються дослідженими в суді доказами.

Як вбачається зматеріалів апеляційних скарг, апелянти, не оскаржуючи сам факт умисного вбивства ОСОБА_7 ОСОБА_1, зокрема, час, місце, спосіб спричинення тілесних ушкоджень, від яких настала смерть, їх кількість, механізм нанесення, локалізацію в області життєво важливих органів (серця, легенів, печінки), факт використання ножа, як знаряддя злочину, а також наявність умислу на позбавлення життя ОСОБА_7, а також наслідки в виді настання його смерті за наведених у вироку обставин, заперечують лише юридичну кваліфікацію вчиненого злочину.

Стверджують про відсутність хуліганських мотивів вчиненого злочину, вважаючи, що вбивство ОСОБА_7 вчинене в бійці, яку той ініціював і розпочав. Крім того, заперечують корисливий мотив у заволодінні телефоном.

В мотивування наводять свою субєктивну оцінку фактичних обставин, щодо спростування хуліганських мотивів вчинення умисного вбивства.

Проте, така позиція апелянтів є безпідставною і такою, що суперечить матеріалам кримінального провадження, які в повному обсязі досліджені судом 1 інстанції та їм надана належна юридична оцінка.

Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_1 в суді (зафіксованих за допомогою технічних засобів) вбачається, що близько опівночі 18.07.2015 року, випивши пива, вийшов з квартири по цигарки. Взяв з собою ніж, який став носити за спиною. Пішов по Херсонському шосе, дійшов до вул. 9 ОСОБА_9, де побачив незнайомого хлопця. Наздогнав його, біля одного з перехресть, запитав цигарку. Хлопець відповів грубо, в звязку з чим почалася сварка, в ході якої незнайомець ударив його у плече, а потім завдав ще кілька ударів, від яких він впав. Піднявшись на одне коліно, дістав ніж та наніс ним хлопцю удари у живіт та декілька ударів по тулубу, від чого він впав. Злякавшись, що незнайомець помре, одразу вирішив викликати швидку допомогу, для чого взяв його мобільний телефон. Однак, не зміг викликати швидку допомогу і пішов до вул. Космонавтів. Згодом додзвонився до швидкої, повідомив на якій вулиці знаходиться потерпілий, після чого викинув сім-карту. Вранці зателефонував колишній співмешканці ОСОБА_10 і запропонував їй купити цей телефон, але вона відмовилася. В подальшому зустрівся з нею та віддав їй телефон.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_1 в суді про вчинення умисного вбивства раніше незнайомої особи, через грубу відповідь на просьбу дати сигарету, тобто з використанням малозначного приводу, у громадському місці (близько одного з перехресть вулиць м. Миколаєва, поруч з житловими будинками), з грубим порушенням громадського порядку (в нічний час), що свідчить про явну неповагу до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття, нормами моралі самі по собі підтверджують наявність в нього хуліганського мотиву умисного вбивства ОСОБА_7

Крім того, зазначені показання ОСОБА_1 щодо вчинення вбивства саме з хуліганських мотивів, а також корисливого мотиву у заволодінні телефоном повністю узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в суді.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх достовірними і послідовними та поклав в обґрунтування обвинувального вироку, а твердження ОСОБА_1 про вбивство ОСОБА_7 в бійці - мотивовано відкинув.

Так, з показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що близько 1 год. 19.07.2015 року повертаючись додому з дівчиною, побачив неподалік АЗС по Херсонському шосе, поруч з одним з перехресть (з вул. «Архітектора Ізмалкова») чоловіка, який лежав в калюжі крові. Спробував дізнатися чи не потрібна допомога, проте той не відповідав. Одразу зателефонували в швидку, оператор якої відповіла, що близько півгодини тому назад в цей район вже був виклик і виїжджала швидка, але нікого не знайшла.

Показання зазначеного свідка щодо часу і місця виявлення потерпілого узгоджуються з протоколами огляду місця подій від 19.07.2015 року з фото таблицями (а.п.71-77), з яких вбачається, що місцем огляду є ділянка тротуару по вул. Херсонське шосе в м. Миколаєві між будинками №54 і 56 (близь перехрестя), на який виявлена пляма бурого кольору розміром 40х70 см.

Крім того, показання свідка ОСОБА_11 узгоджуються з даними протоколу огляду DVD - диску з аудіо записом вхідних зєднань на лінію швидкої допомоги, з якого вбачаться, що приблизно у 01 год. 09 хв. 20 сек. 19.07.2015 року з телефонного номеру 093-976-55-92 надійшло повідомлення від чоловіка про виявлення близь одного з перехресть на Херсонському шосе чоловіка, який лежить в калюжі крові (т.1 а.п.118-121).

Також з вказаного протоколу огляду вбачається надходження в 00 год. 22 хв. 55 сек. виклику швидкої від іншого чоловіка, на що вказує апелянт ОСОБА_1, як на підтвердження своїх дій щодо надання допомоги потерпілому. Проте, повідомлення зазначеної особи в швидку не може розцінюватися як вчинення дій щодо надання реальної допомоги потерпілому, оскільки з вказаного протоколу вбачається, що абонент не назвав точного місця перебування потерпілого, а після намагань диспетчера уточнити це місце та прохань дочекатися і зустріти швидку, а також дати свій номер телефону обірвав звязок, в звязку з чим швидка не знайшла місце перебування потерпілого.

До того ж, сам по собі факт телефонного дзвінку-виклику швидкої, на думку апеляційного суду, не впливає на характер і спрямованість мотиву вчиненого ОСОБА_1 злочину, в звязку з чим є безпідставними доводи апелянтів про намагання надати допомогу потерпілому.

З показань свідка ОСОБА_12, який входив в склад бригади швидкої медичної допомоги вбачається, що вночі 19.07.2015 року виявив на місці виклику потерпілого, якій був у тяжкому стані, з трьома колотими ранами на тілі (попереду, збоку, у підреберні в області печінки) та великою втратою крові. Після надання первинної допомоги потерпілого доставили в лікарню, передали хірургам. В подальшому дізнався, що він помер.

З дослідженої в суді заяви ОСОБА_1 від 21.07.2015 року вбачається, що він добровільно надає свою згоду на огляд свого житла АДРЕСА_1, в якому за його твердженням знаходяться його одяг і ніж, якім «біля буд.54 по вул. Херсонське шосе в ніч з 18 на 19 липня 2015 року підрізав незнайомого хлопця» (т.1 а.п.84).

З протоколу огляду житла ОСОБА_13 (квартири АДРЕСА_2) з фото таблицями від 21.07.2015 року вбачається, що він добровільно видає вказаний ніж та одяг(т.1 а.п.85-96).

За таких обставин є вірним висновок суду про те, що огляд житла ОСОБА_1 проведений у відповідності до вимог ст.233 КПК України, яка визначає порядок проникнення до житла особи.

З дослідженого судом висновку судово-медичної експертизи (акт №1499 від 03.09.2015 року), вбачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлені рана на рівні 3 ребра зліва по середньоключичній лінії, рана на рівні 7 ребра по середньоюпочичній лінії зліва, рана в області правого підребірря на рівні 10 ребра по передній пахвовій лінії, сліди темної рідкої крові в порожнині навколосерцевої сорочки, 2 пошкодження навколосерцевої сорочки та рана серця зліва, до 3 л свіжої крові зі згустками в лівій плевральній порожнині, пошкодження міжреберних м'язів через всю товщу м'язів у І міжребер'ї між середньоключичною та передньою пахвовою лініями та у V міжреберї між середньоключичною та задньою пахвовою лініями зліва, з поширеними крововиливами навколо них, 2х наскрізних рани верхньої та нижньої частки лівої легені, крововилив в стінку очеревини в проекції вищеописаного розрізу на правій боковій поверхні тулуба на межі грудної клітки та живота на рівні нижнього краю реберної дуги, слідів темної рідкої крові у черевній порожнині, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть, і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Морфологічні особливості зазначених тілесних ушкоджень, а саме рівні краї ран, наявність ранових каналів, які йдуть від ран, вказують на те, що дані пошкодження утворились від не менш трьох дій плоского колюче-ріжучого предмету, не виключено типу клинку ножа. Крім того, вбачається наявність численних легких тілесних ушкоджень, які не знаходяться в причинному звязку з настанням смерті (т.1 а.п.134-138).

Саме з огляду на кількість і тяжкість нанесених ОСОБА_1 ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, кожне з яких знаходиться в причинному зв'язку з настанням смерті останнього, застосування обвинуваченим ножа, як знаряддя злочину, який приготований заздалегідь, локалізація цих ушкоджень в області життєво-важливих органів (з пошкодженням серця, легені, печінки), разом з іншими доказами вказує на спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_1 саме на умисне позбавлення життя ОСОБА_7 з хуліганськими мотивами.

Є також вірним висновок суду 1 інстанції і про допустимість в якості доказу, який свідчить про наявність хуліганського мотиву в ОСОБА_1 протоколу та відеозапису слідчого експерименту від 21.07.2015 року, дослідженого в суді, з якого вбачається, що ОСОБА_1 у присутності свого захисника, понятих та спеціаліста докладно розповів та показав про обставини вчинення ним інкримінованих дій, в тому числі, й в частині мотиву умисного вбивства ОСОБА_7 Зокрема, показав про те, що посварившись з колишньою співмешканкою напередодні, дуже розлютився і вирішив з кимось побитися. 18.07.2015 року вжив близько 400 гр. самогону, близько опівночі взяв з собою ніж, вийшов на вулицю, де став шукати з ким побитися. Близько перетину вул. Архитектора Ізмалкова і Херсонського шосе зустрів раніше незнайомого ОСОБА_7, якому став безпричинно завдавати удари в голову і по тілу. Коли ОСОБА_7 став захищатися і намагався завдати удари у відповідь, завдав йому три удари ножем по тілу: в область живота знизу у верх, та два удари в груди в область серця. Після того як незнайомець впав, витягнув з його кишені телефон і пішов. Крім того, показав, що перед цим з таких же мотивів побив іншого чоловіка, проте застосовувати ніж не став, оскільки той не чинив спротиву. (т.1 а.с.105-111).

З показань свідка ОСОБА_14 (понятого при проведенні слідчого експерименту) вбачається, що під час слідчого експерименту ОСОБА_1 добровільно розповів і показав про те, що в ніч на 19.07.2015 року саме він безпричинно спровокував конфлікт з незнайомим йому ОСОБА_7 в ході якого, наніс йому декілька ударів руками в голову й по тілу, удари ножем по тулубу, а потім викрав телефон.

Зазначені докази також підтверджують, що конфлікт за наведених у вироку обставин в ході якого ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 в тому числі і ті, які потягли його смерть, був спровокований і розпочатий саме ОСОБА_1

За такого, є безпідставним твердження апелянтів про вчинення умисного вбивства в бійці, яку спровокував потерпілий.

Твердження апелянтів про вчинення вбивства ОСОБА_7 в звязку з раптово виниклими неприязними відносинами спростовуються показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що раніше він не був знайомий з ОСОБА_7 і бачив його вперше.

Факт участі в проведенні вказаної слідчої дії захисника обвинуваченого, понятих та спеціаліста, спростовує твердження апелянта ОСОБА_2 про порушення права на захист.

Є безпідставним твердження захисника ОСОБА_2 про недопустимість в якості доказу протоколу слідчого експерименту з посиланням на визначення ст.240 КПК України мети його проведення - перевірку і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин провадження, оскільки реалізація підозрюваним права надати показання під час слідчого експерименту не перешкоджає, а лише сприяє досягненню такої мети.

Є безпідставними твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про нанесення ОСОБА_7 в іншому конфлікті з іншими особами тілесних ушкоджень, які не знаходяться в причинному звязку з настанням його смерті, виходячи з наступного.

Так, з показань в суді потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що вона заперечила наявність будь-яких тілесних ушкоджень в свого чоловіка ОСОБА_7 на передодні вбивства. Показала, що 17.07.2015 року він відправив її з дітьми і своєю сестрою відпочивати на море, а сам залишився вдома, оскільки працював на віконному заводі. Будь-яких конфліктів з кимось не мав. В ніч на 19.07.2015 року ОСОБА_7 повертався з роботи вночі, так як по суботах працював в нічну зміну. До дому йшов пішки, оскільки маршрутне таксі в цей час не працює.

З показань потерпілої ОСОБА_4 матері ОСОБА_7 вбачається, що вона також бачила сина незабаром до вбивства, коли він допомагав їй вдома по господарству. При цьому, жодних тілесних ушкоджень не мав. За характером був не конфліктною людиною, битися не вмів.

З показань свідка ОСОБА_15 сестри ОСОБА_7 вбачається, що вона проживає разом з сімєю свого брата на протязі 5 років. 17.07.2015 року ОСОБА_7, відправивши її з дружиною і дітьми відпочивати на море, залишився в Миколаєві працювати. Будь-яких тілесних ушкоджень на тілі не мав. Не з ким не конфліктував.

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що в день 18.07.2015 року він зустрічався з ОСОБА_7 Під час зустрічі в ОСОБА_7 не було тілесних ушкоджень.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_9 сусідів ОСОБА_7, вони дали аналогічні показання щодо відсутності в останнього ушкоджень і конфліктів з оточенням.

Такі показання потерпілих і свідків в частині відсутності в ОСОБА_7 тілесних ушкоджень до вчинення ОСОБА_1 інкримінованих дій, узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, згідно яких при дослідженні трупа ОСОБА_7, крім тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, виявлені близько 20 тілесних ушкоджень, які віднесені до легких і в причинному звязку з настанням смерті не перебувають, зокрема, численні садна і сінці в лобній частині голови, правого та лівого ока, передній поверхні шиї, поверхні грудної клітини, правої кісті, ліктьових і плечових суглобів, які є прижиттєвими і утворилися незадовго до настання смерті, одночасно з коротким інтервалом часом між кожним, якій обчислюється до декількох секунд (т.1 а.п.134-138).

Наведені докази спростовують доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7, які не повязані з настанням смерті, утворилися в нього раніше від конфліктів з іншими особами.

Не ґрунтується на матеріалах провадження твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що причиною бійки стало нанесення йому ОСОБА_7 ударів по тілу, від яких він впав.

Так, згідно показань самого обвинуваченого ОСОБА_1 в суді жодних тілесних ушкоджень характерних для бійки в нього не виявлено ні при доставлені в ІВС після затримання, ні при огляді під час проведення судово-медичної експертизи.

Зазначені показання узгоджуються з дослідженими в суді висновком судово-медичної експертизи (акт №1036 від 22.07.2015 року) ОСОБА_1 та даними журналу огляду тілесних ушкоджень, згідно яких жодних тілесних ушкоджень в нього при доставці до ІВС 21.07.2015 року не виявлено.

Твердження ОСОБА_1 про неналежний огляд експертом при проведенні вказаної судово-медичної експертизи спростовується змістом цієї експертизи, згідно якого він був роздягнутий і оглянутий, а також показаннями самого обвинуваченого в суді про те, що він не скаржився експерту на наявність будь-яких ушкоджень, які б виникли в звязку його з затриманням.

Вказане також спростовує доводи апелянта ОСОБА_1 про застосування до нього насильства працівниками міліції під час затримання.

Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 в апеляційному суді він не звертався з відповідною заявою до правоохоронних органів від самого початку досудового розслідування.

Є безпідставними твердження апелянта ОСОБА_1 про обмову себе у вчиненні злочинів під тиском працівників міліції, які нібито повідомили йому обставини злочинів, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що саме обвинувачений показав про таки обставини вчинених злочинів, які були відомі лише йому, зокрема й про те, що передувало вчиненню злочину, його поведінку та емоційний стан під час та після його вчинення та інші обставини.

Твердження ОСОБА_1 в суді про те, що він знаходився в такому стані, що не розумів що вчиняє, не керував своїми діями (перебував в стані афекту) спростовується висновком комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 413 від 25.08.2015 року згідно якого він будь-яким психічними захворюваннями не страждає та не страждав в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, виявляє ознаки зловживання алкоголем з шкідливими наслідками, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_1 у застосуванні примусових мір медичного характеру не потребує.

Висновки експертів обґрунтовані и не суперечать дослідженим в суді доказам, у звязку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визнав осудним ОСОБА_1.

За таких обставин є безпідставним твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він під час вчинення злочину не керував своїми діями (перебував в стані афекту).

Крім цього, як під час розгляду справи в суді 1 інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_1 не зміг пояснити в результаті чого в нього виник такий (афективний) стан. Будь яких протиправних дій чи інших вчинків, які б могли викликати такий стан потерпілий не вчиняв. Не встановлено таких даних ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду справи.

Щодо тверджень апелянта ОСОБА_1 про відсутність корисливого мотиву у заволодінні телефоном, то вони спростовуються показаннями самого обвинуваченого про те, що наступного дня після вбивства намагався продати, а потім віддав викрадений телефон своїй колишній співмешканці ОСОБА_10

Зазначені твердження узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 в суді щодо передачі ОСОБА_1 їй цього телефону, а також її заявою про видачу телефону органами досудового розслідування та протоколом його огляду, дослідженими в суді.

Апеляційний суд вважає, що всі наведені вище докази вірно оцінені судом 1 інстанції за правилами ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності і взаємозвязку для ухвалення обвинувального вироку в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 з хуліганських мотивів та крадіжки чужого майна за наведених у вироку обставин.

Крім того, з матеріалів провадження не вбачається жодних даних щодо отримання вказаних доказів з порушенням прав і свобод обвинуваченого з числа передбачених ст.87 КПК України, що спростовує доводи апелянтів в цій частині.

За таких обставин, є вірним висновок суду про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_7 з хуліганських мотивів, а також крадіжки його телефону в звязку з чим його дії вірно кваліфіковані за п.7 ч.2 ст.115 та ч.1 ст.185 КК України.

Також є безпідставним клопотання апелянта ОСОБА_2 про повторне дослідження в апеляційному суді обставин, встановлених під час кримінального провадження (клопотань заявлених ним в ході судового розгляду та інших досліджених судом доказів), для надання їм правової іншої оцінки, оскільки відсутні підстави з числа передбачених в ст.404 ч.3 КПК України. Що стосується його вимог про надання правової оцінки діям лікарів, які надавали невідкладну медичну допомогу ОСОБА_7, проводили хірургічну операцію, то оцінка зазначених дій не є предметом дослідження в цьому кримінальному провадженні. Крім того, як зазначив сам апелянт ОСОБА_2 в своєму клопотанні, потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не вповноважували його на вчинення дій в їх інтересах.

Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст.65, 67 КК України з врахуванням вчинення ним особливо тяжкого злочину та корисливого злочину, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, проте, негативно характеризується за місцем проживання, як агресивна людина, що зловживає алкогольними напоями, стану здоровя, а також намагання часткового відшкодування шкоди. Тобто, судом враховані ті обставини, на які посилається апелянт.

Також, судом вірно врахована і обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння.

Є безпідставним посилання апелянта ОСОБА_2 на щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки з матеріалів провадження не вбачається даних про таке субєктивне ставлення винного до вчинених злочинів, яке б свідчило про те, що він повністю визнає свою вину, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Саме з врахуванням зазначених обставин, а також з огляду на вчинення двох злочинів, конкретні обставини провадження, суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на певний строк та призначив йогоза ст.185 ч.1 КК України - у межах санкції, встановленої вказаною нормою закону, а за ст.115 ч.2 п.7 КК України у максимальній її межі.

Крім того, апеляційний суд вважає, що підлягає врахуванню і позиція потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які в суді 1 і апеляційної інстанції просили про призначення найсуворішого покарання обвинуваченому ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, на думку апеляційного суду, таке покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам ч.ч.1,2 ст.65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, в звязку з чим відсутні підстави для помякшення покарання, як просить захисник ОСОБА_2

Даних, які б свідчили про те, що призначене покарання істотно не відповідає тяжкості злочинів та особі обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.

З врахуванням викладеного вище підстави для задоволення поданих апеляційних скарг відсутні.

За таких обставин, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в його інтересах не підлягають задоволенню, а вирок не підлягає зміні.

На підставі ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року, який набув законної сили 24.12.2015 року, підлягає зарахуванню у строк позбавлення волі попереднє увязнення обвинуваченого ОСОБА_1 у період з 21.07.2015 року по 26.04.2016 року (включно), що становить 9 місяців 5 днів, з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в його інтересах залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2016 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.

На підставі ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року, який набув законної сили 24.12.2015 року, зарахувати у строк позбавлення волі попереднє увязнення обвинуваченого ОСОБА_1 у період з 21.07.2015 року по 26.04.2016 року (включно), що становить 9 місяців 5 днів, з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: